ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 травня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/1686/20

Головуючий у першій інстанції - Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/109/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

із секретарем судового засідання - Поклад Д.В.,

Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

Відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є в спільній частковій власності та припинення права на частку у спільному майні,

місце ухвалення судового рішення - м. Прилуки Чернігівської області

У С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є в спільній частковій власності та припинення права на частку у спільному майні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником 5/12 частин, а ОСОБА_2 належить 1/12 частина житлового будинку з належною частиною господарсько - побутових будівель та споруд, надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаного житлового будинку станом на 31.12.2012 є ОСОБА_4 , якій належить 1/10 частина, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яким належить по 1/60 частині кожному, ОСОБА_3 , якому належить 1/3 частина будинку.

Протягом тривалого часу проживання між усіма співвласниками у добровільному порядку був встановлений порядок користування спірним будинком та фактично проведено розподіл житлового будинку із створенням окремих виходів до жилих приміщень. Проте, питання про виділення частки із майна, що є в спільній частковій власності, натепер не вирішено, що позбавляє позивачів можливості у реалізації права на вільне користування своїм майном.

Вказували, що виділити зазначений житловий будинок в окремі об`єкти є технічно можливим і, як доказ цього, надали до позову висновки КП «Прилуцьке МБТІ» від 25.06.2020 № 1329, від 21.05.2020 № 1076, які підтверджують наявність технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

На підставі статей 372, 364 ЦК України, Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18.06.2007 № 55, а також, враховуючи висновки КП «Прилуцьке МБТІ», просили виділити ОСОБА_1 у власність 5/12 частин житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, по житловому будинку під літ. А-1: 3-8 кімнату площею 13,3 кв.м; по житловій прибудові під літ. А1-1: 3-3 кухню площею 5,7 кв.м, 3-4 передпокій площею 3,3 кв.м, 3-5 кімнату площею 16,1 кв.м, 3-6 кімнату площею 10,4 кв.м, 3-7 ванну кімнату площею 3,5 кв.м; по прибудові під літ. а2-1: 3-1 коридор площею 4,8 кв.м, 3-2 кладова площею 1,5 кв.м, ганок під літ. Кр2; загальною площею 58,6 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м; сарай під літ. в`1, гараж під літ. В-1, навіс під літ. з-1, погріб під літ. Пг знаходиться під з-1, навіс під літ. К-1, як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна.

Виділити ОСОБА_2 у власність 1/12 частин житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, по житловому будинку під літ. А-1: 2-2 кімната площею 9,5 кв.м, 2-3 кімната площею 12,4 кв.м; по прибудові під літ. а1-1: 2-1 коридор площею 3.3 кв.м, ганок під літ. Кр1; загальною площею 25,2 кв.м, житловою площею 12,4 кв.м; сарай під літ. Г-1, гараж під літ. Е-1, погріб під літ. Пг знаходиться під Е-1, як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на частину житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив виділити у власність 5/12 частин житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями по житловому будинку під літ. А-1: 3-8 кімнату площею 13,3 кв.м; по житловій прибудові під літ. А1-1: 3-3 кухню площею 5,7 кв.м, 3-4 передпокій площею 3,3 кв.м, 3-5 кімнату площею 16,1 кв.м, 3-6 кімнату площею 10,4 кв.м, 3-7 ванну кімнату площею 3,5 кв.м; по прибудові під літ. а2-1: 3-1 коридор площею 4,8 кв.м, 3-2 кладова площею 1,5 кв.м, ганок під літ. Кр2; загальною площею 58,6 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м; сарай під літ. в`1, гараж під літ. В-1, навіс під літ. з-1, погріб під літ. Пг знаходиться під з-1, навіс під літ. К-1, вбиральню під літ. У-1, як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2020 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 в натурі 5/12 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , яка складається: по житловому будинку під літ. А-1: 3-8 кімната площею 13,3 кв.м; по житловій прибудові під літ.А1-1: 3-3 кухня площею 5,7 кв.м, 3-4 передпокій площею 3,3 кв.м, 3-5 кімната 16,1 кв.м, 3-6 кімната площею 10,4 кв.м, 3-7 ванна площею 3,5 кв.м; по прибудові під літ.а2-1: 3-1 коридор площею 4,8 кв.м, 3-2 кладова площею 1,5 кв.м, ганок під літ.Кр2. Загальною площею 58,6 кв.м , житловою площею 39,8 кв.м. По надвірних будівлях та спорудах: сарай під літ. в'-1, гараж під літ. В-1, навіс під літ. з-1, погріб під літ. Пг знаходиться під з-1, навіс під літ. К-1, вбиральня під літ. У-1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на наступні приміщення в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як на окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, а саме: по житловому будинку під літ. А-1: 3-8 кімната площею 13,3 кв.м; по житловій прибудові під літ.А1-1: 3-3 кухня площею 5,7 кв.м, 3-4 передпокій площею 3,3 кв.м, 3-5 кімната 16,1 кв.м, 3-6 кімната площею 10,4 кв.м, 3-7 ванна площею 3,5 кв.м; по прибудові під літ.а2-1: 3-1 коридор площею 4,8 кв.м, 3-2 кладова площею 1,5 кв.м, ганок під літ.Кр2. Загальною площею 58,6 кв.м , житловою площею 39,8 кв.м. По надвірних будівлях та спорудах: сарай під літ. в'-1, гараж під літ. В-1, навіс під літ. з-1, погріб під літ. Пг знаходиться під з-1, навіс під літ. К-1, вбиральня під літ. У-1. Право спільної часткової власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами припинено.

Виділено ОСОБА_2 в натурі 1/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається: по житловому будинку під літ. А-1: 2-2 кімната площею 9,5 кв.м, 2-3 кімната площею 12,4 кв.м; по прибудові під літ.а1-1: -2-1 коридор площею 3,3 кв.м, ганок під літ. Кр1. Загальною площею 25,2 кв.м, житловою площею 12,4 кв.м. По надвірних будівлях та спорудах: сарай під літ. Г-1, гараж під літ. Е-1, погріб під літ. Пг знаходиться під Е-1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на наступні приміщення в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як на окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, а саме: по житловому будинку під літ. А-1: 2-2 кімната площею 9,5 кв.м, 2-3 кімната площею 12,4 кв.м; по прибудові під літ.а1-1: -2-1 коридор площею 3,3 кв.м, ганок під літ. Кр1. Загальною площею 25,2 кв.м, житловою площею 12,4 кв.м. По надвірних будівлях та спорудах: сарай під літ. Г-1, гараж під літ. Е-1, погріб під літ. Пг знаходиться під Е-1. Право спільної часткової власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами припинено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що такий розподіл між співвласниками житлового будинку відповідає розміру належних їм часток та узгоджується з висновками Комунального підприємства «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», а спірні самочинні об`єкти, на які звертав увагу співвласник та відповідач ОСОБА_3 , при виділі часток судом не враховувались.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги зводяться до того, що суд не застосував положення Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18.06.2007 № 55, якою встановлено, що за наявності самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об`єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону.

Також зазначає, що не було надано копій правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на 1/12 частини спірного житлового будинку, в той час, як у справі є дані про те, що за позивачкою зареєстровано право власності на 1/24 частин будинку.

Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог, визнавши право власності позивача і на вбиральню під літ. У-1, про що останній не просив. Внаслідок такого виділу житловий будинок втрачає одну з ознак житла, як окремого об`єкта нерухомого майна, адже, ця вбиральня є єдиною вбиральнею, яка віднесена до даного господарства.

Вважає, що виділ надвірних будівель і споруд проведений не пропорційно до часток співвласників.

В даному випадку у справі мала б бути проведена судова експертиза з метою правильного вирішення спору, проте, суд взяв до уваги наданий позивачами висновок КП «Прилуцьке МБТІ» щодо технічної можливості поділу будинку та господарських будівель.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а частково в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Частиною 3 статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з ч. ч. 1 - 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Виходячи з аналізу змісту статей 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання.

У разі поділу житлового будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона становить, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

В пункті 6 Постанови Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, береться до уваги, що кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, виділ може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири, а у пункті 7 зазначеної постанови вказано, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Оскільки, після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то у разі виділення частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, тобто, складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт регулюється Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 18.06.2007 № 55.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Згідно з п. 2.3 Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами (п. 2.4).

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 Інструкції розрахунок часток у спільній власності на об`єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об`єктів нерухомого майна. У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлюючих документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлюючих документів. Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2, 1/3, 3/5 тощо). При цьому вказані в право встановлювальних документах розміри часток співвласників на об`єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

В пункті 3.4 зазначено, що при розрахунку частки кожного співвласника в будинку необхідно визначити всю внутрішню площу будинку, а також, площу, яка належить кожному співвласнику окремо відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127.

За наявності самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону. Самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються (п. 3.11).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі підтверджують право власності ОСОБА_1 на 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 23, 24).

Довідка КП «Прилуцьке МБТІ» (а. с. 14) свідчить, що ОСОБА_2 належить 1/24 частина спірного будинку на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.1964, ОСОБА_4 належить 1/10 частина будинку на підставі свідоцтва про право власності від 11.04.1981, ОСОБА_5 належить 1/60 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.04.1981, ОСОБА_10 належить 1/60 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.04.1981, ОСОБА_11 належить 1/60 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.04.1981, ОСОБА_3 належить 1/3 частина спірного житлового будинку на підставі договору дарування від 15.12.2004.

Приймаючи рішення на користь позивачів та проводячи виділ в натурі 5/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та 1/12 частини ОСОБА_2 , суд першої інстанції взяв за основу висновки щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, складені КП «Прилуцьке МБТІ» 21.05.2020 за № 1076 та 25.06.2020 за № 1329 (а. с. 15, 16), вказавши також, що сторонами не заперечувались дані цих висновків.

Апеляційний суд не погоджується з вирішенням спору таким шляхом та вважає, що висновки щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, складені КП «Прилуцьке МБТІ» не є належними доказами, на підставі яких можна б було правильно і точно провести виділ в натурі належних позивачам часток в житловому будинку з надвірними спорудами, з врахуванням, при цьому, інтересів інших співвласників зазначеного нерухомого майна.

Не можна також зрозуміти з висновків КП «Прилуцьке МБТІ», які взяв до уваги суд, чи дотримані при такому варіанті виділу часток житлового будинку та надвірних будівель і споруд вимоги пропорційності часток усіх співвласників.

З метою повного, об`єктивного і всебічного встановлення обставин справи та для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, апеляційним судом пропонувалось сторонам призначити та провести судову будівельно - технічну експертизу і судову землевпорядну експертизу, на підставі висновків яких можна було б об`єктивно, повно і точно провести виділ в натурі часток, як відокремлених частин будинку, які б відповідали розміру часток у праві часткової власності кожного співвласника, в тому числі, з урахуванням технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири (якщо це необхідно та не має інших варіантів виділу).

Проведення вказаних експертиз в даному випадку, на думку колегії суддів, є необхідним, адже, для з`ясування та встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, необхідні спеціальні знання, якими володіє експерт відповідно до закону.

Також, учасникам справи було роз`яснено, що у випадку не проведення судових експертиз, справа буде розглянута на підставі наявних матеріалів та наданих сторонами доказів.

Проте сторони не дійшли згоди з цього питання та відмовились від пропозиції суду провести судові експертизи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77-80 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставини (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене вище та беручи до уваги, що надані позивачами докази не є належними та достатніми, колегія суддів приходить до висновку, що їх позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, при прийнятті судового рішення не на користь позивачів, суд апеляційної інстанції не тільки не приймає до уваги докази у вигляді висновків щодо технічної можливості виділу в натурі часток, але й не може взяти як належний і допустимий доказ акт погодження конкретного користування будівлями і спорудами співвласниками будинку від 14.10.2015 (а. с. 17). Даний акт не затверджений начальником КП «Прилуцьке МБТІ», він був отриманий у жовтні 2015 року з метою отримання субсидії, а не для вирішення даного судового спору. Крім того, цей акт ніяким чином не може бути підставою для вирішення питання про розподіл або виділ частки зі спірного житлового будинку та господарських споруд.

Слід зауважити і те, що у справі відсутні докази про правовий статус та точний розмір земельної ділянки, на якій розміщений належний сторонам житловий будинок з господарськими спорудами, що також впливає на правильне вирішення спору.

Апеляційний суд визнає слушними доводи апеляційної скарги про відсутність та недоведеність вимог для виділу в натурі частки з житлового будинку та господарських споруд у тому вигляді, в якому провів суд першої інстанції, а тому вважає, що скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції помилково визнав допустимими та достатніми докази, надані позивачем, не з`ясував належним чином обставини справи, ухвалив рішення всупереч вимогам матеріального закону, якими регулюються спірні правовідносини, порушуючи, при цьому, норми процесуального права дійшов невірного висновку про доведеність та обґрунтованість позову.

За таких обставин, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про виділ у натурі частки із майна, що є в спільній частковій власності та припинення права на частку у спільному майні - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: