ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/16626/16 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., за участі представника відповідача Кримець Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 42879,71 грн.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Миргородська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулась в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача суму податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 42 879 грн. 71 коп., шляхом перерахування на бюджетний рахунок №332148136700012, код бюджетної класифікації:18010700, одержувач: УК Миргородський район, м. Миргород, 18010700, код. 37845125, МФО 831019.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, позов задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 9 843, 67 грн. на рахунок 33214813700012, одержувач - УДКСУ у Миргородському районі Полтавської області, код ЄДРПОУ одержувача 37845125, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, код платежу 18010700.

Дані рішення також були залишені без змін постановою Верховного Суду від 12 лютого 2019 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди дійшли висновку про узгодженість суми податкового боргу, визначеного податковим повідомленням - рішенням №3853789 і стягнули зазначену суму з відповідача.

24.11.2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №826/16626/16 за позовом Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, в якій заявник просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі № 826/16626/16 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі № 826/16626/16 на відповідача було покладено обов`язок сплатити на користь позивача суму коштів, зазначену у доданому до позовної заяви позивача корінці до податкового повідомлення-рішення позивача від 30 червня 2015 року № 3853789.

Внаслідок прийняття 25 вересня 2020 року Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №640/144/19, про яку відповідач дізнався лише 24 жовтня 2020 року, податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2015 № 3853789 було визнано протиправним та скасовано.

Обставина чинності податкового повідомлення-рішення податкового органу від 30 червня 2015 року № 3853789 є істотною для вирішення судом справи № 826/16626/16, законність та чинність такого повідомлення-рішення не були предметом судового розгляду у цій справі, не встановлювались Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду справи № 826/16626/16, не були і не могли бути відомі відповідачу на час розгляду тієї справи судом першої інстанції.

Вважає, що набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року у справі № 640/144/19 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року № 3853789, є підставою для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі № 826/16626/16 за нововиявленими обставинами.

ОСОБА_1 зауважив, що вирішення питання перегляду за встановленими нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі № 826/16626/16 є важливим для відповідача, адже на все майно відповідача було накладено арешт в порядку виконавчого провадження з примусового виконання цієї постанови.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 826/16626/16 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року в адміністративній справі № 826/16626/16 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 у справі № 826/16626/16 про стягнення податкового боргу - відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до такого висновку зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року № 3853789, від 30 червня 2016 року № 131-1202 та податкової вимоги від 12 березня 2016 № 321-17 щодо сплати ОСОБА_1 сум податкових зобов`язань, були скасовані відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, що стало підставою суду для відмови у задоволенні позову Головного управління ДПС у Полтавській області (як правонаступника Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області) до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №826/16626/16 відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття судового рішення. Зауважують, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 по справі № 640/144/19 не існувало на момент прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 20.01.2017.

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошує на правильності висновків суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у задоволені відмовити.

Відповідачем подано заяву про відкладення розгляду справи та призначити судовий розгляд у режимі відеоконференції.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти відкладення слухання справи.

Колегія суддів зазначає, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін, які належним повідомленні про розгляд справи не є перешкодою розгляду справи по суті.

Клопотання позивача про відкладення слухання справи колегія суддів вважає таким, що не заслуговує уваги, оскільки обов`язкова явка представника позивача не визнавалась судом, справу суд апеляційної інстанції розглядає відповідно до приписів ст.310 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження і участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому сторони помилково вважають, що за їх відсутності засідання не може відбутися або не буде прийнята судом до уваги їх правова позиція, викладені в позові, апеляційній скарзі та/або у письмових поясненнях.

Колегія суддів, заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За правилами ст. 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до частини шостої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Аналогічний підхід до визначення підстав перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами викладений в Узагальненні судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2015 року № 7).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що в якості нововиявленої обставини заявник вказує на набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року у справі № 640/144/19 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року № 3853789.

При цьому, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, підставою для задоволення адміністративного позову слугував той факт, що матеріали справи не містять доказів сплати суми податкового зобов`язання відповідачем, як і доказів оскарження податкової вимоги, яка винесена на підставі відповідних податкових повідомлень-рішень, а тому суд прийшов до висновку, що спірна сума заборгованості вважається податковим боргом, а Миргородською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області було правомірно нараховано вказану суму податкового боргу.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, Окружним адміністративним судом міста Києва рішенням від 21 квітня 2020 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 30 червня 2015 року № 3853789, від 30 червня 2016 року № 131-1202 та податкової вимоги від 12 березня 2016 № 321-17, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року залишено без змін.

Отже, враховуючи вищевикладене та факт того, що податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року № 3853789, від 30 червня 2016 року № 131-1202 та податкової вимоги від 12 березня 2016 № 321-17 щодо сплати ОСОБА_1 сум податкових зобов`язань, були скасовані відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року, то колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що у заявника відсутній податковий борг, що у свою чергу дає підстави суду для відмови у задоволенні позову Головного управління ДПС у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно було визначено, що учасникам справи не могло бути відомо в 2017 році, на час прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 20 січня 2017 року, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, будуть скасовані у судовому порядку.

Відтак, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі № 640/16626/16 є нововиявлені обставини, що не були встановлені як судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій, та не були і не могли бути відомі учасникам справи на час розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 8 Конвенції кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Так, доводи апелянта щодо помилковості висновку суду щодо відсутності нововиявлених обставин у справі № 826/16626/16, на думку колегії суддів не заслуговує на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заяви відповідача з підстав відсутності у нього податкового боргу відповідно до податкового повідомлення-рішення позивача від 30 червня 2015 року № 3853789, оскільки зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Повний текст виготовлено 24.05.2021.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 42879,71 грн. - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель