Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 2800/ 10                                   Головуючий  у  1 інстанції:  Носик М.А.

                                                                          Суддя-доповідач:  Краснокутська О.М.                                      

РІШЕННЯ

Іменем України

«04» червня   2010 року.                                                                   м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Пільщик Л.В.

Суддів:                     Краснокутської О.М.

                                            Сапун О.А.

При секретарі:         Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області    на  постанову Василівського районного суду Запорізької області   від 03 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3    до Управління Пенсійного фонду України в Василівському  районі Запорізької області  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2010 року ОСОБА_3  звернувся до суду з позовом  до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області   про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”.

В позовній заяві зазначав, що  він відповідно до ст.. 1 Закону України від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни”  має статус дитини війни. Згідно ст. 6 цього Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Обов’язок по здійсненню таких виплат покладений на відповідача. . Проте відповідач зазначену надбавку до пенсії за 2006-2007 роки йому не нарахував та не виплатив, а з 2008 року він отримує ці виплати частково в розмірі 10%. З цих підстав просив визнати протиправними дії відповідача та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок на виплату йому надбавку до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Василівського районного суду Запорізької області    від 03 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково..

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі  Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 20.01.2009 року по 03.02.2010 року протиправними.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі  Запорізької області  здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 надбавку до пенсії   згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 20.01.2009 року по 03.02.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

               Не погоджуючись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області  подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати  та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

               Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши доводи  скарги та матеріали справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

            Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу П Закону України № 107-УІ „Про державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” було викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії складав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Задовольняючи позовні вимоги за період з 20.01.2009 року, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обґрунтовано не визнав  підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за 2009 рік, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.

Отже аналогічні  доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.

З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов’язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки з 20 січня 2009 по 31 грудня 2009 року відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.

Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність  часткового  задоволення  позовних вимог з урахуванням  річного   строку  звернення  до суду, оскільки  позивачем  не надано  доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного  строку.

 Ухвалюючи ж рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.

З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 20 січня  2010 року.

Допустимих доказів про порушення пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні  - лютому 2010 року останній суду не надав.

В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Зважаючи на те, що станом на 20.01. 2010  року(дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за січень – лютий 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у січні – лютому  2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317  ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області   задовольнити частково.

         Постанову Василівського районного суду Запорізької області     від 03 лютого 2010 року по цій справі змінити  в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

         В іншій частині постанову залишити без змін.

           Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: