Справа № 289/583/21

Номер провадження 2/289/413/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Кириленка О.О.,

з участю секретаря судового засідання - Науменко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №490925747 від 20.10.2014 в сумі 50186,96 грн., судовий збір в сумі 2270 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між відповідачем та ПАТ «Альфа-Банк» 20 жовтня 2014 року було укладено вказаний кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 10836 грн. 93 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 39,9% річних. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого банк відступив ТОВ «Кредитні ініціативи», а дане товариство набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, зокрема, право вимоги заборгованості за кредитним договором №490925747 від 20.10.2014. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, згідно з яким ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» набула право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі й за кредитним договором №490925747 від 20.10.2014. 16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі й за договором №490925747 від 20.10.2014. Відповідачем в повному обсязі заборгованість за вказаним кредитним договором не погашено, у зв`язку із чим виникла наведена заборгованість за кредитом.

Ухвалою судді від 21.04.2021 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з клопотанням, в якому просить справу розглянути без його участі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась, однак звернулась до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності, згідно якого остання підтверджує те, що не здійснювала погашення вказаного кредиту, однак вважає, що трирічний строк позовної давності розпочався в момент укладення вищевказаного кредитного договору, тобто 20 жовтня 2014 року, у зв`язку із чим строк позовної давності за вимогами щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом та відсотками закінчився у 2017 році. Крім того, законодавством визначено, що строк позовної давності стосовно стягнення пені становить один рік, тому цей строк позовної давності минув у 2015 році. Отже, сплив строку позовної давності, на думку відповідача, є підставою для відмови у позові.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №490925747. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. розділу 1 договору, банк надає позичальниці суму кредиту - 10836 грн. 93 коп., процентна ставка за користування кредитом фіксована, складає 39,9 % річних, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків - 21.10.2019 (а.с. 11).

Вказаним договором передбачено обов`язок позичальниці повернути позику частинами шляхом сплати щомісячних платежів, визначених у додатку №1 до кредитного договору - графіку платежів (а.с. 12-13).

Згідно листа Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Радомишльської міської ради Житомирської області №203 від 06.04.2021 відповідач ОСОБА_1 змінила своє прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 80).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №1, пунктом 1.1. якого визначено, що в порядку та на умовах договору ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Альфа-Банк» (клієнт) за плату, а останнє зобов`язуються відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до договору. До матеріалів справи позивачем долучено копію витягу з вказаного договору (а.с. 22).

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» (Фактор) укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, згідно пункту 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, в тому числі права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів (а.с. 23-37).

16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» (первісний кредитор) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до пункту 2.1. якого ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а позивач набув права вимоги заборгованості за договорами, перелік яких міститься в додатку №1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії. Сторони погодили, що до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, в тому числі права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів (а.с. 38-48).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором №490925747 від 20 жовтня 2014 року у розмірі 50186 грн. 96 коп., складовими якої зазначено: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 10717 грн. 17 коп.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 16656 грн. 69 коп.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8648 грн. 64 коп.; заборгованість з пені - 9600 грн.; нараховані 3% річних - 965 грн. 43 коп., втрати від інфляції - 1945 грн 17 коп.; подвійна облікова ставка НБУ - 1653 грн. 86 коп.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано розрахунки заборгованості відповідача станом на 12 січня 2021 року (а.с. 16- 21).

Між тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що за договором факторингу №1 від 21 червня 2016 року від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Кредитні ініціативи» передано право вимоги за кредитним договором №490925747 від 20 жовтня 2014 року, який укладено між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Зокрема, до матеріалів справи представником ТОВ «Вердикт Капітал» додано витяг з договору факторингу №1 від 21 червня 2016 року, який не містить інформації, які саме права та за якими основними договорами відступлені ТОВ «Кредитні ініціативи». Водночас, додаток №1, який є невід`ємною частиною вказаного договору факторингу та мав би містити перелік договорів, право вимоги за якими відступається, суду не надано (а.с. 22).

Також суд позбавлений можливості пересвідчитись у передачі права вимоги за кредитним договором №490925747 від 20 жовтня 2014 року від ТОВ «Кредитні ініціативи» до ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» відповідно до договору факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року, оскільки Додаток №1-1 до договору з переліком договорів, за якими відступається право вимоги, у матеріалах справи відсутній (а.с. 24).

Крім того, витяг з додатку №1-2 до договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 за підписом генерального директора ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» Їжаковського О.В. є недопустимим доказом передачі права вимоги за кредитним договором №490925747 від 20 жовтня 2014 року від ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» до позивача (а.с. 50), оскільки Додаток №1-1 до договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» згідно цього ж договору повинен містити перелік договорів і додається до даного договору на паперовому носії, є його невід`ємною частиною, а отже повинен містити його основні реквізити, зокрема, дату, підписи та інформацію про сторони договору. Наданий суду витяг не відповідає таким вимогам. Отже, суд вважає, що вказаний витяг є недопустимим доказом, оскільки він складений тільки позивачем без участі ТОВ «Фінансова компанія «ВЕСТА» (первісний кредитор). Через відсутність у судовому засідання представника позивача з`ясувати вказані обставини виявилось неможливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Разом з тим, докази того, що відповідач як боржник за кредитним договором №490925747 від 20 жовтня 2014 року була поінформована про перехід прав вимоги за зобов`язанням до нових кредиторів, відсутні.

Також позивачем не подано суду доказів про розмір наданого відповідачу кредиту, наявної у ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, не наведено обґрунтувань та належного розрахунку з посиланням на відповідні умови кредитного договору в частині стягнення неустойки (пені), не доведено правомірності підстав нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору, що позбавляє суд можливості перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку боргу, що, в свою чергу, також вказує на недоведеність позивачем належними доказами розміру існуючої заборгованості. Первинні бухгалтерські документи - квитанції, розписки, чеки, меморіальні ордери, платіжні доручення - до матеріалів справи не долучені.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не доведено факт передачі йому прав вимоги за кредитним договором №490925747, укладеним 20 жовтня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості впевнитись у законності права вимоги позивача до відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки в позові відмовлено повністю, понесені ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн. та 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, то таке клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Отже, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 56, 76, 81, 141, 206, 211, 223, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (адреса: вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 36799749) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. О. Кириленко