Справа № 331/2297/21

                                                       Провадження № 3/331/1004/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року                                         м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Кольц Д.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області за протоколом серії ВАБ №589790 від 19.04.2021 року, відносно:

  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка тимчасово не працює, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

- про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 частиною 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу від 19.04.2021 року серії ВАБ №589790 – 19.04.2021 року о 14-10 годин у м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2, у приміщенні ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області гр. ОСОБА_1 знаходилась без документів, що посвідчують особу, чим порушила п.п. 2 п. 3 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року зі змінами, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

В судове засідання 25.05.2021 року ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу зазначену у протоколі.

Крім того, відомості про час розгляду справи оприлюднені на офіційному сайті Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, який є загальнодоступним. При цьому,   ОСОБА_2   було достовірно відомо про наявність в суді справи про адміністративне правопорушення стосовно неї. Так, ОСОБА_1   була обізнана щодо вищевказаної події, їй було повідомлено, у вчиненні якого адміністративного правопорушення їй висувається обвинувачення, тому, зважаючи на це, вона мала реальну можливість та нагоду хоча б поцікавитись про стан та перебіг справи щодо неї або стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Стаття 7 КУпАП України вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до Глави 21 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Слід також відзначити, що і Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не виконує процесуального обов`язку щодо своєчасної явки до суду за викликом, не повідомляє про причини неявки, клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням причин неможливості розгляду справи не надає, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини.

Положеннями ст.44-3 КУпАП передбачено, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція норми ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, і відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.

Зокрема,у ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2020 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а санітарно-протиепідемічні правила і норми - нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.

Згідно зі ст.29 вказаного Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Згідно частини першої Постанови Кабінету міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», (із відповідними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 760) відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” Кабінет Міністрів України постановляє: Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029)

Відповідно до п.п.2 ч.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року на території України з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється “жовтий” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.

Правилами ст.41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року,визначено, що особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Складом адміністративного правопорушення є передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об`єкт, об`єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб`єкт та суб`єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).

В судовому засіданні було досліджено протокол про адміністративне правопорушення, який було складено відносно ОСОБА_1 , дослідивши який суд встановив, що окрім самого протоколу до матеріалів справи не додано жодного іншого доказу на підтвердження вини ОСОБА_1 .

Доданий до матеріалів рапорт не може вважатися доказом винуватості, достатніми для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Судом також враховується, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 09.06.2011 р. по справі «Лучанінова проти України», від 30.05.2013 р. по справі «Малофєєва проти Росії», від 20.09.2016 р. по справі «Карелін проти Росії», суддя приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суддя, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення, а також конкретизувати його.

ОСОБА_1 у викладі складу адміністративного правопорушення інкримінується перебування у приміщенні ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області без документів, що посвідчують особу, натомість пп. 2 п. 3 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 зі змінами заборонене перебування документів на вулиці. Приміщення відділу поліції не є вулицею, а тому протокол не містить формулювання обвинувачення, що являє собою склад адміністративного правопорушення.

Суд не бере до увагу письмові пояснення ОСОБА_1 , які додані до протоколу про адміністративне правопорушення через те, що суд повинен безпосередньо досліджувати докази, саме в судовому засіданні. Також, пояснення особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності не підтверджено жодними іншими доказами, доданими до матеріалів адміністративної справи.

Більш того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.

У зв`язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Таким чином, враховуючи положення ст.62 Конституції України,відповідно до яких,вина особи,яка притягається до відповідальності,має бути доведена належними доказами,а не ґрунтуватись на припущеннях,усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь,враховуючи,що матеріали про адміністративне правопорушення не містять належних та беззастережних доказів наявності в діях  ОСОБА_1  складу інкримінованого адміністративного правопорушення,суд приходить до висновку про відсутність в діях останньої складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 247, 251, 256, 278 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя продовж 10 днів з дня її проголошення.

Суддя:                                                           Кольц Д.М.