РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2021 року м. Рівне №460/4029/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову у формі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.10.2019 №2029/02.9 щодо розгляду заяви від 09.09.2019 про перерахунок пенсії з урахуванням частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 09.09.2019 з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, із урахуванням фактично проведених виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), на підставі статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрі України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області провести з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постійно проживає на території, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (3 категорія) та пенсіонером за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Зарічненської районної адміністрації Рівненської області та Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області. З посиланням на норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішення Конституційного суду України та постанови Верховного Суду, вважає, що має право на перерахунок та виплату її пенсії з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", доплату до пенсії, а також підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ч.3 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 02.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 02.01.2020 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №510/1286/16-а.

24.01.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148 внесені зміни до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які набрали чинності з 11.10.2017. Вказує, що відповідно до внесених змін позивачу з 01.03.2018 визначено розмір пенсійної виплати на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Щодо здійснення перерахунку та виплати додаткової пенсії у відповідності до вимог ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2014 по 02.08.2014, то вважав такі вимоги безпідставними, оскільки відповідач правомірно здійснює виплати позивачу пенсії та додаткової пенсії у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України. Бюджетні призначення на виплату пенсії в інших розмірах, ніж ті, що встановлені такими постановами відсутні. Також вказує, що Конституційний Суд України у Рішенні № 6-р/2018 від 17.07.2018 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, зокрема, пп.7 п.4 розділу 1 Закону №76-VІІІ. При цьому, Конституційним Судом України не аналізувалася редакція Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" станом на дату ухвалення рішення № 6-р/2018. Тобто, судом визнано неконституційним виключення ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Слід зауважити, що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 04.02.2016 №987-VІІІ є чинним, в установленому законом порядку його не було визнано неконституційним, а тому саме він підлягає застосуванню. При цьому діючою з 01.01.2016 нормою передбачено, право на доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення - зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст. 39 Закону №796-ХІІ у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210. Звертає увагу суду на те, що позивач з заявою до управління про перерахунок пенсії на підставі ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не звертався. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.62-69).

30.01.2020 Управлінням соціального захисту населення Зарічненської районної адміністрації, не погоджуючись з позовними вимогами подано відзив на позовну заяву. Зазначив на обґрунтування своєї позиції про те, що у Рішенні Конституційного Суду 17.07.2018 №6-р/2018, на яке посилається позивач, питання щодо порядку відновлення ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовано. Вказав, що у випадку відновлення дії ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказана стаття діятиме у редакції 2005 року, а не станом на 09.07.2007, яке зазначено у позові. Посилання на позицію Верховного Суду в справі №240/4946/18 від 21.01.2019 вважав безпідставним, оскільки вказане рішення суду не набрало законної сили. Також зазначив, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", як спеціальний закон, що регулює бюджетні відносини, у тому числі питання надання пільг громадянам, не передбачив у 2018 році субвенцій місцевим бюджетам на оплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Вказав, що аналогічною є ситуація щодо таких пільг і у 2019 році. Наголосив, що в даному випадку застосуванню підлягають саме Закони України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", "Про Державний бюджет України на 2019 рік", як такі, що прийняті пізніше за Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на зазначене, просив відмовити у задоволенні позову (а.с.70-73).

Ухвалою суду від 08.02.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.05.2021 позовну заяву залишити в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 17.07.2018 по 08.06.2019 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення), на підставі статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язання Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області провести з 17.07.2018 по 08.06.2019 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, - залишено без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до підлягає до задоволення.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивач є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.21).

Позивач проживає в селі Серники Зарічненського району Рівненської області (а.с.15), яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач не працює та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується довідкою №71/04-04-16 від 22.01.2020, виданою управлінням з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (а.с.69).

09.09.2019 позивач звернулася до відповідача 1 з заявою, в якій просила здійснити перерахунок її пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 09.09.2019 (а.с.23-25).

Листом від 07.10.2019 №2029/02.9 Зарічненським відділом обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.26-27).

Листом від 18.09.2019 №4882/02.9 Зарічненський відділ обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надіслав позивачу, у відповідь на її запит від 09.90.2019, довідку, відповідно до змісту якої розмір пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 становив 1242,30 грн., у тому числі: 1117,92 грн. - основний розмір пенсії; 10,50 грн. - доплати до пенсії згідно ст.39 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 113,88 грн. - доплати до пенсії згідно ст.51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.29).

Також, в матеріалах справи міститься довідка пенсійного органу від 18.09.2019 №4883/02.9, надіслана у відповідь на запит позивача від 09.09.2019, про те, що розмір пенсії з 17.07.2018 по 18.09.2019 становив 1684,15 грн., у тому числі: 1570,27 - основний розмір пенсії; 113,88 грн. - доплати до пенсії згідно ст.51 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, у вказаній довідці пенсійного органу доплата до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутня (а.с.31).

Листом від 26.11.2019 №01/14-2307 Управління соціального захисту населення Зарічненської районної адміністрації, у відповідь на запит позивача від 25.11.2019, повідомило їй про те, що Законом України "Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено. З огляду на викладене, зазначило, що управління не має підстав для виплати їй вказаної грошової допомоги, а також те, що така щомісячна грошова допомога у період з 17.07.2018 по 26.11.2019 позивачу не виплачувалася (а.с.33).

За таких обставин, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про перерахунок призначеної пенсії, з урахуванням норм ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Згідно з ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV") встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Пунктом 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Отже, цією нормою особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV або спеціальним Законом №796-XII.

Позивач фактично обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом, а саме Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що, зокрема, підтверджується її заявою.

Абзацом 2 частини 1 статті 28 Закону №1058-ІV передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п.2 ст. 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Пунктом 2 статті 56 Закону України №796-XII, встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що позивач відноситься до 3 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у пенсійному органі та отримує пенсію обраховану відповідно до Закону №1058-ІV.

З аналізу наведених норм пенсійного законодавства, судом встановлено, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені пільгові умови та порядок обчислення стажу роботи, який надає право для отримання пенсії.

Суд погоджується з твердженням позивача, що згідно з п.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ вона має право на пенсію в повному розмірі як громадянин, віднесений до категорії 3, з подальшим додатком до пенсії 1% за кожний рік роботи понад установлений стаж 15 років, але не вище за 75% заробітку.

Відтак, суд вважає протиправною поведінку відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу відповідно до п.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку.

Висновки аналогічного характеру викладені Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №560/675/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 4 статті 45 Закону №1058-ІV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як було встановлено судом, позивач 09.09.2019 звернулася до відповідача з відповідною заявою.

Тому, з метою захисту порушених прав позивача суд вважає за потрібне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, провести перерахунок та виплату пенсії позивачу починаючи з 01.09.2019, тобто з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернулася за перерахунком пенсії, оскільки відповідну заяву подано до 15 числа.

Суд звертає увагу на те, що в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.10.2019 №2029/02.9 не вказано про відсутність у заяві будь-яких даних для проведення перерахунку пенсії та про відсутність будь-яких необхідних документів, які не були додані до заяви.

Покликання відповідача про те, що позивач звернулася до управління із заявою про перерахунок пенсії, яка не відповідає додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд вважає безпідставним, оскільки це є надмірним формалізмом та призводить до затягнення поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у підвищеному розмірі.

Висновки аналогічного характеру викладені Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 у справі №160/7699/18.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованим та підлягають до задоволення повністю.

Щодо позовних вимог про зобов`язання вчинення дій щодо проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії на підставі ст.39 Закону № 796-ХІІ за період з 09.06.2019, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 вказано, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є виплата пенсійними органами непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірах, установлених частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015.

Також визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; б) позивач є непрацюючим пенсіонером; в) відповідачем є відповідне управління ПФУ; г) предметом спору є нарахування та виплата із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2015.

Тому, на переконання суду, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020, за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, дану справу необхідно визнати типовою та в силу приписів ч.3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі слід враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, які полягають у наступному.

Суд відмічає, що стаття 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:

"1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".

Встановлено, що 28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII (далі Закон №76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, пп.7 п. 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-XII шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пп.7 п.4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст.16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи ст.3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої ст.3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст.39 Закону № 796-ХІІ.

Щодо розміру підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.63 Закону №796-ХІІ, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Суд зазначає, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII (далі - Закон №79-VIII), п.63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ.

Постановою №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), та доручено ПФУ забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до п.15 Порядку підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене ст.39 Закону №796-ХІІ, здійснюється в таких розмірах:

- тим, що проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, - 13,2 гривні;

- тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, - 10,5 гривні;

- тим, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 зазначено, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012, крім іншого, вирішив:

- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;

- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 дійшла висновку про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.

Таким чином, з 17.07.2018 відновлено дію ст.39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04.02.2016 №987-VIII (далі - Закон №987-VIII).

Отже, суд дійшов висновку, про зобов`язання відповідача провести з 09.06.2019 - у межах шестимісячного строку, що передував зверненню до суду із даним позовом, нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено ст.39 Закону №796-ХІІ.

Враховуючи викладене, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 09.06.2019 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) на підставі ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 до задоволення не підлягає.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленого ст.37 Закону № 796-ХІІ з 09.06.2019, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18 вказано, що таке рішення суду є зразковим для справ щодо звернення до суду осіб, що мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають у населених пунктах, жителям яких з 01.04.1991 виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, з адміністративними позовами до управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону №796-XII.

Також визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: позивач - особа, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, жителям якого з 01.04.1991 виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 3.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; відповідач - управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, на обліку якого перебуває позивач; предмет спору - нарахування та виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону № 796-XII.

Поряд з цим, Великою Палатою Верховного Суду вказано, що на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.

Тому, на переконання суду, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019, за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18, дану справу необхідно визнати типовою та в силу приписів ч.3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі слід враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, які полягають у наступному.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Як вбачається з ст.1 Закону №796-XII він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до положень ст.37 Закону №796-XII (в редакції, чинній з 09.07.2007) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон № 107-VI) текст ст. 37 Закону № 796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення п.28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст.37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон №76-VIII) пп.7 п.4 розділу І якого виключено, зокрема, ст.37 Закону № 796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 пп.7 п.4 розділу І Закону №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію ст.37 Закону №796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.

Відповідно до ст.63 Закону №796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 № 2456-VI.

Згідно з пп.5 п. 63 розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.

Враховуючи, що позивач проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому з дня прийняття Рішення Конституційним Судом України, тобто з 17.07.2018, має право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону №796-XI.

Верховним Судом у зразковій справі зазначено, що у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік до задоволення не підлягає.

Водночас, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку про зобов`язання Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області провести з 09.06.2019 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

З огляду на наведене, позовні вимоги до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації підлягають до задоволення частково.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Враховуючи, що позивач у справі звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33000, ЄДРПОУ 21084076) , Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (вул. Грушевського, 1, смт.Зарічне, Рівненська область, 34000, ЄДРПОУ 23306428) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову у формі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 07.10.2019 №2029/02.9 щодо розгляду заяви від 09.09.2019 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2019 з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, із урахуванням фактично проведених виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 09.06.2019 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області провести ОСОБА_1 з 09.06.2019 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі віднесеній до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 травня 2021 року

Суддя Л.А. Жуковська