Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 181/344/20

Провадження № 2/932/718/21

23 квітня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.,

при секретарі - Громовику Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

28.04.2020 року позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. В обґрунтування позову посилається на те, що 24.11.2007 року сторони уклали шлюб, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для розірвання шлюбу є те, що у позивача та відповідача відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Спільне господарство позивач з відповідачем не веде. Шлюбні стосунки між ними припиненні, примирення, на її думку, неможливе. Син мешкає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач з 2019 року не бере участь у вихованні та утриманні спільної дитини.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року справу прийнято до провадження цим складом суду та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

06.04.2021 року до суду надійшла заява позивача, згідно із якою вона позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, справу прохала вирішити у її відсутність.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. 06.04.2021 року до суду надав письмову заяву, згідно з якою прохав справу розглянути у його відсутність. Позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Сторони у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

В зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Згідно з вимогами ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 24.11.2007 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований Демуринською селищною радою Межівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 13.

Від шлюбу сторони мають на цей час малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом з позивачем.

Як зазначено позивачем та визнається відповідачем, шлюбні стосунки між позивачем та відповідачем, ведення ними спільного господарства та проживання, припинені з 2019 року. Причиною цього стали різні погляди на шлюб та сім`ю, внаслідок чого, позивач вважає, що спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу є неможливими та суперечить її інтересам, а також інтересам їх дітини.

Враховуючи викладене та задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Оскільки, як встановлено судом, примирення між сторонами не можливе, приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та вважає за можливе розірвати шлюб між сторонами.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст.182 СК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

У ході судового розгляду встановлено те, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, оскільки є особою працездатного віку, не має тих захворювань, що є перешкодою для трудової діяльності. Визначений позивачем розмір аліментів, які вона прохає стягнути з відповідача є співвмірним з потребами дитини, матеріальними доходами як відповідача, так і позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією, що міститься у матеріалах справи. До початку розгляду справи по суті відповідач надав заяву про визнання позову. Внаслідок того, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу належить повернути 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто у сумі 420 грн. 40 грн. Решту судового збору у сумі 420 грн. 40 коп. належить стягнути з відповідача на користь позивача, позовні вимоги якого задоволені.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24.11.2007 року Демуринською селищною радою Межівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 13- розірвати.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову 28.04.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ), з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову на підставі квитанції від 05.05.2020 року № 0.0.1696614946, в розмірі 420 грн. 40 коп.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя В.В. Куцевол