АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Панасенкова В.О.
при секретарі – Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Одеської міської ради про визнання права власності,-
встановила:
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що її матері ОСОБА_4 на праві власності належить Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1. З метою покращення житлових умов, за згодою своєї матері, вона побудувала до житлового будинку літ. А прибудови А1, а , а8, а9, а також гараж літ. В.
Обґрунтовуючи позов тим, що самовільне будівництво здійснено з дотриманням будівельних норм та інших правил за її власні кошти та при цьому не було порушено права інших осіб, а в силу ст.364 ЦК України співвласник майна має право на виділ своєї частки з домоволодіння, позивачка просить суд визнати за нею право власності на прибудови А1, а7, а8, а9 до житлового будинку літ.А та гараж літ.В у домоволодінні АДРЕСА_1, виділити цю частку з домоволодіння та визнати за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_2, яке розташовано на земельній ділянці площею 415,5 кв.м і складається з житлового будинку загальною площею 60,9 кв.м, житловою площею 13,8 кв.м, та гаражу літ.В.
У судовому засіданні представник позивачки позов підтримала та просила його задовольнити.
ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, звернулась до суду із заявою про визнання даного позову, який просила розглянути у її відсутність.
Представник Одеської міської ради у судове засідання не з'явився. Одеська міська рада про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки свого представника суд не сповістила.
Рішенням суду позов був задоволений в повному обсязі. Було визнано за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння, яке розташовано на земельній ділянці площею 415,5 га за адресою: АДРЕСА_3 та складається з житлового будинку літ.А загальною площею 64,4 кв.м, житловою площею 17,3 кв.м, та гаража літ.В.
На вказане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції, та направити справу на новий розгляд у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, яке видано 08 серпня 1979 року державним нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори міста Одеси ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за №1-5300, відповідачці ОСОБА_4 належить Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1. Право власності відповідачки на зазначене майно зареєстровано у Одеському МБТІ та РОН 17 серпня 1979 року під №289 на стр. 85 у книзі №129.
Позивачка є донькою відповідачки ОСОБА_4 та зареєстрована за адресою розташування зазначеного домоволодіння з 26 січня 1998 року.
За згодою своєї матері як власника половини домоволодіння позивачка без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту, з метою покращення житлових умов, побудувала до житлового будинку літ.А прибудови А1, а7, а8, а9, а також гараж літ.В.
Використані під час будівництва будівельні матеріали й устаткування придбані позивачкою за власні кошти, також нею оплачено проведення відповідних будівельних робіт. Згідно з даними технічного паспорта, виготовленого КП ?деське МБТІ та РОН", у нинішній час у домоволодінні АДРЕСА_4 до житлового будинку літ.А мають загальну площу 64,4 кв.м, житлову площу 17,3 кв.м, та складаються з наступних приміщень: 4-2 житлова площею
1. 20.6 кв.м; 4-3 коридор площею 2,9 кв.м; 4-4 житлова площею 4,7 кв.м; 4-5 коридор площею кв.м; 4-6 коридор площею 1,8 кв.м; 4-7 кухня площею 5,6 кв.м; 4-8 вбиральня площею 1,2 кв.м; 4-9 ванна площею 4,9 кв.м; 4-10 веранда площею 10,0 кв.м.. Ці приміщення ізольовані від інших приміщень житлового будинку літ.А та мають окремий вихід.
Самовільне будівництво зазначених приміщень та гаражу літ.В здійснено з дотриманням будівельних норм та інших правил, що підтверджується технічним висновком про можливість їх збереження та вводу в експлуатацію, який з урахуванням існуючих умов і відповідно до діючих нормативних вимог виконаний Художньо-інжинірінговим центром ?кспрес-проект ЛТД" (ліцензія АБ №116333).
Згідно із зазначеним технічним висновком основні несучі та огороджувальні конструкції будівель знаходяться у задовільному стані, інженерні комунікації відповідають вимогам діючих нормативних документів, технічно можливе введення в експлуатацію та подальша експлуатація прибудов А1, а7, а8, а9 як житлового будинку, а літ. В як гаража. Розташування зазначених будівель на ділянці не суперечить вимогам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» .
Відповідачка проти збереження побудованого позивачкою нерухомого майна не заперечує, що підтверджується її письмовими заявами.
Згідно з ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
При таких обставинах, оцінивши їх у сукупності, суд першої інстанції правильно визначив, що оскільки самовільне будівництво здійснено з дотриманням будівельних норм та інших правил за власні кошти позивачки та при цьому не було порушено права інших осіб, за нею мас бути визнано право власності на прибудови А1, а7, а8, а9 до житлового будинку літ. А та гараж літ. В у домоволодінні АДРЕСА_1.
Згідно з ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.1 ст.183 ЦПК України).
Домоволодіння АДРЕСА_1 є подільною річчю та може бути поділено між співвласниками без втрати його цільового призначення, що підтверджується відповідним проектом виділу та технічним висновком Художньо-інжінірінгового центру «Експрес-проект», ліцензія серія АБ №116333.
Згідно із зазначеним технічним висновком виділ частини з домоволодіння АДРЕСА_1 є можливим. При цьому площа виділеної з домоволодіння земельної ділянки, на якій вже розташовано побудоване нерухоме майно, складає 415,5 кв.м., її межі визначені огорожею, є окремий вихід на 4-ий провулок ОСОБА_6.
В силу ст.364 ЦК України позивачка має право на виділ своєї частки з домоволодіння АДРЕСА_1 та за нею у судовому порядку має бути визнано право власності на окреме самостійне домоволодіння, що знаходиться на земельній ділянці площею 415,5 кв.м і складається з житлового будинку загальною площею 64,4 кв.м, житловою площею 17,3 кв.м, та гаражу літ.В. Цьому виділеному домоволодінню може бути надано нову адресу: місто Одеса, 4-ий провулок Олександра Невського, 7-г.
Твердження апелянтів, що винесеним рішенням суду порушені їх права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, ОСОБА_2 не була учасником процесу, її мати при житті, сама давала згоду на добудову спірних приміщень, та просила задовольнити позов ОСОБА_3 в повному обсязі, в спадкове майно спірні приміщення не включені, про що свідчить отримане ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на 1/3 частину спадщини за заповітом. Інші 2/3 частини спадщини, відповідно до заповіту ОСОБА_7, повинні перейти у власність ОСОБА_2, однак, свідоцтво їй ще не було видано.
ОСОБА_1 вказує на те, що суд порушив її права тим, що визнав за ОСОБА_3 право власності на жилий будинок літ. А, який є спільною власністю її, ОСОБА_8 та померлої ОСОБА_3, однак, саме рішення, а також надані суду технічні паспорти на вказане домоволодіння та спірні приміщення, вказують на те, що суд виділив спірні самовільні добудови в окреме домоволодіння, та присвоїв саме цьому окремому домоволодінню літ. А, та окрему адресу.
Спірне домоволодіння літ.А, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ніяким чином не відноситься до домоволодіння літ.А, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , яким в повній мірі продовжують спільно володіти ОСОБА_1, ОСОБА_8, та частину якого, як спадкове майно, має отримати ОСОБА_2, та свою частку вже отримала ОСОБА_3, воно має зовсім іншу адресу, площу та інші індивідуальні властивості. Органи реєстрації вже визнали його окремим домоволодінням, видали на нього всю необхідну технічну документацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянти не довели обставини, на які посилалися як на підставу своїх апеляційних скарг.
Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.. 303-304, 307 ч.1п.1, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, –
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький