Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 727/5575/19-ц

провадження № 61-16372св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: релігійна організація «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Бережниця Вижницького району Чернівецької області», Чернівецька обласна державна адміністрація, Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації,

третя особа - Чернівецько-Буковинська єпархія Української Православної Церкви,

особа, яка подала касаційну скарги - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» (далі - релігійна організація «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області»), Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - Чернівецька ОДА), Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа - Чернівецько-Буковинська єпархія Української Православної Церкви (далі - Чернівецько-Буковинська єпархія УПЦ), про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, визнання частково незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконною та зобов`язання скасувати державну реєстрацію.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 31 жовтня 2017 року на загальних зборах віруючих громадян прийнятий Статут релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», підписаний секретарем зборів та настоятелем парафії - ОСОБА_1 01 вересня 2017 року вказаний Статут затверджений керуючим Чернівецько-Буковинською єпархією УПЦ та 31 жовтня 2017 року зареєстрований розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації № 943-р. Відповідно до пункту 1.2 Статуту парафія створюється за добровільною згодою віруючих осіб православного віросповідання, які досягли повноліття, та з благословення єпархіального архірея, керуючого Чернівецько-Буковинською єпархією УПЦ (далі - єпархіальний архієрей) і виступає первинним канонічним (структурним) підрозділом УПЦ. Віросповідна (конфесійна) приналежність парафії - Українська Православна Церква (далі - УПЦ).

Пунктом 2.4. Статуту передбачено, що вищим органом парафіяльного правління є Парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель. До складу Парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени Парафіяльних зборів, які досягли вісімнадцятирічного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті (пункт 2.5 Статуту).

Відповідно до пункту 2.11. Статуту Парафіяльні збори, на яких розглядається питання про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади, вважаються чинними за умови присутності усіх членів Парафіяльних зборів. Протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим), секретарем та п`ятьма членами зборів, які обираються для цього. Протоколи Парафіяльних зборів затверджуються єпархіальним архієреєм, і тільки після цього ухвалені рішення набувають чинності (пункт 2.14 Статуту). Пунктом 1 Розділу І Статуту про управління УПЦ передбачено, що УПЦ є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої. УПЦ з`єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву (пункт 3 Статуту). Відповідно до пункту 5 вказаного Статуту УПЦ об`єднує єпархії, синодальні установи, благочиння, парафії, монастирі, духовні навчальні заклади, братства, сестринства та місії і є самокерованою частиною Руської Православної Церкви.

Як стало відомо, розпорядженням в.о. голови обласної державної адміністрації Павлюка М. В. від 12 квітня 2019 року № 354-р зареєстровано в новій редакції Статут релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області». Проте, релігійна організація під керівництвом настоятеля ОСОБА_1 жодних Парафіяльних зборів щодо зміни назви релігійної організації та прийняття нового Статуту не скликала, будь-яких рішень з цього приводу не приймала та із заявою про реєстрацію Статуту у новій редакції не зверталась.

Новий керівник релігійної організації - ОСОБА_5 не є засновником чи учасником релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», а отже, Парафіяльним зборам вказаної релігійної організації надано виключне право приймати рішення, щодо управління парафією. Тобто, релігійна організація «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», під керівництвом ОСОБА_5 не утворювала парафію, членами якої є позивачі, а керівником релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» з 20 листопада 1991 року є ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2.1 Статуту релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області»парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей. У своїх діяльності настоятель підзвітний єпархіальному архієрею. Пунктом 2.2 Статуту передбачені обов`язки настоятеля, хоча за їх змістом водночас вони відносяться і до його прав, зокрема здійснення керівництва парафією, визначення членів Парафіяльних зборів, нагляд за належним станом храму, скликання та головування на Парафіяльних зборах, призупинення виконання рішень Парафіяльних зборів та Парафіяльної ради з будь-яких питань з подальшим переданням цих рішень на розгляд єпархіальному архієрею, представлення інтересів парафії перед органами державної влади і місцевого самоврядування, тощо.

Протокол від 17 лютого 2019 року № 1/19, на підставі якого проводилась реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, нібито загальних зборів членів релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», не є правовстановлюючим документом для цієї релігійної організації, оскільки останній не відповідає вимогам Статуту та прямо суперечить пункту 5.1 відповідно до якого, зміни і доповнення до цього Статуту вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії виключно з письмової згоди єпархіального архієрея і реєструються у тому ж порядку що і Статут. Така згода відсутня, зміни зареєстровані з порушенням порядку.

Порушення вимог статуту особами, які ініціювали внесення змін до відомостей про юридичну особу, у цьому випадку обумовлено тим, що у останніх був відсутній Статут релігійної організації в попередній редакції, тобто вони не мали інформації про вимоги встановлені статутом (Статут релігійної організації у попередній редакції в одному екземплярі зберігається у позивача). Статут у попередній редакції на вчинення реєстраційної дії не був наданий. Незаконним внесенням змін у Статут, ОСОБА_1 , позбавлено права керувати парафією, здійснювати богослужіння у храмі с. Бережниця та здійснювати інші права і обов`язки передбачені пунктом 2.2 Статуту.

10 лютого 2019 року на засіданні парафіяльних зборів парафії на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця, Вижницького району Чернівецької області, розглянуто питання діяльності релігійної громади та вирішено одноголосно 110 голосами членів церковно-релігійної громади підтримати вірність, підтримку канонічній УПЦ на чолі з її Предстоятелем Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм згідно із зареєстрованим Статутом релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області».

Проте після реєстрації змін до статуту та зміною підлеглості (юрисдикції) релігійної громади, ОСОБА_1 позбавлено права керувати парафією, здійснювати богослужіння в храмі с. Бережниця, здійснювати інші права та обов`язки передбачені пунктом 2.2 Статуту. У зв`язку зі цим, і ОСОБА_2 позбавлений можливості зберігати живий зв`язок зі своєю парафією, сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії та перебувати у канонічному послухові до настоятеля ОСОБА_1 .

Список членів церковно-релігійної громади від 10 лютого 2019 року не можна вважати належним доказом, оскільки у список включені особи, які не зареєстровані в с. Бережниця, не підтримують жодний зв`язок з парафією, тобто фактично не є членами громади. Зокрема, до таких відносяться: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . У списку зазначаються неповнолітні, а саме: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В список включені парафіяни, які в дійсності не були присутні на зборах, а за них підписались інші особи або підписались помилково, що вони підтверджують у своїх заявах.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» оформлених протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19, визнати незаконним та скасувати підпункт 1 пункту 2 розпорядження в. о. голови Чернівецької обласної державної адміністрації Павлюка М. В. від 12 квітня 2019 року № 354-р про реєстрацію в новій редакції Статуту релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», визнати незаконною державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - релігійну організацію «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області»та зобов`язати скасувати державну реєстрацію змін внесених на підставі протоколу від 17 лютого 2019 року № 1/19.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у Чернівецької ОДА не було законних підстав відмовити у реєстрації статуту релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оскільки нею подані визначені статтею 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» необхідні документи для його реєстрації, а зміст цього статуту не суперечить чинному законодавству. Проведені реєстраційні дії не впливають на особисті погляди і релігійні переконання позивачів. Посилання представника позивачів - ОСОБА_17 про те, що державному реєстратору не надано статут у попередній редакції, а заяву подано не уповноваженою особою спростовуються дослідженою в судовому засіданні копією реєстраційної справи. Суд критично оцінив доводи ОСОБА_1 про те, що внаслідок реєстрації змін до статуту та зміною канонічної належності релігійної громади, він позбавлений права керувати парафією, здійснювати богослужіння в храмі с. Бережниця, здійснювати інші права та обов`язки передбачені пунктом 2.2 Статуту, оскільки відповідно до пункту 8 частини восьмої Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

ОСОБА_2 не позбавлений можливості зберігати живий зв`язок зі своєю парафією, сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії та перебувати у канонічному послухові до настоятеля ОСОБА_1 , оскільки будь-якого рішення про заборону відвідувати храм, заборону позивачів на свободу віросповідання на зборах не приймалось. Натомість, як вбачається з показань допитаних свідків, прихожанами церкви запропоновано ОСОБА_1 бути їхнім настоятелем та перейти до релігійного об`єднання - ПЦУ.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 липня 2020року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оформлених протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19.

Визнано незаконним та скасовано підпункт 1 пункту 2 розпорядження в.о. голови Чернівецької ОДА Павлюка М. В. від 12 квітня 2019 року № 354-р про реєстрацію в новій редакції Статуту релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області».

Визнано незаконною державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу релігійну організацію «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» код ЄДРПОУ 25078115.

Зобов`язано Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу релігійну організацію «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» код ЄДРПОУ 25078115, внесених на підставі протоколу від 17 січня 2019 року № 1/19.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи цивільного інтересу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пов`язується із правовідносинами, які носять комплексний характер та включають в себе правовідносини з питань їхньої участі у створенні та діяльності релігійної організації, захисту їхніх релігійних прав як учасників релігійної громади, правовідносини, пов`язані з порядком користування культовою спорудою (будівлею храму) через неможливість проведення там релігійних обрядів та правовідносини з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації (обумовленого наданим для такої реєстрації пакетом документів).Наданню правової оцінки розпорядженню в. о. голови Чернівецької ОДА Павлюка М. В. від 12 квітня 2019 року № 354-р має передувати встановлення обставин, які стосуються внутрішньої діяльності релігійної організації рішення загальних зборів релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оформлених протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19.

Загальні збори православних віруючих жителів с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області, оформлені протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19, проведено особами, які не набули членства у релігійній організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області».

Суд першої інстанції ухилився від вирішення спору між членами релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» та православними віруючими жителями с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області, які прийняли рішення про зміну канонічного підпорядкування, надання правового аналізу обставинам набуття членства у релігійній організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» особами, якими прийнято рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту.

Список православних віруючих жителів с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області, які прийняли участь у загальних зборах релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оформлених протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19, не затверджений керуючим Чернівецько-Буковинською єпархією ПЦУ Митрополитом Чернівецьким і Буковинським Мелентієм .

До заяви ОСОБА_19 про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи не надано оригіналу чи належним чином засвідченої копії чинної, на дату подання документів, редакції Статуту релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились). Так, до заяви про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи надано копію Статуту релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», затвердженого керуючим Чернівецько-Буковинською єпархією УПЦ Митрополитом Мелентієм 01 вересня 2017 року № 1263 та зареєстрованого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 31 жовтня 2017 року № 943-р, яка посвідчена сільським головою.

З огляду на те, що загальні збори релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оформлені протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19, є неповноважними, державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» подано неповний перелік документів, оформлення їх без дотримання встановлених вимог підпункт 1 пункту 2 розпорядження в.о. голови Чернівецької обласної державної адміністрації Павлюка М. В. від 12 квітня 2019 року № 354-р про реєстрацію в новій редакції Статуту релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу релігійну організацію «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архистратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області»не відповідають вимогам законодавства.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_3 (особи, яка не брала участі у розгляді справи) - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на порушення норм процесуального права, зокрема суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у розгляді справи (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України). Рішення, прийняті загальними зборами релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині релігійної організації її членами, спрямовані на реалізацію своїх прав гарантованих статтею 35 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на свободу світогляду і віросповідання, a також спрямовані на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади. Його позбавлено не лише посади скарбника, але і вільного волевиявлення своєї воли щодо всіх питань, які стосуються релігійної організації, оскільки повернення до старої редакції статуту порушує права всіх прихожан та обмежує право членів релігійної організації вільно проводити Парафіяльні збори та суперечить чинному законодавству, а саме нормам Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_17 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що в матеріалах справи є список членів релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» від 10 лютого 2019 року, затверджених керуючим Чернівецько-Буковинською єпархією УПЦ Митрополитом Чернівецьким і Буковинським Мелетієм 11 лютого 2019 року, відповідно до якого членами вказаної релігійної організації є 110 осіб, проте ОСОБА_3 до їх числа не входить. Оскільки ОСОБА_3 не є членом релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», то постанова суду апеляційної інстанції не може порушувати права та інтереси ОСОБА_3 як члена релігійної організації, оскільки він таким не є.

У березні 2021 року Чернівецько-Буковинська єпархія УПЦ подала до суду письмові пояснення, відповідно до яких всі питання пов`язані з виконанням особою функцій скарбника в межах релігійної громади відносяться до питань пов`язаних з її внутрішнім самоуправлінням церкви, тому права такої особи не підлягають судовому захисту. При незгоді окремих членів релігійної громади з прийнятими нею рішеннями, вони можуть оспорити їх в межах процедур, встановлених Статутом організації. Враховуючи викладене, касаційне провадження підлягає закриттю. Оскільки рішення про зміну канонічної підлеглості зачіпає права виключно членів релігійної громади, то розгляд касаційної скарги по суті, буде свідчити про визнання судом ОСОБА_3 як члена релігійної організації, яким він не є.

У березні 2021 року релігійна організація «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» подала письмові пояснення, згідно з якими ОСОБА_3 ніколи не був, та наразі не є членом релігійної організації не відвідував таїнство сповіді та причастя, не перебував у канонічному послухові до настоятеля. Пересічна особа не може самостійно визнати себе членом релігійної організації, оскільки питання прийняття нових та виключення існуючих членів релігійної громади належить до внутрішніх питань релігійної організації.

У травні 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 сформулювала висновок про те, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

19 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_17 подав заперечення на клопотання про закриття провадження, згідно з яким ОСОБА_3 не може просити суд закрити провадження у справі, оскільки він не є особою чиї права порушено постановою суду апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі з таких підстав.

Щодо права ОСОБА_3 на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 389 ЦПК України право касаційного оскарження мають: часники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

У постановах Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 686/15607/15-ц, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-76цс16 та від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс16 зроблено висновок про те, що право на касаційне (апеляційне) оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Отже, судове рішення вважається таким, яким вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, якщо правовим наслідком такого рішення є встановлення, зміна або припинення прав або обов`язки цієї особи.

Право на оскарження судових рішень є похідним від права на звернення до суду за захистом. Доступність засобів перегляду судових актів передусім має на увазі наявність у заінтересованої сторони права на оскарження судових рішень.

Вирішуючи питання про те, чи є у ОСОБА_3 право на касаційне оскарження судового рішення у цій справі, Верховний Суд виходить з такого.

Взаємовідносини церкви й держави визначаються Декларацією про державний суверенітет України, Конституцією Українита Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви.

Статтею 35 Конституції Українипередбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

Згідно частин першої та другої статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Європейським судом по справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.

Водночас право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Статтею 2 ЦПК Українивстановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З матеріалів справи убачається, що 17 лютого 2019 року відбулися збори релігійної громади с. Бережниця Вижницького району. В порядок денний серед інших питань, винесено: про зміну підлеглості «Релігійної громади парафія на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області»; про зміну назви релігійної громади; про внесення змін до Статуту релігійної громади та реєстрацію; про звернення до Високопреосвященнійшого Данила Митрополита Чернівецького і Буковинського УПЦ Київського Патріархату; про обрання уповноваженого представника релігійної громади для здійснення всіх реєстраційних дій.

На вказаних зборах були присутніми 225 осіб, серед яких ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспортні дані: НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 180) Свою присутність засвідчили власноручними підписами і інші учасники загальних зборів громади із зазначенням дати народження, серії та номера паспорта.

Після виступу та обговорення питань порядку денного збори ухвалили: змінити підлеглість «Релігійної громади парафія на честь Собору святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» за адресою: вул. Головна, 80а, с. Бережниця, Вижницький район, Чернівецька область, з УПЦ до ПЦУ під канонічне підпорядкування Управління Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ). Затверджено «нову назву» релігійної громади на «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області». Ухвалено нову редакцію Статуту «Релігійної громади парафія на честь святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» за адресою: вул. Головна, 80а, с. Бережниця, Вижницький район, Чернівецька область, та зареєструвати зміни до Статуту відповідно до вимог чинного законодавства України зі зміною назви. Уповноважити ОСОБА_5 здійснити всі реєстраційні дії згідно з чинним законодавством.

Крім того, згідно з протоколом вказаних зборів від 17 лютого 2019 року № 1/19 ОСОБА_3 як члена вказаної релігійної організації призначено скарбником.

21 лютого 2019 року представники релігійної громади звернулись до голови Чернівецької обласної державної адміністрації в кількості десяти осіб із проханням зареєструвати зміни у новій редакції до Статуту, прийнятих на парафіяльних зборах 17 лютого 2019 року.

Розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 12 квітня 2019 року № 354-р зареєстрований Статут релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» за адресою: вул. Головна, 80а, с. Бережниця, Вижницький район, Чернівецька область, зареєстрований відповідно до розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації 31 жовтня 2017 року.

Враховуючи те, що предметом позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рішення загальних зборів релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оформлених протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19, членом яких є ОСОБА_3 , що підтверджується зібраними матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про те, що він має право на подання касаційної скарги, оскільки прийняті цими зборами рішення стосуються питань щодо управління Парафією - спрямовані на зміну канонічної приналежності, та зачіпають права членів релігійної громади, а отже, оскільки ОСОБА_3 є членом вказаної релігійної громади, він має право на подання касаційної скарги у цій справі.

Аналогічний правовий висновок викладений Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц (провадження № 61-4805св20).

Верховний Суд, переглядаючи справу № 233/3516/18-ц, зробив висновок про те, що рішення, які були прийняті загальними зборами релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами, спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів цих членів релігійної громади, а також спрямовані на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади. Таким чином, рішення про зміну канонічної належності зачіпає права виключно членів релігійної громади.

Позивачі у цій справі № 727/5575/19-ц, звертаючись до суду, вказували на те, що збори релігійної громади, до якої входить 110 прихожан, відбувались 10 лютого 2019 року, якими прийнято рішення про підтримання канонічної належності релігійної громади Українській Православній Церкві на чолі з її Предстоятелем Блаженнійшим Митрополитом Онуфрієм .

Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи, що позивачі оскаржують рішення, прийняте 17 лютого 2019 року зборами релігійної громади у складі 225 прихожан, до якої входить заявник ОСОБА_3 , тому рішення суду про скасування рішення цих зборів стосується прав та обов`язків останнього, відповідно ОСОБА_3 має право на оскарження судового рішення про скасування рішення зборів релігійної громади.

З урахуванням наведеного, клопотання Чернівецько-Буковинської Єпархії УПЦ та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_17 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Щодо розгляду справи по суті

Обставини встановлені судами

20 листопада 1991 року зареєстровано релігійну організацію «Українська Свято-Михайлівська Православна Церква Чернівецько-Буковинської єпархії» та видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної організації.

Парафіяльними зборами «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оформленими протоколом від 20 лютого 2017 року № 1/1 прийнято статут релігійної організації в новій редакції, затверджений керуючим Чернівецько-Буковинською єпархією УПЦ Митрополитом Мелентієм 01 вересня 2017 року № 1263.

Розпорядженням Чернівецької ОДА від 31 жовтня 2017 року № 943-р «Про реєстрацію змін та доповнень до Статутів релігійних громад» зареєстровано в новій редакції Статут релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області».

Здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з релігійної організації «Українська Свято-Михайлівська Православна Церква Чернівецько-Буковинської єпархії» на релігійну організацію «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області».

Парафіяльними зборами «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оформленими протоколом від 10 лютого 2017 року № 1, підтримано канонічну УПЦ на чолі з її Предстоятелем Блаженнійшим митрополитом Онуфрієм , рішення зміни підлеглості не підтримано.

Загальними зборами членів релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оформленими протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19, вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної організації «Релігійної громади парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» та перейти до релігійного об`єднання - ПЦУ під канонічне підпорядкування Управління Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ), змінити назву релігійної організації на «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», внести зміни та прийняти Статут релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» шляхом викладення його в новій редакції.

Розпорядженням в.о. голови Чернівецької обласної державної адміністрації Павлюка М. В. від 12 квітня 2019 року № 354~р зареєстровано в новій редакції Статут релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - релігійну організацію «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії Української УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», відбулась відповідно до вимог закону. Державному реєстратору надано повний пакет документів для реєстрації змін, на підставі чого вирішено здійснити реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу. Проведені реєстраційні дії не впливають на особисті погляди і релігійні переконання позивачів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що загальні збори релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії Української УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», оформлені протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19, є неповноважними, державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області» подано неповний перелік документів, оформлення їх без дотримання встановлених вимог підпункту 1 пункту 2 розпорядження в.о. голови Чернівецької обласної державної адміністрації Павлюка М. В. від 12 квітня 2019 року №354-р про реєстрацію в новій редакції Статуту релігійної організації «Релігійна громада парафія на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області», державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу релігійну організацію «Релігійна громада парафії на честь Собору Святого Архістратига Михаїла Чернівецької єпархії УПЦ (ПЦУ) с. Бережниця Вижницького району Чернівецької області не відповідають вимогам законодавства.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Щодо юрисдикції спору

Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом № 987-ХІІ, прийнятим 23 квітня 1991 року, що набув чинності 06 червня 1991 року (Закон).

Положеннями статті 14 вказаного Закону визначалося, що перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР. Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

Відповідно до статті 15 Закону № 987-ХІІ, у редакції від 23 квітня 1991 року, рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством Української РСР.

Згідно зі статтею 16 Закону № 987-ХІІ, у редакції від 23 квітня 1991 року, реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

На момент прийняття цього Закону не існувало господарських чи арбітражних судів, не було прийнято ГПК.

Натомість на час прийняття Закону № 987-ХІІ, ЦПК містив главу 31-А, в порядку якої розглядались спори громадян і юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності в адміністративних правовідносинах.

Так, відповідно до статті 248-1 ЦПК, у редакції 1963 року, громадянин має право звернутися в суд із скаргою, якщо вважає, що діями службової особи ущемлено його права. У суд може бути оскаржено дії, одноособово здійснені службовими особами від свого імені або від імені органу, який вони представляють.

Отже, на час прийняття Закону існувало інше процесуальне законодавство, якому положення Закону № 987-ХІІ, у редакції 1991 року, кореспондували.

Надалі Верховною Радою України прийнято ГПК, який згодом, зазнавши змін, викладений у редакції від 16 серпня 2020 року.

Відповідними нормами цього процесуального закону визначалася юрисдикція спорів між юридичною особою та її учасником (засновником, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У той же час відповідні зміни до Закону № 987-ХІІ внесені не були.

Звертає на себе увагу, що ГПК є спеціальним нормативним актом, до предмета регулювання якого входить, у тому числі, визначення юрисдикції та підсудності судових спорів.

Водночас визначення юрисдикції і підсудності спорів не є і не може бути предметом регулювання Закону № 987-ХІІ.

А тому положення Закону № 987-ХІІ є застарілими та не відповідають чинному процесуальному законодавству.

Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а). Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №804/14471/15).

Що стосується суті цього спору, то фактично підставою позову є незгода релігійної організації з рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколом від 17 лютого 2019 року № 1/19, оскільки, на думку цієї організації, воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню.

Із цього вбачається, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявний спір не з державним реєстратором, а порушення своїх прав вони убачають в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції Статуту.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування справ між цивільною та господарською юрисдикціями, визнавши юрисдикцію господарського суду у справах про спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК, так і ГПК залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

Відповідно до статті 13 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі статтею 7 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями частин першої - п`ятої статті 8 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, визначено, що релігійна громада є місцевою Релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження 12-84гс20) уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19, від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17 та інших, у яких викладена аналогічна позиція, зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.

У частині другій вказаної статті передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття цивільного провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо наслідків закриття провадження у справі

Верховний Суд бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-ІХ, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Законом № 460-ІХ внесено зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного перегляду.

Так, за пунктом 8 Закону № 460-ІХ абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачам їхнє право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у цій справі, клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»). Такого клопотання матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 255, 259 409, 414, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про закриття провадження у справі задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 березня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до релігійної організації «Релігійна громада парафії на честь Собору Святого Архистратига Михаїла Чернівецької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Бережниця Вижницького району Чернівецької області», Чернівецької обласної державної адміністрації, Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, третя особа - Чернівецько-Буковинська Єпархія Української Православної Церкви, про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, визнання частково незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконною та зобов`язання скасувати державну реєстрацію, закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що розгляд справи за їхнім позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко

Постанова оформлена головуючим суддею Ступак О. В. відповідно до вимог статті 415 ЦПК України.