Ухвала

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 757/25074/20-ц

провадження № 61-7208ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_3 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_3 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними.

Позов мотивовано тим, що 16 лютого 2006 року між ним та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір, відповідно до якого він отримав кредит в сумі 99 000 доларів США, який зобов`язувався повернути зі сплатою процентів в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між банком та ним було укладено договір іпотеки, відповідно до якого він передав в іпотеку банку нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

25 листопада 2019 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_3 було укладено договір відступлення вимоги, відповідно до якого первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» відступило за плату новому кредитору ОСОБА_3 право вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Заявник вважав, що вказаний договір суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за своєю юридичною природою, незважаючи на назву, містить всі ознаки договору факторингу. Оскільки відповідач не є фінансовою установою, то відповідно цей договір суперечить вимогам чинного законодавства, що дає підстави визнати його недійсним. Також заявник ставив питання про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, яким забезпечено кредитний договір, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У квітні 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Представник заявника посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва

від 30 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 29 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_3 про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними.

Витребувати із Печерського районного суду м. Києвацивільну справу

№ 757/25074/20-ц.

Надіслати іншим учасникам справи копії касаційних скарг та доданих

до них документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційні скарги, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України,

у строк до 20 червня 2021 року. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров