АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Громіка Р.Д.
суддів – Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі – Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного суду Одеської області, судді Парій Івана Олександровича, Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої порушенням прав на судовий захист,
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, яка обґрунтована тим, що суддя Миколаївського районного суду Одеської області Парій І.О., при розгляді позовів ОСОБА_1 від 17.03.2006р. про стягнення шкоди, завданої незаконними діями та рішенням від 04.03.2005р.; від 25.04.2006р. про стягнення шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями від 05.10.2005р., 16.02.2005р., 06.10.2005р.; від 20.11.2006р. про стягнення шкоди, завданої адміністративним переслідуванням, незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, захисту честі та гідності - до Березівського районного суду Одеської області, суддів Дєткова О.Я., Лебединського С.Й., допускав тяганину, не направив позивачу копію ухвали про відкриття провадження у справі. В період розгляду справи суддею Парій І.О., Францеву Н.В. та її неповнолітню доньку переслідували, здійснювали тиск, фізичну та адміністративну розправу посадові особи державних органів, Березівського районного суду, прокуратури Березівського району, РВ MB УМВС. ОСОБА_1 та її неповнолітня дочка відчували моральні та фізичні страждання. Суддя Парій І.О. не розглянув скарги ОСОБА_1 на дії головуючого в судовому засіданні. На складання та відправлення скарг ОСОБА_1 витрачала час та кошти, що, на її думку, негативно вплинуло на виховання та харчування дочки. Суддею Парій І.О., на думку ОСОБА_1, порушувався порядок розгляду справи, судові засідання носили формальний характер, її пояснення суддя не заслуховував, не дослідив надані докази незаконних дій та рішень Березівського районного суду, суддів Дєткова О.Я., Лебединського С.Й., докази завдання ОСОБА_1 та її неповнолітній дочці шкоди. Також суддя Парій І.О. порушив встановлений законом строк розгляду справи. На думку ОСОБА_1, необ'єктивність розгляду справи суддею Парій І.О. привела до прийняття незаконного рішення, яке було скасовано апеляційним судом Одеської області. Суддя Парій І.О. також навмисно неправильно визначив коло учасників процесу, не залучив Державне казначейство України. Скасування рішення судді Парій І.О. та направлення справи на новий розгляд створює подальшу судову тяганину, яка завдає шкоду позивачу. Рішення Миколаївського районного суду вчасно направлено ОСОБА_1 не було. В результаті протизаконних, на думку ОСОБА_1, дій Миколаївського районного суду, вона несла збитки на проїзд до суду, був втрачений заробіток. Також їй було завдано моральну шкоду. ОСОБА_1 просить стягнути з Миколаївського районного суду, судді Парій І.О., завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 303,74 грн. з урахуванням індексу інфляції; завдану їй та неповнолітній дочці моральну шкоду в розмірі 300 000 грн., втрачений заробіток за час присутності у судових засіданнях з урахуванням індексу інфляції.
В процесі розгляду справи, письмовою заявою від 29.09.2008р. позивач доповнила позовні вимоги, просила стягнути з Миколаївського районного суду, судді Парій І.О. добові за кожний день судового засідання по день ухвалення рішення судом, а письмовою заявою від 29.12.2008р. позивач збільшила розмір позовних вимог, просила стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 380,93 грн. з урахуванням індексу інфляції - транспортних витрат на прибуття з м. Березовка до смт. Миколаївка до судових засідань, втраченого заробітку, поштових витрат; матеріальну шкоду, пов'язану з транспортними витратами на прибуття до Комінтернівського районного суду; добові за кожний день судового засідання в Миколаївському районному суді та Комінтернівському районному суді.
Також в процесі розгляду справи, письмовою заявою від 21.05.2009р. позивач збільшила розмір позовних вимог, просила стягнути з Миколаївського районного суду матеріальну шкоду в розмірі 516,63 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних; стягнути з Миколаївського районного суду, судді Парій І.О. моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. - солідарно; стягнути з Миколаївського районного суду судові витрати по розгляду справи (транспортні та поштові).
Ухвалою суду від 02.04.2009р. до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Державне казначейство України.
Представник відповідача - Миколаївського районного суду Одеської області до судового засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, відомостей про причину неявки не надав.
Відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнав, до судового засідання не з'явився, надав письмову заяву від 09.06.2009р. про неможливість явки до суду у зв'язку із розглядом судових справ, та про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача Державного казначейства України до судового засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, відомостей про причину неявки не надав.
Рішенням суду від 23.10.2009р. в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції, та постановити нове, яким повністю задовольнити її позов, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовами:
- до Дєткова Олександра Якимовича про визнання дій судді Березівського районного суду Одеської області неправомірними, про стягнення матеріальної шкоди в сумі 809,95 грн. на її користь та на користь її неповнолітньої дочки, про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн. на її користь та на користь її неповнолітньої дочки;
- до судді Дєткова Олександра Якимовича та судді Лебединського Станіслава Йосиповича про стягнення матеріальної шкоди - з Дєткова Олександра Якимовича 60,00 грн., з Лебединського С.Й. 60,00 грн.; про стягнення моральної шкоди з Дєткова Олександра Якимовича 250 000,00 грн., з Лебединського С.Й. 10 000,00 грн., і зобов'язати їх принести публічне вибачення в газетах «Степовий маяк», «Чорноморські новини», «Голос України»;
- до Дєткова Олександра Якимовича, Лебединського С.Й. про захист честі та гідності.
Позовні заяви були об'єднані в одне провадження та знаходились в провадженні судді Миколаївського районного суду Парій І.О.
Підставами для подання позовів були наступні обставини.
В провадженні судді Дєткова О.Я. знаходилась цивільна справа за її позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, що виникла внаслідок знищення водопровідної та каналізаційної труби. При розгляді справи, на думку позивача, суддя порушив її процесуальні права, права неповнолітньої доньки, не надав належну оцінку поданим нею доказам, не вирішив питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту.
08.02.2005р. суддя Березівського районного суду Дєтков О.Я. прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді арешту на 15 діб, внаслідок чого вона знаходилась під арештом.
20.04.2005р. суддя Березівського районного суду Лебединський С.Й. прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Наслідками прийняття вказаної постанови була також окрема постанова судді, яка була направлена за місцем її роботи до ЗОСШ № 3 м.Березівка Одеської області для відповідного реагування за недостойну поведінку.
17.05.2006р. Верховним судом України, за скаргою ОСОБА_1, була скасована постанова Березівського районного суду від 08.02.2005р. про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту. Провадження по адміністративній справі закрито.
10.10.2006р. Верховним судом України, за скаргою ОСОБА_3, була скасована постанова Березівського районного суду від 20.04.2005р. про притягнення до адміністративної відповідальності та окрема постанова судді, матеріали направлено на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.
06.11.2006р. постановою Березівського районного суду Одеської області адміністративна справа по протоколу Березівського РВ УМВС України провадженням закрита.
Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області (суддя Парій І.О.) від 21.09.2007р. в задоволенні вищезазначених позовів ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.05.2008р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Миколаївського районного суду від 21.09.2007р. було скасовано, матеріали справи повернуто в той же суд 1-ї інстанції на новий розгляд іншим складом суду. Згідно ухвали апеляційного суду Одеської області, суд 1-ї інстанції не розібрався в правовідносинах, що виникли між сторонами, при розгляді заявлених позовних вимог не вирішив питання про притягнення до участі у справі Державного казначейства України, рішення суду 1-ї інстанції скасовано внаслідок порушення норм процесуального права.
Ухвалою Миколаївського районного суду від 25.11.2008р. було задоволено заяву про відвід судді Скрипченка В.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Березівського районного суду, суддів Дєткова О.Я., Лебединського С.Й. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.02.2009р. було визначено підсудність справи за позовом ОСОБА_1 до Березівського районного суду, суддів Дєткова О.Я., Лебединського С.Й., Державного казначейства України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями та незаконним рішенням судді - Ширяївський районний суд Одеської області.
Розгляд справи не закінчено.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.5 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановления судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановления незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
У відповідності до ч.7 ст.1176 ЦК України, порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної
конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
У відповідності до ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
1) постановления виправдувального вироку суду;
2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду ( крім ухвали чи
постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд ) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян,незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав,
зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;
4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, про встановлення в діях судді Парій І.О., які вплинули на постановления рішення в цивільній справі від 21.09.2007р., складу злочину, відсутній. Отже, шкода, завдана ОСОБА_1, внаслідок постановления Миколаївським районним судом (суддя Парій І.О.) рішення в цивільній справі від 21.09.2007р., згідно з ч.5 ст.1176 ЦК України, відшкодуванню дійсно не підлягає.
Крім того, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (ст.2 Закону), у ОСОБА_1 не виникло, оскільки ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.05.2008р., на часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, рішення Миколаївського районного суду від 21.09.2007р. було скасовано, матеріали справи повернуто на новий розгляд.
Отже, судом першої інстанції правильно та обґрунтовано не було встановлено ніяких підстав для виникнення у ОСОБА_1 права на відшкодування Миколаївським районним судом Одеської області, суддею Парій І.О. та державою матеріальної та моральної шкоди, а також не встановлено незаконних дій (бездіяльності) відповідачів.
Разом з тим суд першої інстанції повністю роз'яснив ОСОБА_1 порядок та підстави для звернення за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік