ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2021 року №640/898/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - третя особа-1) та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (далі - третя особа-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не сформування та не подачі до третьої особи-2 подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11868,80 грн., сплаченого згідно квитанцією №N1FF65717M від 23.09.2020 р.;

- зобов`язати відповідача сформувати та подати до третьої особи-2 подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11868,80 грн. сплаченого згідно квитанцією №N1FF65717M від 23.09.2020 р.Ухвалою суду від 20.01.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/898/21 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивача звільнено від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", як особу, яка придбала житло вперше, тому помилково сплачений збір підлягає поверненню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані дії (бездіяльність) вчинені (допущена) ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Треті особи залишили вирішення спору на розсуд суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Позивач 03.09.2020 р. придбав квартиру АДРЕСА_1 . При цьому, позивачем сплачено 11686,80 грн. пенсійного збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується квитанцією №N1FF65717M від 23.09.2020 р.

В той же час, позивач зазначає, що житло ним придбавалось вперше, а тому в силу положень п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" він не повинен був сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За результатами розгляду заяви позивача від 29.10.2020 р. відповідач листом від 16.11.2020 р. №2600-0603-8/162700 порекомендував звернутись до суду для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 11686,80 грн.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ст. 2 Закону №400/97-ВР встановлено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР регулюється Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. №1740 (далі - Порядок №1740).

Згідно з п.п. 15-1, 15-3 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Тобто, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна.

При цьому, слід враховувати, що особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач зазначає, що нерухоме майно ним придбано вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася.

Згідно з наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №229700912 від 26.10.2020 р. відсутні інші відомості про придбання позивачем житла.

Разом з тим, відповідач, на якого відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), покладено обов`язок доказування, не надав доказів, які б підтверджували придбання позивачем нерухомого майна не вперше.

А тому, за відсутності протилежного, на підставі досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Щодо посилання відповідача на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, суд зазначає, що відсутність такого механізму не є підставою для позбавлення законодавчо встановлених пільг по сплаті збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та покладення на особу обов`язку по сплаті цього платежу без наявності відповідних доказів.

З огляду на викладене, бездіяльність відповідача щодо не складення подання до третьої особи-1 про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 11686,80 грн. не відповідає вимогам п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97-ВР та є протиправною.

При цьому, позивачем безпідставно (не надано належних та достатніх доказів) визначена сума помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11868,80 грн.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787 (далі - Порядок №787).

Відповідно до п.п. 3, 5 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

З огляду на викладене, відповідач повинен підготувати та подати до третьої особи-1 подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Отже, враховуючи, що позивач був звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, але фактично сплатив цей збір у сумі 11686,80 грн., суд, погоджуючись з доводами позивача, дійшов висновку про те, що така сплата здійснена позивачем помилково, а тому, сплачені кошти у сумі 11686,80 грн. підлягали поверненню позивачу за поданням відповідача. За цих обставин суд вважає відмову відповідача у задоволенні заяви позивача, викладену в листі від 16.11.2020 р. №2600-0603-8/162700, за наявності законних підстав для підготовки відповідного подання, необґрунтованою і такою, що порушує право позивача на отримання помилково сплачених коштів.

Враховуючи протиправність відмови відповідача у поверненні позивачу сплаченого ним збору у сумі 11686,80 грн., що, по суті означає допущення відповідачем бездіяльності у складенні подання, та з метою захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову, у зв`язку з чим слід зобов`язати відповідача сформувати та подати до третьої особи-1 подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11686,80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії є таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 900,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; код ЄДРПОУ 37993783) та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 28 А; код ЄДРПОУ 37995466), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не складення та не подачі подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 11686,80 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят шість гривні вісімдесят копійок), сплаченого згідно з квитанцією №N1FF65717M від 23.09.2020 р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 11686,80 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят шість гривні вісімдесят копійок), сплаченого згідно з квитанцією №N1FF65717M від 23.09.2020 р.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого ним судового збору у розмірі 900,00 грн. (дев`ятсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова