АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Громіка Р.Д.
суддів – Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі – Щуровській О.Д.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 (діючої в інтересах ОСОБА_3) до ОСОБА_2 про вселення,-
встановила:
10 жовтня 2006 року до Іллічівського міського суду Одеської області звернулась ОСОБА_2 з позовом (а.с. 2-4) до ОСОБА_1, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 та її неповнолітню дитину ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) не перешкоджати в здійсненні своїх прав власника, визнавши їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3.
10 листопада 2006 року ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою (а.с. 32-33) до ОСОБА_2, в якій просила вселити її та її неповнолітню доньку ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) в квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати їм в користуванні житловим приміщенням.
Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав.
Представник позивача ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2. ОСОБА_1, її колишня невістка, яка разом із своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) зареєстровані в зазначеній квартирі але не проживають в ній. Відповідачка та її малолітня дитина понад шість місяців, без поважних причин, не мешкають в квартирі, що належить ОСОБА_2, в зв'язку з чим вони втратили право користування цим житлом.
Представник відповідача ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з сином ОСОБА_2-ОСОБА_6 в період з 25 грудня 1999 року по 12 липня 2006 року. Від цього шлюбу у них є донька - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1). В квартиру АДРЕСА_2 вона вселилась в листопаді 1999 року, власником якої був ОСОБА_6, який 07 червня 2006 року подарував квартиру своїй матері ОСОБА_2 У червні 2005 року ОСОБА_6, вигнав ОСОБА_1 та її малолітню дитину ОСОБА_3 з спірної квартири, поміняв замки та став перешкоджати в її користуванні.
Рішенням суду позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
На вказане рішення відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, та задовольнити її зустрічний позов про вселення у спірну квартиру, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування від 07.07.2005 року (а.с. 5), копією витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 6), копією технічного паспорту (а.с. 7-10) .
У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_9.(а.с.34), довідкою ЖЕД № 1 (а.с. 17).
ОСОБА_1 до 12 липня 2006 року приходилась невісткою ОСОБА_2, що підтверджується копією довідки відділу РАЦС Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області № 474/04-66 від 13 жовтня 2005 року (а.с. 12), копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 13).
З червня 2005 року ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_4 що підтверджується поясненнями представника відповідача ОСОБА_7 та зазначені обставини викладені у зустрічному позові (а.с.32-33), а також довідкою лікаря - педіатра (а.с. 15) та довідкою завідуючої відділом освіти (а.с. 16).
Ч.1 ст.405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Ч. 2 ст. 405 ЦК України передбачає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла.
Апелянт не довела ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ті обставини, що її примусово виселили із спірного житлового приміщення, змінили замки на дверях.
Більш того, як пояснила сама апелянт, вона не зверталася впродовж цього всього часу (з червня 2005р. до листопада 2006р.) ні в правоохоронні органи, ні до суду щодо її незаконного виселення.
Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що вона, як колишній член сім’ї власника житла втратила право на користування цим житлом, так як була відсутня без поважних причин понад один рік.
Крім цього, в ході судового засідання апеляційного суду, з’ясувалося, що ОСОБА_1 з жовтня 2008р. перебуває в шлюбі з ОСОБА_8, від якого народила доньку, та проживає разом із ним. Спірна квартира вже була продана позивачкою одразу після вступу рішення в законну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги.
Є неспроможними твердження апелянта про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, рішення по суті прийнято правильно.
Керуючись ст. 303-304, 307 ч.1п.1, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 жовтня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік