ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5246/21

провадження № 2/753/5375/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гусак О.С.,

при секретарі Рупак О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

12 березня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 30 травня 2007 року № б/н, згідно якою отримавкредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом внаслідок чого 27 грудня 2018 року утворилась заборгованість.

Відповідач та АТ КБ «ПриватБанк» 27 грудня 2018 року підписали Додаткову угоду, відповідно до якої АТ КБ «ПриватБанк» здійснює анулювання частини заборгованості, а саме відсотків у розмірі 26 681 грн 74 коп. та пені у розмірі 223 372 грн 06 коп., якщо ОСОБА_1 здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в Додатковій угоді. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, а відповідач не надавав своєчасно АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, на порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

З огляду на викладене АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № SAMDNS0000014055036 від 27 грудня 2018 року у розмірі 267 719 грн 92 коп. станом на 4 січня 2021 року, а саме 1 449 грн 74 коп. за тілом кредиту, 28 412 грн 33 коп. - відсотки за користування кредитом, 237 857 грн 85 коп. - пеня.

15 березня 2021 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу вказана позовна заява передана судді Гусак О.С. (справа № 753/5246/21).

18 березня 2021 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання на 19 квітня 2021 року.

19 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю взяти участь у справі та необхідністю часу для ознайомлення з матеріалами справи.

19 квітня 2021 року у судове засідання сторони не прибули, суд протокольною ухвалою вирішив відкласти розгляд справи на 17 травня 2021 року.

26 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту, які б могли підтвердити наявність або відсутність заборгованості; матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 267 719 грн 92 коп; в анкеті-заяві відсутні істотні умови договору; позивачем не надано суду докази на підтвердження отримання картки, відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по цьому рахунку та ін. документів, які б свідчили про наявність рахунку та користування ним.

17 травня 2021 року до суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю часу для надання доказів та пояснень у справі, відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений.

Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Вперше справа призначена до розгляду із повідомленням її учасників про дату та час судового засідання через місяць після відкриття провадження у справі. У судове засідання ні позивач, ні відповідач не прибули. З урахуванням графіку призначених справ до розгляду та навантаження судді розгляд справи відкладено на найближчу дату - за день до закінчення встановленого законом строку розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України, пунктом 10 частини третьої статті 2 ЦПК України закріплено принцип розгляду справи судом у розумний строк.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Обов`язок контролю за дотриманням розумного строку розгляду справи покладено на суддю. Зокрема, частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя зобов`язаний своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Про рівень відповідальності судді з огляду на надані йому повноваження при дотриманні строків розгляду справ про адміністративні правопорушення зазначено у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення». Зокрема, у пункті 7 вказаної постанови пленуму зазначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України», «Карнаушенко проти України».

З огляду на закінчення через 1 день встановленого законом строку розгляду справи, враховуючи положення частини другої статті 83 ЦПК України, згідно з якою позивач повинен подати докази разом із позовною заявою, суд вважає зазначені позивачем причини відкладення розгляду справи неповажними та вирішив розглядати справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

30 травня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Вказані обставини визнаються позивачем та відповідачем, тому в силу положень частини першої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Позивач зазначає про укладення 27 грудня 2018 року між позивачем та відповідачем додаткової угоди до кредитного договору № SAMDNS0000014055036, суть якої зводиться до анулювання частини заборгованості за відсотки за користування кредитом у розмірі 26 681 грн 74 коп. та пені у розмірі 223 372 грн 06 коп. за рахунок сплати ОСОБА_1 періодичних внесків. Подальший розрахунок заборгованості відповідача позивач відповідно до наданих суду доказів здійснює з цього моменту.

Згідно з умовами наданої копії додаткової угоди до кредитного договору № SAMDNS0000014055036 від 27 грудня 2018 року сума заборгованості складає 296 567 грн 59 коп (пункт 1.1.); банк анулює частину заборгованості, як виникла в період з дати надання клієнту кредиту, а саме відсотків у розмірі 26 681 грн 74 коп. та пені у розмірі 223 372 грн 06 коп. (пункт 1.2), всього на суму 250 053 грн 80 коп; клієнт зобов`язується здійснити платіж на погашення заборгованості за договором в розмірі не менше 10 350 грн в строк не пізніше 27 грудня 2018 року (пункт 1.5.1); подальше погашення заборгованості здійснюється клієнтом шляхом здійснення платежів у розмірі 6 027 грн 33 коп. до 25 числа місяця упродовж 6 місяців, розмір останнього платежу складає 6 027 грн 33 коп (пункт 1.5.2).

Водночас, відповідач заперечує факт існування заборгованості станом на 27 грудня 2018 року та зазначає, що у позивачем не надано доказів на підтвердження того, що станом на 27 грудня 2018 року у відповідача існувала заборгованість перед позивачем.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно частиною другою статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За положеннями статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положеннями статті 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів з 2007 року по 2018 рік, а відтак і доказів щодо наявності заборгованості відповідача станом на 27 грудня 2018 року у розмірі, зазначеному в наданій позивачем копії додаткової угоди до кредитного договору № SAMDNS0000014055036 від 27 грудня 2018 року

До позовної заяви долучено лише копію додаткової угоди до кредитного договору № SAMDNS0000014055036 від 27 грудня 2018 року, проте самого договору № SAMDNS0000014055036, який міг би свідчити про наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, узгоджені ними умови виконання цього договору тощо, суду не надано.

У додатковій угоді до кредитного договору № SAMDNS0000014055036 від 27 грудня 2018 року міститься підпис у графі «Клиент» без уточнення ідентифікаційних ознак особи, що не може безпосередньо свідчити, що цей підпис належить саме ОСОБА_1 . Крім того, підпис в анкеті-заяві про приєднання від 30 травня 2007 року та підпис в додатковій угоді до кредитного договору № SAMDNS0000014055036 суттєво відрізняються.

З огляду на наведене, позивачем не надано доказів про існування між ним та відповідачем з 2007 року по 2018 рік триваючих правовідносин, які б підтвердили факт отримання відповідачем коштів за кредитним договором, укладеним на підставі анкети-заяви про приєднання, не долучено сам договір № SAMDNS0000014055036, на підставі якого, як стверджує позивач, між ним та відповідачем укладено додаткову угоду до цього договору, та не наведено доказів станом на 27 грудня 2018 року існування заборгованості відповідача перед позивачем, відповідно до суми якої позивачем з 2019 року нараховувались відсотки за користування кредитом та пеня.

Таким чином, у задоволенніпозову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дняскладення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Гусак О.С.