Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2188-2010 р. Головуючий у 1-й інстанції - Павелко І.Л.
Категорія –57 Доповідач – Потапенко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого-судді – Черненка В.В.
Суддів – Потапенка В.І., Пономаренко В.Г.
при секретарі – Липі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про поновлення строків позовної давності, визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді протиправною, зобов’язання здійснити нарахування та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про поновлення строків позовної давності, визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді протиправною, зобов’язання здійснити нарахування та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни. У позовній заяві просить суд поновити строки позовної давності, визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді протиправною, стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.1.2007 року по 01.01.2009 року, 20 % мінімальної пенсії за віком за 2008-2009 роки та в подальшому зобов’язати здійснити нарахування та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, починаючи з 01.01.2009 року у розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Суд поновив строк позовної давності для звернення до суду. Визнав бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді неправомірною,щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі передбаченому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 рік. Зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити щомісячне нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» та ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з урахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді просить скасувати постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2010 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія 2 абзацу 1 ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року та має статус «Дитини війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні. Згідно ст. 6 ЗУ № 2195-ІУ дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. З врахуванням встановлених обставин справи та з посиланням на ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року №10-рп, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що кошти Пенсійного фонду не може бути використано на виплати, передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не спростовують висновку суду першої інстанції щодо порушення прав позивача, як дитини війни. Право на отримання державної соціальної допомоги позивач має, а визначення джерел, з яких будуть здійснюватися такі виплати віднесено до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади. Відсутність такого визначення не є перешкодою для захисту порушеного права позивача. Законодавче не визначення мінімального розміру пенсії також не може бути підставою для відмови позивачу у захисті його прав, гарантованих Законом № 2195-ІУ. Інші доводи апеляційної скарги - щодо відсутності програмного забезпечення, відсутності у постанові Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не стосується суті спору і вирішення цих питань не входить у компетенцію суду. Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді - відхилити.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя :
Судді: