БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07540, Київська область, м. Березань, вул.. Леніна, 129
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 25 » листопада 2009року місто Березань №2-а-69
Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Кірєєв Р.В.
при секретарі Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Березань адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства праці та соціальної політики України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов»язання вчинити дії
за участі представників сторін
від позивача ОСОБА_1
від відповідача Малюченко І.Д.
від третьої особи не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином
Положення статей 27,49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз»яснені.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 листопада 2009року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, про час виготовлення повного тексту постанови сторони повідомлені.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Березанського міського суду Київської області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради та Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради Київської області та Кабінету Міністрів та зобов»язання управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради Київської області та Кабінет Міністрів України здійснити перерахування щорічної допомоги та забезпечити її виплату відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007року №6-рп/2007.
ОСОБА_1 відмовився від позову в частині позовних вимог до Кабінету міністрів України.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 12 листопада 2009року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову щодо позовних вимог до Кабінету Міністрів України та закрито провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання Кабінету Міністрів України здійснити перерахування щорічної допомоги та забезпечення її виплати відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007року №6-рп/2007.
ОСОБА_1 просить суд (а.с. 86) визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради Київської області та зобов»язати відповідача здійснити перерахування щорічної допомоги за 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009роки та забезпечити її виплату відповідно до рішення Контитуційного Суду України від 9 липня 2007року №6-рп/2007.
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991року, має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.
Позивач стверджує, що відповідач не виплатив передбачену законом суму допомоги.
Відповідач проти позову ОСОБА_1 заперечив, посилаючись при цьому на те, що відповідно до ст.. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону №107 від 28 грудня 2007року передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Окрім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням (а.с. 118), в якому викладені доводи в обґрунтування твердження про те, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за 2002 – 2006роки.
Третя особа Міністерство праці та соціальної політики України звернулось до суду з письмовими поясненнями щодо обґрунтування твердження про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Березанський міський суд Київської області приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає через наступне.
ОСОБА_1 віднесений до 2 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і отримує щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (надалі –Закон № 796-XII).
Відповідно до вимог статті 48 Закону № 796-XII ( в редакції до прийняття Закону N 107-VI від 28.12.2007) визначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – ІІ категорії у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат. До того ж розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 Закону N 796-XII).
ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою (а.с.4), в якій просив перерахувати суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку суми щорічної допомоги, що належить до виплати ОСОБА_1 (а.с.5) вказав, що щорічна допомога позивачу на оздоровлення за 2007рік була нарахована в розмірі 100грн. як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про зобов»язання відповідача здійснити перерахування щорічної допомоги за 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009роки та забезпечити її виплату відповідно до рішення Контитуційного Суду України від 9 липня 2007року №6-рп/2007.
Між тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до суду із заявами про перерахунок і виплату недоотриманої допомоги на оздоровлення, щодо розміру якої був обізнаний. Крім того, норми законодавства, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та діяли у період отримання позивачем допомоги.
За таких обставин, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання позивачами щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2006 роки з підстав пропуску строку звернення до суду (а.с. 118).
Поважність причин пропущення строку Позивачем не наведено і судом не встановлено.
Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до адміністративного суду 8 лютого 2008року, позовні вимоги про здійснення дій з призначення (перерахунку) щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2002 р. по 8 лютого 2007року не підлягають задоволенню з додаткових підстав - пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.100 КАСУ.
Щодо позовних вимог про здійснення дій з призначення (перерахунку) та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період з 8 лютого 2007року по час вирішення справи (ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги за 2009рік) слід вказати наступне.
Відповідно до вимог статті 48 Закону № 796-XII ( в редакції до прийняття Закону N 107-VI від 28.12.2007) визначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – ІІ категорії у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.
Вказаний розмір щорічної допомоги на оздоровлення було встановлено ст. 48 Закону №796-XII з 06.06.1996 згідно змін внесених Законом України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 230/96-ВР до 01.01.2008 з моменту набрання чинності змін внесених Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” № 107- VI від 28.12.2007.
Однак, дію абз. 2, 4 ч. 4 ст. 48 Закону № 796-XII було зупинено з 01.01.2007 в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” N 489-V від 19.12.2006 в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян)) зупинення дії абз. 2, 4 ч. 4 ст. 48 на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 №489-V було визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, допомогу на оздоровлення позивачу за 2007рік було виплачено у березні 2007року, тобто в період дії п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” N 489-V від 19.12.2006р., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 за 2007рік задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 за 2008 та 2009роки слід зазначити наступне.
Згідно положень Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007року статтю 48 Закону України 796-ХІІ викладено в редакції, яка передбачає, що к омпенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/200 8 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Між тим, виплату допомоги на оздоровлення позивачу за 2008рік було проведено у лютому 2008року, тобто в період дії статті 48 Закону України 796-ХІІ викладено в редакції Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007року, а тому суд приходить до висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог за 2008рік.
Враховуючи, що нарахування та виплата щорічної допомоги, передбаченої статтею 48 Закону України 796-ХІІ, за 2009рік станом на час розгляду справи не проводилось, тобто позивачем не доведено, що за 2009рік йому нараховано суму допомоги на оздоровлення в розмірі, меншому ніж передбачено Законом, позовні вимоги в частині зобов»язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009рік задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 94, 99-100, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету .
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя
Березанського міського суду /підпис/ Р.В. Кірєєв
Київської області
Згідно з оригіналом,
Суддя
Березанського міського суду Р.В. Кірєєв
Київської області