АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Громіка Р.Д.
суддів – Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі – Бондаренко Н.В.
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1, та АКІБ «УкрСиббанк» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 07 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання дати та причин звільнення, видачу дублікату трудової книжки, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу (третя особа - ОСОБА_2),
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк" (далі - АКІБ ?крСиббанк"), стверджуючи, що він працював на посаді начальника відділення банку, та що за час роботи тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності: двічі у вигляді догани, а втретє - у вигляді звільнення з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.
Позивач стверджував, що притягувався він до дисциплінарної відповідальності безпідставно. Крім того, позивач стверджував, що до звільнення він звертався до відповідача із письмовою заявою про своє звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, однак у встановлений законом двотижневий строк відповідач його не звільнив.
Вважаючи своє звільнення з вказаних підстав незаконним, позивач, уточнивши свої позовні вимоги (а.с.4, 50, 67), просив суд визнати звільнення незаконним, змінити формулювання дати та причин звільнення - вважати його звільненим з 01 жовтня 2008 року в зв'язку з подачею заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, зобов'язати відповідача внести зміни до наказу про звільнення, вказавши, що він звільнений з 01 жовтня 2008 року в зв'язку з подачею заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, зобов'язати відповідача видати йому дублікат трудової книжки, в який вказати, що він звільнений з 01 жовтня 2008 року в зв'язку з подачею заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
Позивач також стверджував, що незаконним звільненням йому завдано моральну шкоду, та просив стягнути з відповідача на свою користь її компенсацію в розмірі 30000 грн..
Позивач також стверджував, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало його працевлаштуванню, тому просив стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечувала, стверджуючи, що позивач обґрунтовано був тричі притягнутий до дисциплінарної відповідальності: двічі у вигляді догани, а втретє - у вигляді звільнення з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (а.с.187). Представник відповідача визнала, що до свого звільнення позивач звертався до відповідача із письмовою заявою про звільнення за власним бажанням, але позивач не був звільнений тому, що на той час перебував на лікарняному.
Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4, проти позову заперечувала з тих же підстав.
Рішенням суду позов ОСОБА_1 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» був задоволений частково. Було визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Також було змінено формулювання дати та причин звільнення ОСОБА_1, вважаючи його звільненим з 01 жовтня 2008 року в зв'язку з подачею заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
Зобов'язано акціонерний комерційний інноваційний банк ?крСиббанк" внести зміни до наказу №408-ВК від 20 жовтня 2008 року в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1, вказавши, що він звільнений з 01 жовтня 2008 року в зв'язку з подачею заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, та видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки, в який вказати, що він звільнений з 01 жовтня 2008 року в зв'язку з подачею заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
Також було стягнути з акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк" на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 1000 грн..
У задоволені позову ОСОБА_1 в частині стягнення з акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк" середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено.
На вказане рішення позивач та відповідач подали апеляційні скарги. В своїй скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити в частині стягнення моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнивши його позов в цих частинах в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права. АКІБ ?крСиббанк" також просить частково скасувати винесене рішення суду в частині задоволення позовних вимог позивача, та направити справу до суду першої інстанції для вирішення у цій частині, також посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга АКІБ ?крСиббанк" не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід частково задовольнити за таких підстав.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділення №577 АКІБ ?крСиббанк".
Наказом №113/1 від 26 травня 2008 року на позивача були накладено стягнення у вигляді догани (а.с.116) за порушення трудових обов'язків (матеріали службового розслідування (а.с. 106-117, 167-185).
Наказом №133/1 від 24 червня 2008 року на позивача були накладено стягнення у вигляді догани (а.с. 104) за порушення трудових обов'язків (матеріали службового розслідування (а.с.96-104).
11 вересня 2008 року позивач направив відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.12).
17 вересня 2008 року дана заява була отримана відповідачем (а.с. 13).
На цей час позивач перебував на лікарняному (а.с.21-22).
Наказом №408-вк від 20 жовтня 2008 року за чергове порушення трудових обов'язків (матеріали службового розслідування (а.с.86-94)) позивач був звільнений з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (а.с.30), в його трудовій книжці був зроблений відповідний запис (а.с.80-81).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказані вище накази про накладення стягнень, та звільнення за систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків не можуть вважатися обґрунтованими, вони не відповідають вимогам ст.. 148 КЗпП України щодо строків для застосування дисциплінарного стягнення, так як стягнення від 26.05.2008р. було застосовано за нібито порушення посадових обов’язків при підготовці матеріалів в жовтні 2006р. щодо видачі кредиту ОСОБА_5, які виразилися в грубому порушенні кредитної процедури (не дотримання п.6.5.1 додатку №31 наказу №305-б від 04.09.2003р.), а стягнення від 24.06.2008р. було застосовано за нібито порушення посадових обов’язків при підготовці матеріалів в листопаді 2007р. щодо видачі кредиту ОСОБА_6, які виразилися також в грубому порушенні кредитної процедури (не дотримання вимог наказів №248 від 05.06.2002р., №256 від 18.06.2003р., №333 від 16.08.2004р., та №566 від 07.04.2006р.).
Вказані накази були видані ще до прийняття ОСОБА_1 на роботу, та призначення на посаду начальника відділення. В матеріалах справи відсутні відомості про письмове ознайомлення його з цими наказами та додатками до них.
Більш того, в матеріалах справи є відомості про те, що з посадовою інструкцією начальника відділення категорії «В» ОСОБА_1 було ознайомлено тільки 16.04.2007р., а з більш розширеною посадовою інструкцією відділення категорії «А» ОСОБА_1 було ознайомлено тільки 21.07.2008р., тобто вже після накладення стягнення за порушення посадових обов’язків (а.с. 127, 139-141).
Ці ж обставини були встановлені і в акті перевірки територіальної державної інспекції праці в Одеській області від 28.11.2008р. (а.с.181).
Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
При таких обставинах відповідач дійсно був зобов'язаний звільнити позивача на підставі ст. 38 КЗпП України в двотижневий строк - 01 жовтня 2008 року.
Звільнення позивача після цього строку за ініціативою відповідача і з інших підстав суд першої інстанції правильно вважав незаконним.
Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності не допускається, коли це звільнення відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
При таких обставинах доводи відповідача про те, що позивач не міг бути звільненим за власним бажанням в період його тимчасової непрацездатності, дійсно не ґрунтуються на законі.
Згідно ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання його звільнення незаконним, зміни формулювання дати та причин звільнення, внесення змін до наказу про звільнення та видачу дублікату трудової книжки дійсно є обґрунтованими.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що незаконним звільненням позивача були порушені його законні права, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Однак, суд при цьому не в повній мірі врахував глибину та тривалості моральних страждань позивача, та вважав що на його користь з відповідача слід стягнути компенсацію моральної шкоди у розмірі 1000 грн..
Колегія суддів при цьому вважає за необхідне збільшити розмір стягнення компенсації моральної шкоди до 5000 грн., так як ОСОБА_1 до цього часу переживає тривалі моральні страждання відносно незаконного звільнення, та неможливістю знайти собі роботу за фахом.
Згідно до ч.3 ст.235 КЗпП України, якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цій частині прийшов до необґрунтованого висновку про те, що позивач не довів в судовому засіданні, що неправильне формулювання причин його звільнення в трудовій книжці перешкоджало його подальшому працевлаштуванню, в зв'язку з чим відмовив в задоволенні цієї частини позовних вимог позивача.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню, так як ОСОБА_1 до вступу на роботу в «УкрСиббанку» 08.10.2004р., ніякого трудового стажу не мав, всі записи в його трудовій книжці (а.с.77-81) стосувалися тільки роботи в «УкрСиббанку». Відповідно до копії диплому бакалавра від 23.05.2003р. він здобув кваліфікацію бакалавра з банківської справи, а копія диплому спеціаліста від 24.12.2004р. свідчить про те, що він у 2004р. закінчив Одеський державний економічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Банківська справа», та здобув кваліфікацію економіст. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 може працювати тільки за фахом «банківська справа», запис у його трудовій книжці про звільнення у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових та трудових обов’язків не дає можливості йому в подальшому влаштуватися до будь-якого банку за своєю єдиною спеціальністю, за захистом своїх прав він звернувся на протязі місяця після звільнення, і не з його вини так довго слухалася справа по суті.
Виходячи із цього, судова колегія погоджується із розрахунком, проведеним представником позивача, так як він проведений відповідно до вимог чинного законодавства та довідки про середньоденну заробітну плату позивача (а.с.122) наданою відповідачем, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 77216,82грн..
Таким чином, на думку колегії суддів, законних підстав для повного скасування рішення суду першої інстанції немає, а є тільки необхідність змінити рішення суду першої інстанції в частини стягнення моральної шкоди та виплати середнього заробітку.
Керуючись ст.. 303-304, 307 ч. 1 п. 3; 309 ч.1п.1,3; 308, 313-314, 316-317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, –
вирішила:
Апеляційну скаргу АКІБ «УкрСиббанк» відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду міста Одеси в ід 07.04.2009р. – змінити в частині стягнення моральної шкоди та відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та ухвалити нове рішення в цій частині.
Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк" на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн..
Стягнути з акціонерного комерційного інноваційного банку ?крСиббанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.10.2008р. по день винесення рішення суду, тобто по 29.10.2009р. у розмірі 77216 грн. 82 коп..
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан