РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 2-202
28 травня 2010 року
Кремінський районний суд
Луганської області
у складі головуюча суддя Кіяшко В.Г.
Секретар Пугачова К.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кремінна
Цивільну справу за позовом заступника прокурора області в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та приватного сільськогосподарського підприємства «Земля» про визнання недійсним договору № 1 від січня 2002 року купівлі продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності та скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 4 серпня 2008 року
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі продажу, який було укладено у січні 2002 року між ОСОБА_7, який виступав від імені співвласників майна, що належить в тому числі і позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_11, який є директором ПСП «Земля» та діє від його імені, було укладено договір купівлі продажу майна, що знаходиться у спільній сумісній власності. Відповідно до п. 1.1 договору ОСОБА_7 реалізує майно загальною вартістю 128000 грн., а ПСП «Земля» купує майно згідно з додатком № 2 до Договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що розмір частки кожного із співвласників у спільному майні, яке є предметом договору визначається у вартісному виразі та у відсотка \перелік громадян із зазначенням розміру належних їм часток у спільному майні наведено у Додатку до договору №1, тобто майно, яке належало позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 реалізовано ПСП «Земля».
Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес право» від 4 серпня 2008 року у справі № 119\08 про визнання права власності на нерухоме за фермерським господарством «Валерина» визнано право власності на майно ПСП «Земля», яке придбано ним на підставі вказаного вище договору.
Проведеною у 2007-2008 роках прокуратурою Кремінського району перевіркою встановлено чисельні факти службового підлогу з боку голови Кудряшівської сільської ради, який у 2002 році в порушення вимог ст.. 25 п.5 ст. 38 Закону України «Про нотаріат», не маючи права здійснювати нотаріальні дії у відсутності довірителів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_10 та ОСОБА_6 склав та видав заздалегідь неправдиві документи – довіреності. Постановами суду за 2008 рік задоволено вимоги прокурора про скасування доручення, а посадову особу, тобто ОСОБА_12, який засвідчував довіреності з порушенням вимог закону притягнути до кримінальної відповідальності,, але провадження по справам закрито по нерабілітіючим підставам.
Крім цього просить скасувати рішення третейського суду, оскільки позивачі не уповноважували ОСОБА_7 на укладання від їх імені договорів, третейський суд 4 серпня 2008 року вирішив спір не передбачений третейською угодою, що згідно зі ст.. 51 Закону України «Про третейські суди» тягне за собою скасування третейської угоди та рішення суду.
Посилаючись на вищевикладене прокурор просить поновити строк на подання позовної заяви у зв*язку з пропуском строку через поважні причини, визнати недійсним договір № 1 від січня 2002 року купівлі продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності, а також скасувати рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 4 серпня 2008 року у справі № 119\08, а також зупинити виконання
У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримала.
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 просили справу розглянути у їх відсутності.
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що з моменту укладання договору купівлі продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності від січня 2002 року пройшло понад 7 років, тобто пропущено строк позовної давності. А також пропущено тримісячний строк оскарження рішення третейського суду та порядок його оскарження, не дивлячись на те, що позивачам про прийняте третейським судом рішення було відомо одразу ж.
Суд дослідив матеріали справи, вислухав пояснення сторін і дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 частини 1 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.
Як встановлено у судовому засіданні у лютому 2002 року укладено договір купівлі продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності \л.с.8-10\.
Позивачі всупереч вимогам ст.. 60 ЦПК України не надали суду будь яких доказів, що про такий договір їм нічого відомо не було, так як таке твердження суперечить матеріалам справи, в тому числі і довідці, згідно з якою позивачі у 2005 році отримували виплати відповідно до договору купівлі продажу за січень 2002 року, проти чого позивачі у судовому засіданні не заперечували \л.с. 90 т.1\.
Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 276 частини 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Всупереч вимогам закону позивачі не надали суду будь яких доказів поважності причин пропущення строку позовної давності.
У судовому засіданні встановлено, що з моменту укладання договору купівлі продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності від січня 2002 року пройшло понад 7 років, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Всупереч вимогам закону позивачі не надали суду будь яких доказів поважності причин пропуску ними строку позовної давності, а тому відсутні підстави для поновлення строку позовної давності.
У судовому засіданні встановлено, що судом дійсно 17 листопада 2008 року задоволені позови прокурора району в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 про скасування довіреностей, але це вже відбулося після сплину строку позовної давності, у зв*язку з чим рішення про скасування довіреностей не перервало строку позовної давності, позивачі мали змогу заявити вимоги про визнання не дійсним договору купівлі продажу та про поновлення строку позовної давності, але ними цього зроблено не було, а тому також відсутні підставити вважати, що строк позовної давності пропущено не було, як це стверджують позивачі.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейський суд» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 Закону.
Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом.
Позивачі не надали будь яких підстав для скасування рішення третейського суду від 4 серпня 2008 року, так як з позовом до суду звернулися тільки 21 квітня 2009 року, не дивлячись на те, що прийняте третейським судом рішення їм було відомо відразу після його прийняття, що підтвердила у судовому засіданні ОСОБА_3, а тому відсутні підстави для зупинення виконання рішення постійного діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-право» від 4 серпня 2008 року у справі 119\08.
Керуючись ст. 16, 58, 60, 212-215 ЦПК України ст. 3 частини 1 п.6, ст. 257, ст. 267 частиною 24 ЦК України суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог заступника прокурора області в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та приватного сільськогосподарського підприємства «Земля» про визнання недійсним договору № 1 від січня 2002 року купівлі продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності та скасування рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 4 серпня 2008 року відмовити у зв*язку з пропуском строку позовної давності.
Відмовити в задоволенні вимог в частині зупинення виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 4 серпня 2008 року у справі № 119\08.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: