АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22 ц-3267/2010 Головуючий у суді 1 інстанції – Добривечір Л.Д.
Категорія Доповідач - Ступіна Я.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2010 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Ступіної Я. Ю.,
суддів: Темнікової В. І., Мартинюка І. В.,
при секретарі Нестеровській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 08 грудня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав, зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії,-
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2009 р. позивачка звернулася в суд з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії “діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що відповідач таке підвищення їй не виплачував, просила відновити пропущений строк для звернення в суд, визнати дії відповідача з цього питання неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення до пенсії за період за 2006-2008р.р. у сумі 3891,90 грн.
Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 08.12.2009 р. позов задоволено частково. Позивачці поновлено строк звернення до суду. Зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як „дитині війни” з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. у сумі 1426,14 грн. В решті вимог відмовлено за необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, набула статусу «дитина війни» на підставі ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон № 2195) з 01.01.2006 року.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195 пенсія позивачці повинна виплачуватися із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка мала право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. на підставі ст. 6 Закону № 2195 та рішеннь Конституційного Суду України: № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Такий висновок суду є законним і обґрунтованим.
Рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Закону № 2195 , щодо визначення розмірів підвищення до пенсії такими, що не відповідають Конституції України, були прийняті 09.07.2007 та 22.05.2008.
Ураховуючи положення ст.ст. 58, 152 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону № 2195 у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007, у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом № 2195 , мають діти війни: за 2007 рік - з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., за 2008 рік - з 22.05.2008 р.
Посилання відповідача на відсутність конкретного механізму фінансування витрат, пов'язаних із забезпеченням даного виду соціального захисту осіб, є безпідставним, бо ця обставина не може бути підставою для позбавлення позивачки права на отримання зазначеного підвищення до пенсії, реалізація якої є обов'язком держави.
Посилання відповідача на те, що непідвищення пенсії до розміру встановленого Законом України № 2195 викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону № 2195 дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, колегія судів вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону № 2195, та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Висновок суду про поновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав відповідає вимогам ч.2 ст.100 КАС, якою керувався суд при ухвалені постанови.
Проте, суд помилково зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії до 31.12.2008 р.
Оскільки Законом № 2195 не передбачено строк його дії, то необхідно зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії з 22.05.2008 р. без обмеження певною датою.
До того ж, не кореспондується з нормами чинного законодавства обраний судом спосіб захисту порушених прав позивачки - зобов’язання виплатити підвищення до пенсії у визначеній судом сумі, оскільки задовольнивши позовні вимоги в такий спосіб, суд перебрав повноваження УПФ щодо перерахунку пенсії на себе.
З огляду на допущене судом порушення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду змінити на підставі ст. 303 п.3 ЦПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» № 1691-VI від 18 лютого 2010р., колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Новоайдарському районі Луганської області задовольнити частково.
Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 08 грудня 2009 р. змінити, виключити із резолютивної частини постанови слова і цифри “до 31 грудня 2008 року у сумі 1426,14 грн.”.
В решті постанову суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Cудді: