Справа № 149/569/21

Провадження №3/149/310/21

Номер рядка звіту 156

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        21.05.2021 року                                                        м. Хмільник

Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Павлюк О. О., розглянувши матеріали, що надійшли від Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 25.11.1998 Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області, не працюючого, проживає по АДРЕСА_1 .

за ст. 124, ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

28.02.2021 о 14:12 хв. на а/д Любар- ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та з`їхав у кювет, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Крім того, 28.02.2021 о 14:12 хв. на а/д Любар- ОСОБА_2 керував транспортним засобом Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя) . Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В ході розгляду справи судом в судових засіданнях ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень не визнав та послідовно заперечував наявність підстав для притягнення його до відповідальності за інкримінованими йому правопорушеннями, зазначивши що транспортним засобом керував не він, а інша особа.

Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в судах визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя враховує таке.

Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 12) ОСОБА_1 в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 28.02.2021 року (а.с. 13) у результаті огляду ОСОБА_1 року о 14:43 год., проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, почервоніння шкіри обличчя. Результат огляду: від проходження огляду відмовився.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (п. 2.9 ПДР). Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (п. 2.5. ПДР).

Згідно з вимогами статті 265 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог статті 265 КУпАП, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015  № 1452/735 (далі – Інструкція) передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування; лікарем закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків (п. 6 Розділу ІІ Інструкції).

Дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, зробленим з нагрудних камер працівників поліції, підтверджуються обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що працівники поліції не пропонували йому проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки така вимога зафіксована на відеозаписі, як і повідомлення про складання відносно ОСОБА_1 матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні, стосовно того, що не він здійснював керування транспортним засобом. Дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які відповідають обставинам, що відображені на відеозаписі з нарудної камерти поліцейського, підтверджується, що ОСОБА_1 в автомобілі знаходився сам, після з`їзду в кювет намагався виїхати на проїжджу частину дороги, в тому числі з допомогою вказаних свідків. Крім того, копією постанови про накдадення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП підтверджено, що 28.02.2021 о 14:12 хв. на а/д Любар- ОСОБА_2 керував транспортним засобом Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_2 не маючи при собі посвідчення водія категорії "В". Доказів про оскарження вказаної постанови суду не надано.

В судових засіданнях Стороженко І. М. посилався на те, що автомобілем за обставин даної справи керував не він, а інша особа - ОСОБА_5 , якого він просив викликати і допитати в якості свідка. В судовому засіданні 23.04.2021 було задоволено клопотання ОСОБА_1 про допит ОСОБА_5 12.05.2021 судове засідання було відкладено у зв`язку з повторним викликом ОСОБА_5 . Судом було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення, виклику та забезпечення явки до суду свідка ОСОБА_5 , однак в судове засідання він не з`явився з невідомих суду причин. Пояснення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 перебуває на лікуванні, не підтвердженні жодними доказами. Водночас його неявка не може бути підставою для нерозгляду справи за наявними у справі доказами. Клопотань про виклик і допит осіб, які зазначені в протоколах як свідки, ОСОБА_1 не заявляв.

При цьому суд враховує, що ані при оформленні матеріалів про адміністративні правопорушення, ані в подальшому ОСОБА_1 не звертався до працівників поліції щодо неповноти відомостей, які містять протоколи про адміністративне правопорушення від 28.02.2021 року з огляду на те, що відомості про свідків підлягають внесенню до протоколу згідно з вимогами ст. 256 КУпАП.

При вирішенні питання про достатність доказів, наявних у справі, для ухвалення рішення, суддя зазначає таке. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31). ЄСПЛ також неодноразово наголошував на тому, що сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, коментувати їх та достовірність у належній формі у встановлений час.

В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. В рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

В контексті зазначеного суддя звертає увагу, що Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. З урахуванням презумпції невинуватості особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Однак, заперечення обставин і фактів, які є предметом судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення, в даному випадку суд розцінює як обраний спосіб захисту. За таких обставин аргументи особи належить підтверджувати належними і допустимими доказами. Суд при розгляді справи із додержанням засад об`єктивності та неупередженості може вживати заходів для витребовування доказів, якщо існують перешкоди для їх надання особою. Однак саме особа несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд в межах розумних строків зобов`язаний здійснити справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення справи.

В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також неодноразово наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджена в ході судового розгляду дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів, що мають функції відеозапису (відеозапис з нагрудних камер працівників поліції), письмовими доказами, пов`язаними з процедурою проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , письмовими поясненнями свідків, протоколом затримання від 28.02.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 був затриманий у зв`язку із вчиненням адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та іншими матеріалами справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 449925 від 28.02.2021; схемою ДТП від 28.02.2021; письмовими поясненнями свідків та іншими матеріалами справи.

Заперечення ОСОБА_1 факту керування ним транспортним засобом Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_2 28.02.2021 року суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, що не знайшло підтвердження в ході судового розгляду.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та вважає, що до ОСОБА_6 належить застосувати адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на час вчинення правопорушення, з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до статті 283 КУпАП суд присуджує також стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 грн.

Керуючись ст.ст. 27, 124, ст. 130, п. 1 ч. 1 ст.284, 307, 308 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 грн.

Згідно ст. 307 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Павлюк О. О.