АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-2248/2010 Головуючий у суді 1 інстанції – Мігунова Л.С.
Категорія Доповідач - Ступіна Я.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2010 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Ступіної Я. Ю.,
суддів: Темнікової В. І., Мартинюка І. В.,
при секретарі Нестеровській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Брянці Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 07 вересня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії,
в с т а н о в и л а:
В червні 2009 р. позивач звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відноситься до категорії “діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що відповідач таке підвищення йому не виплачував, просив визнати дії відповідача з цього питання неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії за період за 2006 - 2008 р.р.
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 07.09.2009р. позов задоволено частково. Визнано неправомірню бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії. Зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як „дитині війни” з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, набув статусу «дитина війни» на підставі ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон № 2195) з 01.01.2006 року.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195 пенсія позивачу повинна виплачуватися із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. на підставі ст. 6 Закону № 2195 та рішеннь Конституційного Суду України: № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Такий висновок суду є законним і обґрунтованим.
Рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Закону № 2195 , щодо визначення розмірів підвищення до пенсії такими, що не відповідають Конституції України, були прийняті 09.07.2007 та 22.05.2008.
Ураховуючи положення ст.ст. 58, 152 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону № 2195 у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007, у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом № 2195 , мають діти війни: за 2007 рік - з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., за 2008 рік - з 22.05.2008 р.
Проте, суд помилково зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії до 31.12.2008 р.
Оскільки Законом № 2195 не передбачено строк його дії, то необхідно зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії з 22.05.2008 р. без обмеження певною датою.
Посилання відповідача на відсутність конкретного механізму фінансування витрат, пов'язаних із забезпеченням даного виду соціального захисту осіб, є безпідставним, бо ця обставина не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання зазначеного підвищення до пенсії, реалізація якої є обов'язком держави.
Посилання відповідача на те, що непідвищення пенсії до розміру встановленого Законом України № 2195 викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону № 2195 дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, колегія судів вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їй Конституцією України, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону № 2195, та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
З огляду на допущене судом порушення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити на підставі ст. 303 п.3 ЦПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» № 1691-VI від 18 лютого 2010р., колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Брянці Луганської області задовольнити частково.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 07 вересня 2009 р. змінити, виключити із резолютивної частини постанови слова і цифри “по 31 грудня 2008 року”.
В решті постанову суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Cудді: