ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua   Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

19 травня 2021 року              Справа № 903/6/13 - г

за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс", м. Київ

про банкрутство

   Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

Представники:

від кредиторів:  н/з

ліквідатор: н/з

встановив: ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.01.2013 за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" порушено провадження у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено посадовим особам ПСП "Агротехсервіс" приймати рішення про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи, укладати угоди про зазначене з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, накладено заборону на відчуження основних засобів, іншого майна боржника, на укладення будь-яких інших угод, розпорядження коштами, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича.

Ухвалою від 10.04.2013 у справі №903/6/13-г затверджено укладену 08.04.2013 між ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" та ПСП "Агротехсервіс" мирову угоду, знято мораторій та заборону, накладені ухвалою від 04.01.2013, провадження у справі про банкрутство ПСП "Агротехсервіс" припинено.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.12.2014 у справі №903/6/13-г в задоволенні заяви ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" про визнання недійсною мирової угоди, затвердженої у справі про банкрутство ПСП "Агротехсервіс", відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 апеляційну скаргу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" задоволено, рішення суду від 03.12.2014 у справі №903/6/13-г скасовано, визнано недійсною затверджену ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.04.2013 мирову угоду, укладену 08.04.2013 між ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" та ПСП "Агротехсервіс", поновлено провадження у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" на стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 27.04.2015 достроково припинені повноваження розпорядника майна – арбітражного керуючого Дяченка С.В. у справі про банкрутство ПСП "Агротехсервіс"; розпорядником майна ПСП "Агротехсервіс" призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №310 від 12.03.2013, м. Луцьк, вул. Коперника, 36/А2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); зобов`язано арбітражного керуючого Дяченка С.В. передати розпоряднику майна ПСП "Агротехсервіс" Григор`єву В.В. усі без виключення документи та матеріали, зібрані та сформовані під час провадження у справі про банкрутство; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора – Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" до боржника у загальному розмірі 717 316,52 грн.

27 квітня 2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення (повідомлення) про порушення Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс".

Ухвалою від 22.06.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів ПСП "Агротехсервіс", згідно котрого вимоги конкурсних кредиторів визнано в  розмірах: ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" на суму                           717 316,52 грн., ТОВ "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" на суму 1 041 664,85 грн., ПАТ "Аграрний фонд" на суму 11 499 298 грн., ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" на суму 60 657,73 грн..

16.07.2015 судом винесено постанову про визнання ПСП "Агротехсервіс" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

Повідомлення про визнання ПСП "Агротехсервіс" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 16.07.2015 за № 20303.

Відповідно до п.п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Радою суддів України від 26.11.2010 №30 та на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 28.07.2015 №01-3/92 у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Войціховського В.А. проведено автоматизований перерозподіл (повторний розподіл) справи № 903/6/13-г.

Відповідно до довідки про автоматизований розподіл справ між суддями від 28.07.2015, справу № 903/6/13 призначено судді Кравчук А.М.

Ухвалою суду від 03.08.2015 справу № 903/6/15 за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" до ПСП "Агротехсервіс" про банкрутство прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 21.10.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів ПСП "Агротехсервіс" з врахуванням поточних вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 13.01.2016 визнано грошові вимоги УПФ України  в Дарницькому районі м. Києва в сумі 2 436 грн. 00 коп. - перша черга, 7 975 грн. 20  - шоста черга.

Ухвалою суду від 30.05.2018 припинено повноваження ліквідатора  Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" арбітражного керуючого Григор`єва В.В., ліквідатором  призначено арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича.

Ухвалою суду від 29.08.2019 замінено кредитора у справі Управління Пенсійного фонду України  в Дарницькому районі м. Києва його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, код ЄДРПОУ 42098368)  в частині грошових вимог в сумі          2 436 грн. 00 коп. - перша черга, 7 975 грн. 20  - шоста черга.

21.04.2021 на адресу суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Григор`єва В.В. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за період з 16.07.2015 по 30.05.2018 в сумі 240 330 грн. 76 коп.

Ухвалою суду від 07.05.2021 клопотання від 21.04.2021 арбітражного керуючого Григор`єва В.В. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди прийнято до розгляду,  судове засідання призначено на 19.05.2021 о 10:00 год. Зобов`язано ліквідатора Пасічника О.О. до 17.05.2021 подати суду пояснення по суті клопотання.

Супровідним листом від 06.05.2021 арбітражний керуючий Григор`єв В.В. долучив докази надіслання клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатору Пасічнику О.О.

ГУ ПФУ в м.Києві у листі від 06.05.2021 заперечує щодо стягнення коштів на оплату праці ліквідатора, оскільки згода на створення фонду для авансування  грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредитором не надавалась. Крім того кредитором заперечувалося його затвердження на засіданні комітету кредиторів. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджений його правлінням. Кошти управління використовуються на витрати, передбачені виключно законом.

ПАТ "Аграрний фонд" у поясненнях від 17.05.2021 №7.4-05/1/894 клопотання Григор`єва В.В. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди заперечує, оскільки ним, як ліквідатором боржника, не виконувались всі необхідні заходи для завершення ліквідаційної процедури, проміжні звіти подавались формально. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди не доводився кредиторам до відома, та не ними затверджувався. Зазначає, що арбітражним керуючим Григор`євим В.В. пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з даним клопотанням.

Ліквідатор Пасічник О.О. у поясненнях від 17.05.2021 №518/1-18 зазначає, що за час виконання ним повноважень ліквідатора будь які виплати арбітражному керуючому Григор`єву В.В. не здійснювались. Комітетом кредиторів 07.12.2015 (протокол №2) встановлено ліквідатору грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, 16.11.2018 вирішено нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Григор`єву В.В. не проводити та вважати не обгрунтованим.

Згідно   ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"   суди застосовують при розгляді справ   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод   та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1   ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що ч. 1   ст. 3 ГПК України   передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до   Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право",   Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2   Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства   з дня введення в дію цього   Кодексу визнано такими, що втратили чинність:   Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами);   Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).

Ч. 4   Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства   встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу   подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього   Кодексу    незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього   Кодексу   перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до   Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього   Кодексу.

Ч. 1   ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства   передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1   ст. 58 Конституції України   закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей   58,   78,79,   81 Конституції України   та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997 №1-зп/1997).      

Принцип, закріплений у ч. 1   ст. 58 Конституції України,   треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони      настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої   ст. 58 Конституції України   (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999 №1-рп/1999).

Суть положення   ст. 58 Конституції України   про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, на яке посилався Вищий арбітражний суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється      на ті відносини, які виникли після набуття чинності <...>, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності <...> (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол" щодо офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1 частини першої   статті 12 Господарського процесуального кодексу України   (справа про оспорювання актів у господарському суді) від 02.07.2002 №13-рп/2002).      

У заяві  від 21.04.2021 арбітражний керуючий Григор`єв В.В. просить затвердити звіт  про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора боржника за період з липня 2015 року по травень 2018 року в сумі 240 330 грн. 76 коп.

У цей період часу відносини щодо винагороди та витрат ліквідатора регулювалися приписами ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частинами 1, 4, 7   статті 43 Конституції України   кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 року за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові та практичні умови для втілення їх у життя.

Статтею 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"   (надалі - Закон) встановлено право арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1   статті 115 Закону   передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до частини 3   статті 115 Закону   грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора. Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Згідно із частиною 4   статті 115 Закону   витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим   Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника (частина 5 статті 115 Закону).

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду. Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати (частина 6 статті 115 Закону).

Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (частина 7 статті 115 Закону).

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Волинської області від 16.07.2015 відкрито ліквідаційну процедуру ПСП "Агротехсервіс", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Григор`єва В.В.

Ухвалою суду від 30.05.2018 припинено повноваження ліквідатора  приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" арбітражного керуючого Григор`єва В.В., ліквідатором    призначено арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича.

На засіданні комітету кредиторів ПСП "Агротехсервіс" 07.12.2015, зокрема встановлено щомісячний розмір оплати праці арбітражного керуючого Григор`єва В.В. за час виконання ним обов`язків ліквідатора у справі №903/6/13 з дати  його призначення  (16.07.2015) в сумі трьох мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень (том 4, а.с. 14-15).

Враховуючи вищевикладене, встановлення комітетом кредиторів оплати послуг арбітражному керуючому Григор`єву В.В. в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень, те, що Господарським судом Волинської області розмір основної грошової винагороди арбітражному керуючому Григор`єву В.В. не встановлювався, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають право ліквідатора на оплату послуг, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про встановлення арбітражному керуючому Григор`єву В.В.  розміру основної грошової винагороди за виконання обов`язків ліквідатора ПСП "Агротехсервіс", а саме в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.

За вимогами ч. 7   ст. 115 Закону про банкрутство   звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Вказаний звіт розглядається судом та затверджується ухвалою.

16.11.2018 на засіданні комітету кредиторів боржника вирішено, зокрема нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Григор`єву В.В. за час виконання ним обов`язків ліквідатора ПСП "Агротехсервіс" з липня 2015 року по травень 2018 року в сумі 240 330 грн. 76 коп. за рахунок кредиторів не проводити та вважати необгрунтованим.

Чинним законодавством не передбачено наслідків не затвердження звітів арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди комітетом кредиторів. Такі звіти у будь-якому випадку підлягають розгляду господарським судом та затвердженню у разі їх обґрунтованості.

Верховний Суд у постанові №5020-961/2012 від 16.01.2020 вказав, що Закон про банкрутство не містить вказівки про те, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду. Комітет кредиторів боржника у відповідності до положень Закону про банкрутство, лише визначає своїм рішенням розмір оплати послуг арбітражного керуючого, з урахуванням того, що такий розмір повинен бути не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Натомість затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого, відповідно до Закону про банкрутство, покладається не на комітет кредиторів боржника, а саме на господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Твердження, що відсутність доказів розгляду комітетом кредиторів банкрута звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат, в свою чергу, унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду, є таким що суперечить положенням Закону про банкрутство, оскільки у такому випадку господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, ухиляється від свого обов`язку щодо затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 1/102"Б".

У звіті від 21.04.2021 арбітражний керуючий Григор`єв В.В. просить затвердити йому грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за виконання обов`язків ліквідатора боржника за період з липня 2015 року по травень 2018 року в сумі 240 330 грн. 76 коп.

Згідно ч. 3   ст. 115 Закону про банкрутство, основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається   в розмірі двох середньомісячних заробітних плат   керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора, але не більше десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Також цією нормою передбачено право вимоги основної грошової винагороди арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Відтак, нарахування основної винагороди (оплата послуг) арбітражного керуючого не залежить від жодних умов, а здійснюється за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

Разом з тим, абзацом 2 ч. 6 ст. 115 Закону по банкрутство встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Проте нормами   Закону   не передбачено здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень у справі про банкрутство на безоплатній основі (постанова Північного апеляційного господарського суду №Б3/150-12/24 від  05.02.2020).

Тобто, право суду зменшити розмір оплати послуг виникає лише з підстав встановлення надмірно високого рівня середньомісячної заробітної плати керівника боржника, як визначального фактору для розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 №81/10-271.

Клопотання про зменшення розміру грошової винагороди арбітражному керуючому Григор`єву В.В. на адресу суду не надходило.

Основна грошова винагорода арбітражному керуючому Григор`єву В.В. в розмірі трьох мінімальних заробітних плат погоджена комітетом кредиторів 07.12.2015, у зв`язку з чим заперечення ГУ ПФУ в м.Києві не приймаються судом.

Судом враховано, що скарги на дії арбітражного керуючого Григор`єва В.В. на адресу суду не надходили. Арбітражного керуючого Григор`єва В.В. усунуто від виконання обов`язків ліквідатора боржника за його клопотанням.

Крім того в силу приписів пункту 1      абзацу      2 частини 3   статті 114 Закону   невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором), покладених на нього обов`язків має наслідком усунення такого арбітражного керуючого, а не позбавлення його грошової винагороди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду №912/4536/15 від 12.08.2019.

З врахуванням викладеного, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодексу з процедур банкрутства, які визначають право ліквідатора на оплату послуг, конкретизують положення Основного Закону та є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу, суд дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора про нарахування грошової винагороди.

Затверджуючи звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, судом враховується припинення виконання арбітражним керуючим Григор`євим В.В.  обов`язків ліквідатора ухвалою суду від 30.05.2018.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/435/16 від 01.10.2020.  

Заперечення ПАТ "Аграрний фонд" щодо відсутності підстав для затвердження грошової винагороди арбітражному керуючому Григор`єву В.В. не приймаються судом, оскільки спростовуються матеріалами справи. Посилання на ст. 256 ЦК України щодо строку позовної давності при затвердженні звіту ліквідатора не обгрунтоване.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Встановити арбітражному керуючому Григор`єву Валерію Васильовичу  основну грошову винагороду за виконання обов`язків ліквідатора Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання таких повноважень.

2. Клопотання арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича від 21.04.2021 про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової  винагороди задовольнити.

3. Затвердити звіт від 21.04.2021 про оплату послуг арбітражному керуючому Григор`єву Валерію Васильовичу в  розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків ліквідатора Приватного сільськогосподарського підприємства "Агротехсервіс" за період з 16.07.2015 по 30.05.2018 в сумі                    240 330 грн. 76 коп.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 21.05.2021.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

          Суддя                                                     А. М. Кравчук