Ухвала

20 травня 2021 року

місто Київ

справа № 520/5386/15-ц

провадження № 61-3496ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., дослідив касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання права власності на 14/30 частин домоволодіння,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання права власності на 7/30 частин житлового будинку з надвірними спорудами,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_2 у квітні 2015 року звернулася до суду з позовом про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання права власності на 14/30 частин домоволодіння.

Також ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання права власності на 7/30 частин житлового будинку з надвірними спорудами.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року змінено в частині обчислення строку щодо обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2019 року залишено без змін.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 30 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у частині застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 , ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання з метою наведення обґрунтування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги щодо вимог майнового та немайнового характеру; подання доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Від заявника у квітні 2021 року засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій ОСОБА_1 обґрунтовував розмір сплаченого судового збору за подання касаційної скарги щодо трьох вимог немайнового характеру та однієї вимоги майнового характеру, додано копію зустрічного позову.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги з метою подання обґрунтованого клопотання про поновлення на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Від заявника у травні 2021 року надійшли документи на усунення недоліків касаційної скарги, подано докази на обґрунтування поважності причини пропуску строку на звернення до Верховного Суду.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначено, що:

- оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;

- розгляд апеляційної скарги здійснено неповноваженим судом у відсутність заявника у зв`язку із забороною допуску учасників справи до зали судового засідання, незаконно відхилено клопотання про відкладення апеляційного розгляду саме з підстав чинення перешкод судом у допуску до зали засідань, а не у зв`язку з карантином, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції. Безпідставний висновок суду апеляційної інстанції щодо неподання заявником доказів неможливості участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, оскільки процесуальним законом не визначено обов`язок сторони приймати участь у розгляді справи саме у режимі відеоконференції. За зазначеними обставинами відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права;

- суд апеляційної інстанції не дослідив письмові докази на підтвердження того, що позовна давність не пропущена, зокрема встановлений Київським районним судом м. Одеси факт втрати провадження у справі № 1512/2/2184/11 за позовом ОСОБА_1 щодо оскарження заповіту;

- суд першої інстанції не розглянув клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності.

Таким чином, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником зазначені ті підстави, які згадані у пункті 3 частини другої статті 389, пункті 1 частини першої, пунктах 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

IІІ. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 28 січня 2021 року, повний текст якої складно 03 лютого 2021 року та отримано заявником 29 березня 2021 року.

Додатково, на обґрунтування підстав поновлення строку на касаційне оскарження, заявником подано засвідчену Київським районним судом м. Одеси копію заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , зареєстрованої судом першої інстанції 15 березня 2021 року із відміткою про отримання копії рішення суду апеляційної інстанції 29 березня 2021 року.

Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини другої наведеної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Суд виходить з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали скаржникові своєчасному зверненню з такою скаргою.

Отже, аналіз касаційної скарги, доданих до неї матеріалів, додаткових матеріалів та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження дають підстави для висновків, що строк, протягом якого заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження зазначеного рішення, пропущено з поважних причин, тому Суд поновлює його.

IІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Оскільки вимоги ухвали Суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року.

Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко