АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Громіка Р.Д.
суддів – Драгомерецького М.М., Панасенкова В.Ф.
при секретарі – Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Страхової компанії "Кредо-Класик" про визнання права власності на спадкове майно
встановила:
Позивачі за первісним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_4 просять визнати за ними в ідеальних частках право на спадкове майно після смерті 06 червня 2006 року ОСОБА_5, з яким ОСОБА_1 зареєструвала шлюб 07 серпня 1997 року, після чого ОСОБА_4 був всиновлений спадкодавцем. Спадковою масою позивачі визнають квартиру АДРЕСА_4, автомашину "Опель-Астра" 1994 p.в., гараж АДРЕСА_5, страхове відшкодування в страховій компанії «Кредо-класик», та рахунки в Ізмаїльському відділі Ощадбанку 6708/058 за НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3, НОМЕР_4 НОМЕР_5. Пояснили, що квартира є спільним майном, автомобіль є майном подружжя, з оглядом на що просять визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини у квартирі АДРЕСА_4, 2/3 частки в автомашині "Опель-Астра" 1994 року, по 1/3 частині гаражу АДРЕСА_5, страхове відшкодування в страховій компанії «Кредо-класик» та рахунки в Ізмаїльському відділі 6708/058 відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банку України» за НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3, НОМЕР_4 НОМЕР_5, а за ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири, 1/6 частину автомобіля та по 1/3 частині гаража, страхового відшкодування та рахунків у відділенні Ощадбанку. Окрім того пояснили, що на поховання спадкодавця вони сплатили 13575 грн., з яких, змінивши позовні вимоги, просять, з урахуванням сплачених відповідачем 400 грн., стягнути на їх користь 4125 грн..
Відповідач проти позовних вимог в частині визнання за позивачкою ОСОБА_1 2/3 часток у квартирі АДРЕСА_4 заперечує, пояснив, що квартира придбана на ім'я спадкодавця до реєстрації шлюбу. Змінивши зустрічні позовні вимоги, виключив з числа відповідачів страхову компанію «Кредо-класик» та просить визнати за ним право власності на автомобіль, гараж, страхове відшкодування, та 1/3 частину рахунків у відділенні Ощадбанку, зважаючи на можливість виділу вказаного майна та компенсацію з боку відповідачів вартості належного їм майна у розмірі 18664 грн. 40 коп. Також пояснив, що відсутні правові підстави щодо стягнення з нього на користь позивачів витрат на поховання спадкодавця.
Позивачі проти зустрічних позовних вимог заперечують з оглядом на первісні позовні вимоги та вважають неможливим визначення вартості майна у період нестабільності національної валюти.
Рішенням суду першої інстанції від 28.11.2008р. первісні позовні вимоги були частково задоволені, а зустрічні позовні вимоги суд визнав обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі. Було визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 в рівних частках право власності на квартиру АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5. Було визнано за ОСОБА_3 право власності на гараж № 489 в автокооперативі № 15 по третьому провулку Шевченко м. Ізмаїла Одеської області, право власності на автомобіль «Опель-Астра», 1994 року випуску, білого кольору, кузов WOL000058R8123762, та право власності на страхові виплати у сумі 50000 грн. за страховим свідоцтвом № 004210 у страховій компанії «Кредо-класик», тобто на майно та виплати які залишилися після смерті ОСОБА_5 на час смерті 06 червня 2006 року. Було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_3 14 139 грн. 30 коп..
Також було визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кожним по 1/3 частині рахунків в Ізмаїльському відділі Ощадбанку 6708/058 за НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3, НОМЕР_4 НОМЕР_5 після смерті ОСОБА_5 на час смерті 06 червня 2006 року.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині розподілу квартири, гаража, автомобіля та стягнення компенсації за різницю у вартості часток розділеного спадкового майна, у зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, неповно були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та направити справу на новий розгляд до того ж місцевого суду, але в іншому складу суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що смерть 06 червня 2006 року ОСОБА_5, а відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України відкриття спадщини підтверджені довідкою закордонного РАГС, яка надійшла до Одеської митниця 14 червня 2006 року. Витягом із спадкового реєстру підтверджена відсутність заповіту.
Причетність сторін до кола спадкоємців за законом першої черги відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України встановлена свідоцтвами про одруження спадкодавця з позивачкою ОСОБА_1 та свідоцтвами про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За умовами договору №1985, зареєстрованому в Ізмаїльському представництві Одеської товарної біржі 20 червня 1997 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продали, а спадкодавець ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_2, а за договором № 1986 від 20 червня 1997 року спадкодавець ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 купили квартиру АДРЕСА_3.
До наступного часу вказані договори не оскаржені, у зв'язку із чим суд правильно не погодився із поясненнями відповідача щодо укладення договору обміну квартири спадкоємця АДРЕСА_6 на квартиру АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та входить до складу спадкової маси.
Реєстрація шлюбу між спадкоємцем та позивачем ОСОБА_1 07 серпня 1997 року підтверджена свідоцтвом ОД № 051548, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської ради Одеської області на підставі актового запису за № 309 від 07 серпня 1997 року.
Відповідно до роз'яснень п.5 постанови № 20 від 22 грудня 1995 року пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю; квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність.
В інших випадках спільна власність громадян є частковою. ОСОБА_6 розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.
Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодекса про шлюб та сім'ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Відповідно до вимог ст. 44 ЦК України в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, обставини сплати позивачем ОСОБА_1 грошей за вказану квартиру підлягають підтвердженню у письмовій формі.
Відповідно до вимог ст. 46 ЦК України в редакції на час виникнення правовідносин та ст. 218 ЦК України в редакції на час розгляду справи по суті спору рішення суду про заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
З оглядом на вищевикладене суд першої інстанції правильно вважав неможливим підтвердження вказаних обставин поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 . та ОСОБА_11, які були допитані за клопотанням позивачів.
За вказаних обставин суд вважає доведеними обставини відкриття спадщини на цілу квартиру АДРЕСА_2.
Реєстрація 03 травня 2001 року за спадкодавцем автомобіля «Опель-Астра», 1994 року випуску, білого кольору, кузов WOL000058R8123762 підтверджує право позивачки на 1/2 частину в якості спільного майна подружжя.
Визнання суми за страховим свідоцтвом № 004210 на суму 50000 грн. за договором № 00107101003905 добровільного медичного страхування, страхування відповідальності за оплату медичних послуг під час поїздки за кордон та від нещасного випадку укладеного спадкоємцем із страховою компанією «Кредо-класик» з терміном дії з 06 жовтня 2005 року по 05 жовтня 2006року, а також рахунків в Ізмаїльському відділі Ощадбанку 6708/058 за НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3, НОМЕР_4 НОМЕР_5 майном, що підлягає розподілу між сторонами по справі в якості спадкоємців першої черги за законом, відповідно до ст. 1287 ЦК України сторони не оскаржують.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що за ОСОБА_1 повинно бути визначено право власності на 2/3 частки автомобіля «Опель-Астра», за позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_4 визнається право власності по 1/6 частки у вказаному автомобілі, а також за сторонами в рівних частках визнається право власності на квартиру АДРЕСА_2, суму 50000 грн. за страховим свідоцтвом № 004210 у страховій компанії «Кредо-класик», а також на рахунки в Ізмаїльському відділі 6708/058 за НОМЕР_1, НОМЕР_2 НОМЕР_3, НОМЕР_4 НОМЕР_5.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
З оглядом на зазначене, суд правильно вважав доведеною вимогу по зустрічному позову про компенсацію його частки та залишення у праві власності позивачів квартири.
Відповідно до роз'яснень п.12 постанови № 20 від 22 грудня 1995 року пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Висновком експерта від 04 серпня 2008 року за дослідженням відповідно до ухвали суду від 12 листопада 2007 року вартість квартири складає 239163, гаража 38160 грн., автомобіля за висновком оцінювача від 16 червня 2007 року, проти якого сторони не заперечували, і яке було залучено за клопотанням позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, складає 29789 грн. 50 коп..
Разом із тим, сторони погодились з тією обставиною, що через нестабільний курс гривні України до іноземної валюти вартість майна постійно коливається, з оглядом на що суд першої інстанції погодився з клопотанням відповідача про визначення вартості майна з урахуванням курсу НБУ до долара США, розмір якого станом на 26 листопада 2008 року, тобто фактично на день розгляду справи, складає за 100 доларів СЩА 660,9600 грн., аби не призначати додаткову експертизу щодо перерахування вартості майна у зв’язку з зміною курсу долара США на час розгляду справи, провівши свої розрахунку, які були вказані в мотивувальній частині рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянти не довели обставини, на які посилалися як на підставу своїх позовних вимог та апеляційної скарги.
Також є неспроможними твердження апелянта про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, так як ним не було вказано в своїй апеляції жодного, крім ст.. 309 п.1 ЦПК України, порушення з боку суду яких – не будь інших норм процесуального чи матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.. 303-304, 307 ч. 1 п. 1; 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, –
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 листопада 2008 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький