Справа № 560/410/21

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якому просить:

1. Визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області при розгляді заяви ОСОБА_1 від 30.11.2020, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Берегівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, яка зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №П-17738/0/94-20 від 02.12.2020, протиправною.

2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видати наказ про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Березівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області в кадастровому кварталі 6823380700:04:006.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою та додатками, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Берегівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області. Відповідач надав наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №93-УБД від 21.01.2020 та повідомив позивачу, що земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Позивач вважає вказану відмову відповідача необґрунтованою та протиправною, а тому звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 15.01.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) сторін.

Представник відповідача направив до суду відзив та додаткові пояснення, в яких зазначив, що згідно листа відділу у Новоушицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, відноситься до земель водного фонду, прибережна смуга річки Дністер. Вказав, що відповідно до витягу з електронно-обмінного файлу, де зазначена схема розташування земельних ділянок для ведення садівництва на території Березівської сільської ради відносно рівня води р.Дністер вбачається що спірна земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач відноситься до земель водного фонду (прибережна захисна смуга р. Дністер). Відповідач не наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які відносяться до категорії земель водного фонду. Крім того, відповідач зазначив, що згідно листа земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Тому, відповідач не може надавати у власність земельні ділянки в порушення норм частини 4 статті 122 Земельного кодексу України.

Дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.11.2020. (заяву зареєстровано в системі документообігу «Док-Проф» за вхідним номером П-17738/0/94-230 від 02.12.2020), в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення індивідуального садівництва за межами населених пунктів Березівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.

Відповідальним спеціалістом землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області було опрацьовано матеріали позивача та підготовлено наказ № 93-УБД від 21.01.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на розробку документації землеустрою» , відповідно до якого запитувана земельна ділянка не відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення. За результатами порацювання доданих до заяви Позивачем документів а саме планово- картографічних матеріалів, встановлено, що земельна ділянка, зазначена ОСОБА_1 в заяві на надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Березівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, відповідно до робочого проекту водоохоронної зони лівою берега водосховища Дністровської ГЕС входить у межі прибережної смуги, тобто відноситься до земель водного фонду.

Не погодившись із такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В силу ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. "д" ч.4 ст.84 Земельного кодексу України).

Згідно ст.4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво (ст.89 Водного кодексу України).

В силу ст.88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відповідно до ч.2 ст.60 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Ч.1, п."а" ч.2 ст.61 Земельного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Таким чином, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Частинами сьомою, восьмою статті 88 Водного кодексу України, частиною третьою статті 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно з положеннями статтей 1, 20, 50, 54 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об`єктів землеустрою.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірі й межах, встановлених законом.

Окрім того, відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Відтак, системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст.59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

В силу ч.4 ст.59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

У постійне користування землі водного фонду надаються військовим частинам Державної прикордонної служби України з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані (ст. 85 Водного кодексу України).

Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Березівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області відповідач, у оскаржуваному наказі зазначає те, що вказана земельна ділянка входить в межі прибережної смуги (відноситься до земель водного фонду).

Так, із наявного в матеріалах справи та дослідженого судом робочого проекту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС вбачається, що земельна ділянка щодо отримання якої звернувся позивач входить в межі прибережної смуги, тобто відноситься до земель водного фонду.

Згідно змісту листа Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області від 01.02.2021 р. №115, наданого позивачу як відповідь на його запит, повідомляється, що достовірно встановити чи знаходиться зазначена Позивачем на викопіюванні з Публічної кадастрової карти земельна ділянка в межах прибережної смуги Дністровського водосховища, можливо після винесення в натуру (на місцевість) меж прибережних захисних смуг.

Затвердження Робочого проекту водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС на території колгоспу ім. Жданова Новоушицького району Хмельницької області (1986 року), то даний Проект розроблено інститутом «Укргипрондоходов» на підставі завдання Мінводгоспу УРСР 07.05.1985 року згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 02.10.1978 року №815 «Про порядок організації і координації заходів, що забезпечують належний технічний стан і благоустрій водосховищ і про виконання цих заходів», постановою Ради Міністрів УРСР від 14.11.1978 року №529 «Про заходи по забезпеченню технічного стану та благоустрою водосховищ», Водним кодексом УРСР, Земельним кодексом УРСР, Лісовим кодексом УРСР. Також в даному -проекті визначено, що в межах водоохоронної зони виділяється прибережна смуга, що являє 'собою територію суворого обмеження господарської діяльності.

Водночас, суд не бере до уваги посилання позивача, що за результатами проведених на місцевості вимірів ліцензійним землевпорядником за допомогою GPS-обладнання встановлено, що вказана земельна ділянка не відноситься до прибережної захисної смуги (знаходиться на відстані більшій ніж 100 метрів від урізу води), оскільки при визначенні відстані земельної ділянки від урізу води не враховано, що при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га за межами населених пунктів Березівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області входить в межі прибережної смуги, тобто відноситься до земель водного фонду.

Належних та допустимих доказів в спростування наведеного позивачем до суду не надано.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-184цс15.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, оскільки позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається, не доведено порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, не встановлено порушень, про які зазначає позивач, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №93-УБД від 21.01.2020 та зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видати наказ про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Березівської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області в кадастровому кварталі 6823380700:04:006 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39767479)

Головуючий суддя Г.В. Лабань