АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-1820/10 Категорія ЦП:52
Головуючий у першій інстанції Позняк В.С.
Доповідач Варикаша О.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – судді – Варикаші О.Д.
суддів - Бабія А.П.
- В.А. Станкевич
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08.02.2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до житлово-будівельного кооперативу „Іллічівський-24” про поновлення на роботі, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та за зустрічним позовом житлово-будівельного кооперативу „Іллічівський-24” до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди,-
встановила:
ОСОБА_4 звернулася з вказаним позовом до суду, який в ході розгляду справи неодноразово уточнювала та просила поновити її на роботі головою правління житлово-будівельного кооперативу „Іллічівський-24” в м. Одесі, зобов’язати житлово-будівельний кооператив „Іллічівський-24” видати їй належним чином оформлену трудову книжку і копію рішення загальних зборів від 13.04.2008 року з вказівкою причини звільнення, стягнути з житлово-будівельний кооператив „Іллічівський-24” на її користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з 01 березня 2008 року по 13 квітня 2008 року в сумі 725, 69 грн., середній заробіток за весь час затримки з 13 квітня 2008 року по 22 вересня 2008 року в сумі 3998, 39 грн., вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 1545, 00 грн., моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн. та судові витрати ( а. с. 79, 89 т. с. 1, а. с. 4 т. с. 2).
Свої позовні вимоги ОСОБА_4 обгрунтовувала тим, що з листопада 2005 року вона була обрана на посаду голови правління житлово-будівельний кооператив „Іллічівський-24”. 13 квітня 2008 року група осіб очолювана ОСОБА_5, у порушення п. п. 11.3, 11.4 Статуту ЖБК „Іллічівський-24” провела позачергові загальні збори членів ЖБК та мотивуючи рішенням цих зборів, яке їй не видали, оголосила про її звільнення з посади голови правління ЖБК. На час звернення до суду вона не отримала трудову книжку, копію рішення загальних зборів про її звільнення, заробітну плату з 01 березня по 13 квітня 2008 року, середній заробіток за весь час затримки з 13 квітня по 22 вересня 2008 року та вихідну допомогу. Також їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінила в 1000, 00 грн.
Житлово-будівельний кооператив „Іллічівський-24” звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в сумі 2 576, 15 грн., обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в період роботи головою правління ЖБК, з вини ОСОБА_4 зник орігінал Статуту ЖБК. При перереєстрації Статуту ЖБК в новій редакції, ЖБК поніс матеріальні витрати по оплаті сум необхідних для реєстрації нової редакції Статуту та інших виплат пов’язаних зі зверненням до суду, які складають суму в розмірі 2 576, 15 грн.
В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_4 та її представник свої позовні вимоги підтримали, а зустрічний позов не визнали. ЖБК „Іллічівський-24” позов ОСОБА_4 не визнав, а свій зустрічний позов підтримав.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.02.2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ЖБК „Іллічівський-24” на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки з 13 квітня 2008 року по 14 серпня 2008 року в розмірі 2 060 грн. 52 коп. В іншій частині позову відмовлено. Зустрічний позов ЖБК „Іллічівський-24” задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЖБК „Іллічівський-24” матеріальний збиток в розмірі 2 576 грн. 15 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08.02.2010 року, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, щодо поновлення її на роботі, стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. та стягнення на її користь середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 13 квітня 2008 року по 22 вересня 2008 року в розмірі 2 747, 36 грн., посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, представники ЖБК „Іллічівський-24” заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і
обґрунтованість рішення суду, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Як вбачається із уточнень до позовної заяви від 02.12.2008 року (а. с. 88-89 т. с. 1) ОСОБА_4 просила, зокрема зобов’язати житлово-будівельний кооператив „Іллічівський-24” видати їй належним чином оформлену трудову книжку і копію рішення загальних зборів від 13.04.2008 року з вказівкою причини звільнення, стягнути з ЖБК „Іллічівський-24” на її користь середній заробіток за весь час затримки з 13 квітня 2008 року по 22 вересня 2008 року в сумі 3998, 39 грн.
Однак, суд першої інстанції, як видно з описової та мотивувальної частин рішення суду, не розглядав позовних вимог ОСОБА_4 про зобов’язання житлово-будівельний кооператив „Іллічівський-24” видати їй належним чином оформлену трудову книжку і копію рішення загальних зборів від 13.04.2008 року з вказівкою причини звільнення та про стягнення з ЖБК „Іллічівський-24” на її користь середнього заробітку за весь час затримки з 13 квітня 2008 року по 22 вересня 2008 року в сумі 3998, 39 грн., від яких позивачка не відмовлялася в установленому законом порядку і відмова судом не приймалася.
Тобто, суд першої інстанції взагалі не розглядав вищезазначених позовних вимог ОСОБА_4 і не прийняв рішення по суті цих позовних вимог. Розглянувши позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час затримки лише по 14 серпня 2008 року в сумі 2 060 грн. 52 коп., відповідно до уточнень позовної заяви від 14 серпня 2008 року (а. с. 79 т. с.1, а. с. 214, 261 т. с. 2), разом з тим встановивши (а. с. 215 т. с. 2), що ОСОБА_4 отримала повний розрахунок при звільненні 22 серпня 2008 року поштовим переказом, уточнень до позовної заяви від 02.12.2008 року (а. с. 89), в цій частині, суд не розглядав.
Внаслідок цього, наведений недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, а розгляд справи вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Крім того, суд першої інстанції не уточнив позовні вимоги позивачки, які є взаємовиключними (поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку) та розглядав їх в одному провадженні.
Таким чином при розгляді справи суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази і обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В результаті викладених порушень вимог цивільного судочинства, рішення суду першої інстанції не відповідає положенням ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення суду.
Тому, за таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги норм цивільного процесуального права, які є безумовною підставою для скасування ухваленого по справі рішення з направленням справи на новий розгляд, враховуючи також те, що не розглянуті судом першої інстанції позовні вимоги перебувають у нерозривному зв’язку з позовними вимогами, щодо яких ухвалено рішення та є взаємовиключними (поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов’язання видати трудову книжку).
При новому розгляді справи суду належить врахувати викладене, уточнити позовні вимоги ретельно перевірити обставини справи, вимоги і заперечення сторін і в залежності від встановленого розв’язати спір відповідно до вимог закону і з урахуванням доводів сторін.
Крім того, з ОСОБА_4 необхідно стягнути не сплачені в повному обсязі, при подачі апеляційної скарги, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08.02.2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до житлово-будівельного кооперативу „Іллічівський-24” про поновлення на роботі, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку та за зустрічним позовом житлово-будівельного кооперативу „Іллічівський-24” до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди – скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
А.П. Бабій
В.А. Станкевич
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-3813/10 Категорія ЦП:6
Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М.
Доповідач Варикаша О.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – судді – Варикаші О.Д.
суддів - Бабія А.П.
- В.А. Станкевич
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської міської ради на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2010 року по справі за позовом Ізмаїльської міської ради, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про знос самочинної будівлі та усунення перешкод,-
встановила:
Ізмаїльська міська рада звернулася з вказаним позовом до суду (а. с. 1-2), в якому просила зобов’язати ОСОБА_9 знести самочинну прибудову до домоволодіння по АДРЕСА_1 розміром 3,3x4,5x7,0 м. по межі з домоволодінням по АДРЕСА_2, стягнути з відповідачки судові витрати.
Свої позовні вимоги Ізмаїльська міська рада обґрунтовувала тим, що відповідачка без дозволу міської ради збудувала зазначену прибудову в порушення ДБН 360-92 „Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень” на межі з будівлею АДРЕСА_2, яка на 0,2 м. виступає за встановлену межу.
ОСОБА_8 також звернулася з позовом до суду до ОСОБА_9 (а. с. 62), в якому просила зобов’язати ОСОБА_9 не перешкоджати в користуванні земельною ділянкою та знести самочинну прибудову на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2, 63 і здійснювати користування земельною ділянкою відповідно до встановлених меж, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вказана будівля порушує її право на користування належною їй земельною ділянкою.
ОСОБА_9 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_8 (а. с. 73), в якому просила зобов’язати ОСОБА_8 не чинити їй перешкод шляхом затвердження меж між земельною ділянкою по АДРЕСА_2, 63 станом на 29 вересня 2003 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що не вона, а саме ОСОБА_8 порушує межу між їхніми земельними ділянками.
Відповідно до ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2009 року (а. с. 92) всі вищезазначені позовні вимоги були об’єднані в одне провадження.
В судовому засіданні в суді першої інстанції представник Ізмаїльської міської ради та ОСОБА_8 підтримали свої позовні вимоги. ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення цих позовних вимог.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2010 року в задоволенні позовних вимог Ізмаїльської міської ради та ОСОБА_8 про знесення самочинної прибудови розміром 3,3x4,5x7,0 м. за адресою АДРЕСА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Ізмаїльська міська рада подала апеляційну скаргу на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2010 року, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов’язати ОСОБА_10 знести самочинно збудовану прибудову до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 розміром 3,3x4,5x7,0 м. на межі з домоволодінням по АДРЕСА_2, посилаючись на прийняття рішення суду з порушенням норм матеріального права.
В судове засідання учасники процесу не з’явилися про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до матеріалів справи (а. с. 73) ОСОБА_9 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_8, в якому просила зобов’язати ОСОБА_8 не чинити їй перешкод шляхом затвердження меж між земельною ділянкою по АДРЕСА_2, 63 станом на 29 вересня 2003 року, який прийнятий до спільного розгляду та об’єднаний в одне провадження з позовними вимогами Ізмаїльської міської ради і ОСОБА_8 (а. с. 92).
Однак, суд першої інстанції, як вбачається з рішення суду, не розглядав позовних вимог ОСОБА_9 про зобов’язання ОСОБА_8 не чинити їй перешкод шляхом затвердження меж між земельною ділянкою по АДРЕСА_2, 63 станом на 29 вересня 2003 року, від яких ОСОБА_9 не відмовлялася в установленому законом порядку і відмова судом не приймалася.
Тобто, суд першої інстанції взагалі не розглядав вищезазначених позовних вимог ОСОБА_9 і не прийняв рішення по суті цих позовних вимог.
Внаслідок цього, наведений недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, а розгляд справи вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Крім того, в порушення ч. 2 ст. 311 ЦПК України, судом першої інстанції при новому розгляді справи не виконана ухвала апеляційного суду Одеської області від 04.06.2009 року (а. с. 56-58), зокрема в частині висновку компетентних служб та експертного висновку щодо самочинного будівництва.
Таким чином при розгляді справи суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази і обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В результаті викладених порушень вимог цивільного судочинства, рішення суду першої інстанції не відповідає положенням ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення суду.
Тому, за таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги норм цивільного процесуального права, які є безумовною підставою для скасування ухваленого по справі рішення з направленням справи на новий розгляд, враховуючи також те, що не розглянуті судом першої інстанції позовні вимоги перебувають у нерозривному зв’язку з позовними вимогами, щодо яких ухвалено рішення.
При новому розгляді справи суду належить врахувати викладене, ретельно перевірити обставини справи, вимоги і заперечення сторін і в залежності від встановленого розв’язати спір відповідно до вимог закону і з урахуванням доводів сторін.
Крім того, з Ізмаїльської міської ради необхідно стягнути не сплачені, при подачі апеляційної скарги, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.01.2010 року по справі за позовом Ізмаїльської міської ради, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про знос самочинної будівлі та усунення перешкод – скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Стягнути з Ізмаїльської міської ради витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
А.П. Бабій
В.А. Станкевич