КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 357/9008/18

провадження номер: 22-ц/824/3863/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у складі судді Цукурова В.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (далі - ДП «Білоцерківське лісове господарство»), у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 03 серпня 2020 року, остаточно просив визнати незаконним його звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, скасувати наказ від 07 серпня 2018 року №227-к та наказ від 07 серпня 2018 року №228 по ДП «Білоцерківське лісове господарство», поновити його на роботі в ДП «Білоцерківське лісове господарство» на посаді головного лісничого, стягнути з ДП «Білоцерківське лісове господарство» на свою користь втрачений заробіток за дні вимушеного прогулу у розмірі 553 675 грн 98 коп. та моральну шкоду у розмірі 178 704 грн 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 02 лютого 2014 року він був переведений на посаду головного лісничого ДП «Білоцерківське лісове господарство». 25 липня 2018 року його було ознайомлено з наказом від 25 липня 2018 року №177 та з наказом від 25 липня 2018 року №178, з якими він не погодився. Вказував, що 25 липня 2018 року голова профспілкового комітету ДП «Білоцерківське лісове господарство» листом від 25 липня 2018 року запросив його на засідання щодо розгляду подання адміністрації підприємства, однак 26 липня 2018 року він подав письмову заяву до профспілкового комітету заяву про неможливість прийняти участь у засіданні. Того ж дня, тобто 26 липня 2018 року, він звернувся до суду з позовом про визнання протиправним наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Вказував, що 06 серпня 2018 року голова профспілкового комітету листом від 07 липня 2018 року повторно запросив його на засідання профкому, яке відбулося 07 серпня 2018 року, однак витяг з протоколу він не отримав. Зазначав, що 07 серпня 2018 року юрист підприємства ознайомив його з копією наказу від 02 серпня 2018 року №190, яким скасовано п.п.2.1 п.2 наказу від 25 липня 2018 року №177 «Про результати проведення службового розслідування в Сухоліському лісництві та притягнення до відповідальності працівників підприємства» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани головного лісничого ОСОБА_1 .

Зазначав, що 07 серпня 2018 року його було ознайомлено з наказом від 07 серпня 2018 року №227-к про його звільнення з роботи. Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки він не порушував трудову дисципліну, а його звільнення з роботи є наслідком неприязних стосунків, що склалися між ним та його безпосереднім керівництвом, наказ прийнятий з особистих мотивів директора ДП «Білоцерківське лісове господарство».

Також вказував, що він працює на підприємстві з 29 січня 2009 року, має почесні професійні звання та нагороди та є учасником бойових дій. Внаслідок незаконного звільнення йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у тому, що він відчуває себе ошуканим, не може вести нормальний спосіб життя, переживає та нервує. Крім того, протиправні дії відповідача спричинили порушення його звичайного життєвого укладу. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінив у розмірі 178 704 грн 00 коп., що становить 48 мінімальних заробітних плат станом на серпень 2018 року.

Ухвалою Білоцерківського районного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування наказу від 07 серпня 2018 року №228 та стягнення втраченого заробітку за дні вимушеного прогулу у розмірі 553 673 грн 98 коп., залишено без розгляду.

Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оспорюваний наказ про звільнення позивача було прийнято відповідачем відповідно до вимог закону та з дотриманням встановленої процедури. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання звільнення незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував чи була в діях позивача систематичність у порушенні трудових обов`язків, тобто, чи порушив позивач двічі і більше разів трудові обов`язки, після того як було застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу відповідача від 11 квітня 2018 року № 92. Вказує, що суд першої інстанції не з`ясував чи стосуються порушення, за які його було звільнено, його обов`язків, що є складовими його трудової функції. Вказує, що порушення, за наслідками яких прийнято накази №177, №178, а також наказ № 227 про звільнення з роботи, не відносяться до кола його трудових обов`язків.

Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував чи в установлений строк з моменту виявлення порушення відповідачем його звільнено, оскільки порушення трудової дисципліни було виявлено ДП «Білоцерківське лісове господарство» 04 липня 2018 року, проте наказ № 227-к про його звільнення відповідачем був виданий 07 серпня 2018 року, тобто з порушенням місячного строку, встановленого ст.148 КЗпП України. Також вказує, що суд першої інстанції не з`ясував обставини щодо застосування відповідачем до нього двох заходів дисциплінарного стягнення за одне порушення, так як його було звільнено за ті ж самі порушення, за які 25 липня 2018 року відповідачем було застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, виявлене відповідачем 04 липня 2018 року, що є порушенням ст.149 КЗпП України. Зазначає, що він обіймав посаду головного лісничого та згідно статуту ДП «Білоцерківське лісове господарство» головний лісничий є першим заступником директора, який призначається та звільняється з посади за погодженням з Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства, однак його звільнено без погодження з Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ДП «Білоцерківське лісове господарство» - адвокат Кудлацька - Тишко В.В. зазначає, що твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не з`ясував чи була систематичність у невиконанні позивачем трудових обов`язків, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підставами для звільнення позивача з роботи стали такі накази: наказ ДП «Білоцерківський лісгосп» від 05 лютого 2018 року № 41 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного лісничого ОСОБА_1 »; наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 11 квітня 2018 року № 92 «Про результати внутрішнього контролю виробничої та господарської діяльності Ставищанського лісництва» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани головного лісничого ОСОБА_1 ; наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 травня 2018 року № 125 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного лісничого ОСОБА_1 за підсумками проведення інвентаризації лісо продукції по лісництвах»; підпункт 2.1 пункту 2 висновку комісії із службових розслідувань ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 липня 2018 року щодо наказу по ДП «Білоцерківський лісгосп» від 04 липня 2018 року № 160 «Про перевірку стану незімкнутих лісових культур у Сухоліському лісництві» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ; подання адміністрації ДП «Білоцерківське лісове господарство» до профспілкового комітету підприємства про надання згоди на розірвання трудового договору з головним лісничим ОСОБА_1 за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України». Аналізуючи підстави звільнення, судом встановлено, що перед тим, як звільнити позивача, відповідач двічі притягував ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за інші порушення трудової дисципліни та, відповідно, правильно застосував положення п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що наказ відповідача № 227-к про звільнення позивача з посади був виданий 07 серпня 2018 року, тобто, з порушенням місячного строку з моменту виявлення порушення, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 наказом від 07 серпня 2018 року № 227-к, зі змінами, відбулося в межах місячного строку, встановленого ст.148 КЗпП України, так як саме у висновку комісії із службових розслідувань ДП «Білоцерківський лісгосп» від 24 липня 2018 року щодо наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 04 липня 2018 року № 160 «Про перевірку стану незімкнутих лісових культур у Сухоліському лісництві» викладені обставини, які свідчать про факт дисциплінарного проступку у діях позивача, що узгоджується із Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в державному підприємстві «Білоцерківське лісове господарство» від 03 січня 2017 року № 16. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не з`ясував чи стосуються порушення, за які позивача було звільнено, до обов`язків, які є складовими його трудової функції, не ґрунтується на положеннях посадової інструкції головного лісничого ДП «Білоцерківське лісове господарство» Охріменка В.І. Вказує, що всупереч доводів апеляційної скарги, звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням процедури звільнення, в тому числі, за погодженням першого заступника начальника Київського обласного та по містку Києву управління лісового та мисливського господарства Гузенка Р.В., який приймав участь на засіданні профкому та у своєму виступі відмітив про негативну роботу позивача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, які наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та згідно наказу від 4 лютого 2014 року № 17-К позивач був переведений на посаду головного лісничого за ст.32 КЗпП України.

Згідно з пунктами 2, 9, 17 посадової інструкції головного лісничого ( ОСОБА_1 ), затвердженої директором ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 4 лютого 2014 року, головний лісничий зобов`язаний: здійснювати державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів у зоні розташування підприємства; здійснювати загальне керівництво організацією і проведенням на підприємстві всіх технічних і виробничо-технічних заходів щодо охорони лісів від пожеж та лісо порушень, впровадження новітніх досягнень сучасної науки та техніки в галузі охорони лісів від пожеж нагляд за додержанням на місцях технічних інструкцій, правил та інших вказівок щодо охорони лісів та навколишнього природного середовища; керувати працівниками лісогосподарських відділів та служб, координує і направляє діяльність підрозділів, які забезпечують технологічну підготовку лісогосподарського виробництва.

Згідно з наказом ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 07 серпня 2018 року № 227-к ОСОБА_1 звільнено з роботи 7 серпня 2018 року на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Того ж дня, наказом ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 07 серпня 2018 року №228-к «Про внесення змін до наказу №227-к «Про звільнення ОСОБА_1 » наказ від 07 серпня 2018 року №227-к викладено у такій редакції: ОСОБА_1 , головного лісничого апарату лісгоспу, звільнити з роботи 07 серпня 2018 року за систематичне порушення ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Підставою для звільнення позивача зазначено:

- наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 05 лютого 2018 року № 41;

- наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 11 квітня 2018 року № 92;

- наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 травня 2018 року № 125;

- підпункт 2.1 пункту 2 висновку комісії із службових розслідувань ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 липня 2018 року щодо наказу по ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 04 липня 2018 року «Про перевірку стану незімкнутих лісових культур у Сухоліському лісництві» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;

- подання адміністрації ДП «Білоцерківське лісове господарство» до профспілкового комітету підприємства про надання згоди на розірвання трудового договору з головним лісничим ОСОБА_1 за систематичне невиконання ним без поважних причини обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно з п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.33, т.1).

Стаття 43 Конституції України регламентує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Так, ст.147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Статтею 151 КЗпП України визначено, що якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №714/395/17 зазначено, що для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, що він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний поступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів

Звільнення за п.3 ст.40 КЗпП допускається тільки за наявності вини працівника.

У п.3 ст.40 КЗпП принцип вини закріплений непрямо, але він є вирішальним для прийняття рішення про звільнення працівника за систематичне невиконанням без поважних причин посадових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією.

Встановлено, що згідно наказу від 05 лютого 2018 року № 41 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання своїх посадових обов`язків (а.с.21, т.1).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року у справі №357/1610/18, яке залишене без змін постановою апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Білоцерківське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування наказу від 05 лютого 2018 року № 41 (а.с.99-112, т.3).

Наказом від 11 квітня 2018 року №92 головного лісничого ОСОБА_1 за послаблення контролю за роботою лісової охорони з питань ведення лісового господарства заготівлі лісопродукції та її обліку оголошено догану та позбавлено щомісячної премії за квітень 2018 року (пункт 1) (а.с.22 -23, т.1).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2019 року у справі № 357/4996/18, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 липня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Білоцерківське лісове господарство» про визнання протиправним наказу від 11 квітня 2018 року № 92 (а.с.90-98, т.3).

Відповідно до наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 24 травня 2018 року №125 головного лісничого ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено премії за травень 2018 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у справі №357/6761/18-ц скасовано наказ ДП «Білоцерківське лісове господарство» № 125 від 24 травня 2018 року (а.с.163-166, т.2).

Згідно висновку службового розслідування від 24 травня 2018 року, яку проведено на підставі наказу ДП «Білоцерківський лісгосп» від 04 липня 2018 року № 160 «Про перевірку стану незімкнутих лісових культур у Сухоліському лісництві», в діях головного лісничого ОСОБА_1 вбачається склад дисциплінарного правопорушення, яке полягає в невиконанні своїх посадових обов`язків, затверджених керівником підприємства, погоджених юридичною службою, головою профспілкового комітету та доведених до працівників під розпис, тобто він в повній мірі не « …здійснює державний контроль за станом, використанням, відтворенням … лісів у зоні розташування підприємства …» (п.2), належним чином не «здійснює загальне керівництво і проведення на підприємстві всіх технічних і виробничо-технічних заходів… нагляд за додержанням на місцях технічних інструкцій, правил та інших вказівок…» (п.9), не вміло керує «працівниками лісогосподарських відділів та служб…», поверхово «… координує і направляє діяльність підрозділів…» (п.17), що є порушенням трудової дисципліни. Тому комісія вважала, що за неналежне виконання своїх посадових обов`язків притягнути до дисциплінарної відповідальності та позбавити премій за липень 2018 року, зокрема, головного лісничого ОСОБА_1 (а.с.25-30, т.1).

Згідно подання адміністрації ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 25 липня 2018 року за №413 до профспілкового комітету підприємства про надання згоди на звільнення головного лісничого ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до виписки з протоколу №27 засідання профспілкового комітету від 07 серпня 2018 року за результатами обговорення подання адміністрації ДП «Білоцерківське лісове господарство» про надання згоди на розірвання трудового договору з головним лісничим ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, надано згоду на розірвання трудового договору з головним лісничим ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (а.с.32, т.1).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Посилання позивач на відсутність з його боку порушень, викладених у висновку службового розслідування від 24 травня 2018 року, не заслуговують на увагу, зважаючи на те, що самим позивачем не спростовано належними та допустимими доказами обставини, викладені у вказаному висновку.

Установивши, що ОСОБА_1 протягом 2018 року неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання покладених на нього посадових обов`язків, та такі заходи не втратили юридичної сили за давністю, не зняті достроково, та вони не дали позитивних наслідків і він знову вчинив дисциплінарний поступок, що відображено у висновку службового розслідування від 24 травня 2018 року, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний наказ про звільнення позивача прийнято з додержанням вимог закону та з дотриманням встановленої процедури.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з`ясував чи була в діях позивача систематичність у порушенні трудових обов`язків, тобто, чи порушив позивач двічі і більше разів трудові обов`язки, після того як було застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно наказу відповідача від 11 квітня 2018 року № 92, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не з`ясував чи стосуються порушення, за які позивача було звільнено, його обов`язків, що є складовими його трудової функції, за наслідками яких прийнято накази №177, №178, а також наказ № 227 про звільнення з роботи, не відносяться до кола його трудових обов`язків, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наведеними вище обставинами, яким судом надана належна правова оцінка.

Колегія суддів також враховує, що підставою для прийняття оспорюваного наказу від 07 серпня 2018 року про звільнення позивача з роботи був також наказ відповідача від 24 травня 2018 року № 125, який був чинним та в подальшому постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року був скасований. Однак скасування наказу від 24 травня 2018 року № 125 не є підставою для визнання незаконним наказу про звільнення позивача з роботи, оскільки підставою для звільнення позивача є також наказ від 05 лютого 2018 року № 41, наказ від 11 квітня 2018 року № 92 та висновок службового розслідування від 24 травня 2018 року, які є чинними та не скасовані.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушенням строку, встановленого ст.148 КЗпП України, для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то вони є необґрунтованими, оскільки саме висновком комісії із службових розслідувань ДП «Білоцерківський лісгосп» від 24 липня 2018 року щодо наказу по ДП «Білоцерківський лісгосп» від 04 липня 2018 року № 160 «Про перевірку стану незімкнутих лісових культур у Сухоліському лісництві», викладені обставини, які свідчать про факт дисциплінарного проступку у діях працівника, як того вимагає Інструкції про порядок проведення службового розслідування в державному підприємстві «Білоцерківське лісове господарство» від 03 січня 2017 року № 16 і запропоновано вжити заходи дисциплінарної відповідальності щодо такого працівника, а не в акті незімкнутих лісових культур у Сухоліському лісництві від 04 липня 2018 року, в якому зафіксовано незадовільний стан лісових культур. Тому відсутні підстави вважати, що оспорюваний наказ прийнято з порушенням строку, встановленого ст.148 КЗпП України, для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Також є необгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо застосування відповідачем до позивача двох заходів дисциплінарного стягнення за одне порушення, так як позивача було звільнення за ті ж самі порушення, за які 25 липня 2018 року відповідачем було застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, виходячи з такого.

По справі встановлено, що згідно з пп.2.1 п.2наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 25 липня 2018 року № 177, зі змінами, внесеними наказом №178 від 25 липня 2018 року, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено премії за липень 2018 року, за неналежне виконання своїх посадових обов`язків (а.с.7-9 том 1).

Наказом від 02 серпня 2018 року №190 скасовано пп.2.1 п.2 наказу ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 25 липня 2018 року № 177 «Про результати проведення службового розслідування Сухолінського лісництва та притягнення до відповідальності працівників підприємства» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді догани (а.с.10 том 1).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач обіймав посаду головного лісничого та згідно статуту ДП «Білоцерківське лісове господарство» головний лісничий є першим заступником директора, який призначається та звільняється з посади за погодженням з Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства, однак його звільнено без погодження з Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з п.п.7.5, 7.7 ст.7 статуту ДП «Білоцерківське лісове господарство» головний лісничий підприємства є першим заступником директора. Заступники директора призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства.

Відповідно до п.2 посадової інструкції головного лісничого ( ОСОБА_1 ), затвердженої директором ДП «Білоцерківське лісове господарство» від 4 лютого 2014 року, вбачається, що головний лісничий призначається на посаду і звільняється з посади наказом директора з дотриманням вимог КЗпП України та чинного законодавства про працю.

Як зазначалось вище, відповідно до виписки з протоколу №27 засідання профспілкового комітету від 07 серпня 2018 року за результатами обговорення подання адміністрації ДП «Білоцерківське лісове господарство» про надання згоди на розірвання трудового договору з головним лісничим ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, надано згоду на розірвання трудового договору з головним лісничим ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (а.с.32, т.1).

Із вказаного протоколу засідання профспілкового комітету вбачається, що на засідання був запрошений перший заступник начальника Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_2 , який після виступу голови профкому, директора лісгоспу, провідного юрисконсульта лісгоспу та пояснень ОСОБА_1 , відмітив про негативну роботу позивача та закликав членів профкому виважено і професійно підійти до прийняття рішення.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без погодження з Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: