Справа № 2-2224/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
21 травня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Горейко М. Д.
секретаря: Гаврилюк Н.Я .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічногоакціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат , –
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №873.70001 від 25.09.2008 року в розмірі 162 199 грн. 67 коп., посилаючись на те, що відповідач отримав в позивача кредит в розмірі 17 495 доларів США зі сплатою 13% річних, з погашенням кредиту та процентів щомісяця в розмірах визначених додатком №1 до кредитного договору. Внаслідок неналежної сплати відповідачем кредитних коштів та процентів за користування кредитом станом на 11.12.2009 року за відповідачем наявна заборгованість в сумі 20 309,23 доларів США, що еквівалентно 162 199 грн. 67 коп., в тому числі — 17 177,12 доларів США – кредит, 3 113,35 доларів США – відсотки, 18,76 доларів США – пеня, що еквівалентно 137 185 грн. 07 коп. - кредит, 24 864 грн. 77 коп. - проценти, 149 грн. 83 коп. - пеня. Кредитний договір забезпечений заставою. Умовами Договору застави транспортного засобу передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
З урахуванням положень ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник із кредитного договору, забезпеченого заставою, умовами якого передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу в один із передбачених договором способів шляхом звернення стягнення на предмет застави (п. 2.1.).
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
25.09.2008 року між ВАТ “Плюс Банк” та відповідачем укладено кредитний договір №873.70001 (а. с. 6), за яким банк надав, а позичальник (відповідач) отримав кредит в розмірі 17 495 доларів США для придбання транспортного засобу під його заставу та зобов’язався повернути кредит до 25.09.2015 року згідно з графіком його погашення. Умовами п.5.2. Договору передбачено обов'язок позичальника сплатити 13% річних за користування кредитом, а в разі прострочення повернення кредиту сплатити банку проценти за підвищеною відсотковою ставкою в розмірі 25% річних. При цьому проценти за вказаною ставкою нараховуються з першого дня прострочення по день повернення кредиту. Пунктом 5.5 Договору визначено розмір плати за кредитне обслуговування, що становить 0,53% в місяць від залишку кредиту. Згідно п. 3.4 Договору відповідач зобов'язався погашати кредит у валюті наданого кредиту щомісячно до 25 числа кожного місяця, вносячи платежі на позичковий рахунок у ПАТ “Плюс Банк”. Разом з кредитом сплачувати проценти за користування кредитними коштами та плату за кредитне обслуговування.
Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач, належно їх не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №873.70001 від 25.09.2008 року (а. с. 4).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.
У відповідності п.7.1 та 7.2 кредитного договору (а. с. 6 зв.) за несвоєчасну чи неналежну сплату кредиту та процентів за користування кредитом банк має право стягнути з позичальника штрафні санкції та пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми кредиту за кожен день прострочення.
Згідно п.6.3.1 банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за час фактичного користування кредитом, плати за кредитне обслуговування, збитків, пені і штрафних санкцій у випадку прострочення платежу з оплати чергового ануїтетного платежу більш ніж на 30 днів
За змістом ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Позивачем станом на 11.12.2009 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №873.70001 від 25.09.2008 року (а. с. 4), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідача за кредитом в розмірі 20 309,23 доларів США, що еквівалентно 162 199 грн. 67 коп., в тому числі — 17 177,12 доларів США – кредит, 3 113,35 доларів США – відсотки, 18,76 доларів США – пеня, що еквівалентно 137 185 грн. 07 коп. - кредит, 24 864 грн. 77 коп. - проценти, 149 грн. 83 коп. - пеня.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором ним не представлено суду.
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частиною1 ст. 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язань, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.
В забезпечення виконання даного кредитного договору від 25.09.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу (а.с. 9-10)
Згідно п. 1.2 Договору застави оціночна вартість предмету застави в цілому встановлена за згодою сторін в сумі 81 000 грн. Відповідно до п.1.5 договору застави транспортного засобу у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету).
Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.
Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спосіб реалізації предмета застави встановлений ст. 591 ЦК України.
Відповідно до положень ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч.1, 611, 1050 ч.2, 1054 ч.2 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, –
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Бровари, АДРЕСА_1, Київської області ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь ПАТ “Плюс Банк”, місцезнаходження якого вул. Галицька,7 в м. Івано-Франківську на р/р 29090500033016.980 у ПАТ “Плюс Банк”, МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819 — 162 199 грн. 67 коп.(сто шістдесят дві тисячі сто дев'яносто дев'ять гривень 67 коп.), що еквівалентно 20 309,23 доларам США заборгованості за кредитним договором №873.70001 від 25 .09.2008 року, укладеним між Публічнимакціонерним товариством “Плюс Банк” та ОСОБА_1, станом на 21.05.2010 року та 1622 грн. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківський міський суд.
Суддя: Горейко М. Д.