Справа № 149/1275/21

Провадження №6/149/32/21

  У Х В А Л А

"25" травня 2021 р.                                                м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павлюк О. О. ,

при секретарі Зоріній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Хмільницького міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кравчук Г. О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України божника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Хмільницького міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кравчук Г. О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України божника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні в головного державного виконавця Хмільницького міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кравчук Г. О. перебуває виконавче провадження № 62713343 з виконання виконавчого лита Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області № 149/2782/19 виданого 09.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн. завданої моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу. На даний час рішення боржником не виконано, майно належне боржнику на праві власності відсутнє, таким чином ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду.

Відповідно до матеріалів справи майно боржника, на яке можливе звернення стягнення не виявлене; відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби; боржник не є особою, яка отримує будь-які види допомоги та не перебуває на обліку в відділі адресних допомог та соціальних компенсацій.

Копію постанови головного державного виконавця від 04.08.2020 року про відкриття виконавчого провадження боржник отримав 07.08.2020, тобто боржник повідомлений про відкриття виконавчого провадження відносно нього.

Головний державний виконавець зазначав, що вжиті ним заходи не призвели до виконання рішення суду боржником, останній ухиляється від виконання рішення суду. З огляду на викладене та враховуючи тривале невиконання боржником рішення суду, просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з частинами першою-четвертою статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судове засідання головний державний виконавець Кравчук Г. О. не з`явилась, надала заяву, в якій просить розглянути подання за її відсутності, подання підтримує та просить задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Установлено, що на виконанні у головного державного виконавця Хмільницького міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кравчук Г. О. перебуває виконавче провадження № 62713343 з виконання виконавчого лита Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області № 149/2782/19 виданого 09.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн. завданої моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, зобов`язання боржником до теперішнього часу не виконано.

04.08.2020 головним державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кравчук Г. О. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого лита Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області № 149/2782/19 виданого 09.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн. завданої моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу.

Постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження 07.08.2020 отримав боржник.

Обґрунтовуючи підстави подання, державний виконавець посилався на те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення; виклики державного виконавця про необхідність з`явлення до нього боржник ігнорує; у боржника відсутнє нерухоме майно та рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення.

За змістом пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VII «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

У розділі «Ухилення боржника від виконання зобов`язань» узагальнення Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01 лютого 2013 року зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Свобода пересування гарантована статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». Разом з тим, частиною 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Так, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд з прав людини у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду з прав людини від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії»).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду з прав людини за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду з прав людини за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду з прав людини за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, наявність самого лише невиконаного зобов`язання не свідчить про наявність підстав для обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Факт ухилення боржника має підтверджуватись сукупністю належних доказів, які виконавець повинен надати до суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (статті 77-80 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що головним державним виконавцем до подання не долучено належних, допустимих та достатніх доказів того, що боржник вчиняє умисні свідомі дії, спрямовані на невиконання відповідного зобов`язання, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення; не вказано, які перешкоди вчинені з боку боржника для проведення виконавчих дій приватному виконавцеві. Державним виконавцем не надано жодних документів, які б свідчили, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання зобов`язання, при цьому маючи змогу виконати таке зобов`язання, але не робить цього з неповажних причин. Доказів надсилання і одержання боржником виклику державного виконавця від 14.05.2021 (а.с. 15) суду не надано, а особа, яка не є повідомленою про покладені на неї обов`язки, не може вважатися такою, що ухиляється від їх виконання. Самої лише наявності заборгованості і відсутності майна, на яке можна звернути стягнення, не достатньо для того, щоб встановили факт ухиляння боржника від виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування подання суду не надано жодних доказів того, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язання.

Крім того, слід зауважити, що звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли державним виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

З урахуванням викладеного та вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку про відсутність умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання, тому підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не вбачається, що не перешкоджає державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.

Керуючись статтею 441 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання головного державного виконавця Хмільницького міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кравчук Г. О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України божника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Павлюк О. О.