Справа № 2-399/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21 травня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Горейко М. Д.

секретаря:               Гаврилюк Н.Я.

    з участю представника позивача по довіреності від 11.01.2010 року №07.3.3/11-8-3 Новосад С.В., відповідачки ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_2 по довіреності 19.02.2009 року №470 ОСОБА_3,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Публічногоакціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат ,  –

встановив:

 Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №476 від 03.09.2007 року в розмірі 93 128 грн. 11 коп.

Ухвалою суду від 19.02.2009 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4.

 Позов обгрунтовував тим, що відповідачка ОСОБА_2 отримала в позивача кредит в розмірі 12589 доларів США зі сплатою 12% річних, з погашенням кредиту та процентів щомісяця в розмірах визначених додатком №1 до кредитного договору. Внаслідок неналежної сплати відповідачкою ОСОБА_2 кредитних коштів та процентів за користування кредитом станом на 23.01.2009 року за відповідачкою наявна заборгованість в сумі 12 094,56 доларів США, що еквівалентно 93 128 грн. 11 коп., в тому числі —11 447,03 доларів США - кредит, 479,09 доларів США - проценти, 168,44 доларів США — пеня, що в гривневому еквіваленті становить 88 142 грн. 13 коп. - кредит, 3688 грн. 99 коп. - проценти, 1296 грн. 99 коп. - пеня.  Кредитний договір забезпечений заставою та порукою. Умовами Договору застави транспортного засобу передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет застави. ОСОБА_4 як поручитель згідно договору поруки відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеними кредитними договорами перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов визнали. Суду пояснили, що їм невідомо де знаходиться транспортний засіб, оскільки він перебував в користуванні відповідача ОСОБА_4

    Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому порядку. Причину неявки суд не повідомив.

    Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки ОСОБА_2 та її представника, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник із кредитного договору, забезпеченого заставою, умовами якого передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу в один із передбачених договором способів шляхом звернення стягнення на предмет застави (п. 2.1.).

    Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

    03.09.2007 року між ВАТ “Плюс Банк” та відповідачкою ОСОБА_2 укладено кредитний договір №476 від (а. с. 7), за яким банк надав, а позичальник (відповідачка) отримала кредит в розмірі 12 589 доларів США для придбання транспортного засобу під його заставу та зобов’язалась повернути кредит до 03.09.2014 року згідно з графіком його погашення. Умовами п.4.2. Договору також передбачено обов'язок позичальника сплатити 12% річних за користування кредитом, а в разі прострочення повернення кредиту сплатити банку проценти за підвищеною відсотковою ставкою в розмірі 25% річних. При цьому проценти за вказаною ставкою нараховуються з першого дня прострочення по день повернення кредиту. Пунктом 4.5 Договору визначено розмір плати за кредитне обслуговування, що становить 0,33% в місяць від залишку кредиту. Згідно п. 3.4 Договору відповідач зобов'язався погашати кредит у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, вносячи платежі на позичковий рахунок у ВАТ “Плюс Банк”. Разом з кредитом сплачувати проценти за користування кредитними коштами та плату за кредитне обслуговування.

    Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка ОСОБА_2, належно їх не виконувала, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №476 від 03.09.2007 року (а. с. 4).

    За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

    Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

    У відповідності п.6.1. та 6.3 кредитного договору (а. с. 7 зв.) за несвоєчасну чи неналежну сплату кредиту та процентів за користування кредитом банк має право стягнути з позичальника штрафні санкції та пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми кредиту за кожен день прострочення.

    Згідно п.5.3.1 банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за час фактичного користування кредитом, плати за кредитне обслуговування, збитків, пені і штрафних санкцій у випадку прострочення платежу з оплати чергового ануїтетного платежу більш ніж на 30 днів

    За змістом ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 23.01.2009 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №476 від 03.09.2007 року (а. с. 4), відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідачки ОСОБА_2 за кредитом в розмірі 12 094,56 доларів США, що еквівалентно 93 128 грн. 11 коп., в тому числі —11 447,03 доларів США - кредит, 479,09 доларів США - проценти, 168,44 доларів США — пеня, що в гривневому еквіваленті становить 88 142 грн. 13 коп. - кредит, 3688 грн. 99 коп. - проценти, 1296 грн. 99 коп. - пеня.

    Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором відповідачами не представлено суду.

    Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язань, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

    В забезпечення виконання даного кредитного договору від 03.09.2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу (а.с. 10-11), відповідно до п.1.1 якого відповідачка передала у заставу ВАТ “Плюс Банк” придбаний за рахунок кредиту транспортний засіб марки DADI BDD1022SE (легковий універсал-В) , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 31.08.2007 року належить їй.

    Згідно п. 1.2 Договору застави оціночна вартість предмету застави в цілому встановлена за згодою сторін в сумі 12 589 доларів США. Відповідно до п.1.5 договору застави транспортного засобу у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами (на праві вищого пріоритету).

      Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.

    Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Спосіб реалізації предмета застави встановлений ст. 591 ЦК України.

     Додатковим видом забезпечення належного виконання зобов'язання відповідачки ОСОБА_2 по кредитному договору №476 від 03.09.2007 року  є укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 договір поруки від 03.09.2007 року (а. с. 26), відповідно до яких в п. 1 сторони погодили, що поручитель поручається перед Банком за виконання відповідачкою ОСОБА_2 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитними договорами.

    Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 554 ЦК України поручитель за вимогою банку повинен нести солідарну відповідальність з боржником.

      Відповідно до  положень ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет застави.

     З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

    Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачів також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

    На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч.1, 546 ч.1, 548 ч.1, 589, 590, 591, 611, 1050 ч.2, 1054 ч.2 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, –

вирішив:

      Позов Публічного акціонерного товариства “Плюс Банк” до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат задоволити.

      Звернути стягнення заборгованості за кредитним договором №476 від 03.09.2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством “Плюс Банк” та ОСОБА_2 станом на 21.05.2010 року в сумі 93 128 грн. 11 коп., що еквівалентно 12094,56 доларам США на предмет застави — транспортний засіб марки DADI BDD1022SE (легковий універсал-В) , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від .08.2007 року належить відповідачці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці та жительці АДРЕСА_1, шляхом його продажу з публічних торгів.

      Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_2, Перемишлянського району Львівської області   в користь ПАТ “Плюс Банк”, місцезнаходження якого: вул. Галицька,7 в м. Івано-Франківську на р/р 29090500033016.980 у ПАТ “Плюс Банк”, МФО 336310 — 931  грн. 28 коп. витрат по оплаті судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківський міський суд.

    Суддя:                                  Горейко М. Д.