Дата документу 25.05.2021 Справа № 323/266/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1642/21                 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.

Є.У.№ 323/266/18                         Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року                                 м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого:         Кочеткової І.В.,

суддів:                 Кримської О.М.,

                        Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, яким в остаточній редакцій просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власний рахунок самочинно побудованого гаражу на суміжній земельній ділянці по АДРЕСА_2 , та звільнити належну позивачу земельну ділянку від насипу відходів. Зазначав, що він є власником житлового будинку, розташованого в  АДРЕСА_1 , та за даними погосподарського обліку за будинком значиться присадибна земельна ділянка загальною площею 0,4534 га, із яких для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд – 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства – 0,2034 га.

Відповідач ОСОБА_2 є володільцем житлового будинку та суміжної присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,4407 га.

Між сторонами тривалий час існує спір щодо межі, який виник внаслідок того, що ОСОБА_2 незаконно та безпідставно захопив частину земельної ділянки, яка належить позивачеві, самовільно пересунув межу, що призвело до збільшення розміру його ділянки до 0,4656 га, та встановив паркан з металевої сітки на залізобетонних стовпах протяжністю 20,38 м, та з порушення будівельних норм самочинно побудував гараж безпосередньо на межі земельних ділянок, які знаходяться у фактичному володінні та користуванні сторін, чим також порушив права та законні інтереси позивача.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області 08 лютого 2021 року відмовлено у задоволені в позову ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням від 31 березня 2021 року прийнята відмова позивача від частини позовних вимог, заявлених до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради від 11.12.2017 №11 в частині визначення меж за фактичним землекористуванням земельних ділянок, та про встановлення меж між суміжними земельними ділянками .

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає помилковими висновки суду про відсутність підстав для знесення гаражу, який є самочинним, споруджений із суттєвими порушеннями будівельних норм і правил, протипожежних вимог. Спірний гараж не облаштовано інженерно-технічним обладнанням водовідведення атмосферних опадів, проте жодних дій з організації водовідведення гаражу відповідачем не вчиняється. Судове рішення не містить висновків щодо порушення відповідачем протипожежних норм. Вважає, що судом неправильно застосовані норми ст. 376 ЦК України.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника позивача адвоката Ілієнко І.С., яка підтримала апеляційну скаргу і просила про її задоволення, заперечення ОСОБА_2 і його представника адвоката Склярова О.Е., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірний гараж побудовано відповідачем на належній йому земельній ділянці, належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що спірна будівля порушує права і охоронювані законом інтереси позивача останній суду не надав. Знесення гаражу є крайнім заходом за умови неможливості проведення його перебудови, проте доказів, що компетентними органами вживалися відповідні заходи, а відповідач відмовився від їх виконання, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Правові наслідки самочинного будівництва передбачені ст.376 ЦК України, яка передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, і то лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.

За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалено на підставі ст.391 ЦК в разі доведеності ним відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкод в інший спосіб.

Встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 1992 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.12.1992, дублікат якого видано 11.10.2016 (т. 1, арк. 8).

Згідно запису погосподарського обліку погосподарської книги № 3 с. Ясна Поляна Комишуваської селищної ради за позивачем закріплена присадибна земельна ділянка загальною площею 0,4534 га, із яких 0,25 га – для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а 0,2034 га – для ведення особистого селянського господарства (т. 1, арк. 13).

Відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними господарчими спорудами за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченого 10.04.2002 року приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Демидьонок О.М. (реєстровий № 1045). Відповідно до п. 1 зазначеного Договору, придбаний відповідачем ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними господарчими спорудами розташований на земельній ділянці загальною площею 0,4407 кв. м (т. 1, арк. 147).

Між сторонами по справі з 2009 року існує спір з приводу межі, який розглядався як уповноваженими органами місцевого самоврядування, так і судом.

Рішеннями Комишуваської селищної рада Оріхівського району Запорізької області від 15.11.2017 року №№ 10,11 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2500 га, з цільовим призначенням «будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (код КВЦПЗ 02.01), та орієнтовною площею 0,2034 га, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» (код КВЦПЗ 01.03), із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності територіальної громади в особі Комишуваської селищної ради. (т. 1, арк. 16-17).

Аналогічні рішення про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою Комишуваська селищна рада ухвалила й щодо земельних ділянок, які знаходяться у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_2

28.11.2017 Постійна комісія Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області з питань містобудування, будівництва, земельних відносин охорони природи, виїхавши на місце розташування земельних ділянок, на отримання яких у власність претендують позивач та відповідач, склала Акт (т. 1, арк. 73-74), яким встановила, що:

1) земельна ділянка, яка перебуває у користуванні у позивача ОСОБА_1 , відповідно до даних погосподарського обліку має орієнтовну площу 0,4534 га, з яких 0,25 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а 0,2034 га – для ведення особистого селянського господарства. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на цю земельну ділянку не виготовлялась, межі земельних ділянок межовими знаками не закріплені, по лінії забудованої частини ділянки існують межові споруди, а саме паркани, які встановлені багато років тому;

2) земельна ділянка, яка перебуває в користуванні у відповідача ОСОБА_2 , відповідно до даних погосподарського обліку має орієнтовну площу 0,4656 га, з яких 0,25 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а 0,2156 га – для ведення особистого селянського господарства. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на цю земельну ділянку не виготовлялась, межі земельних ділянок межовими знаками не закріплені, по лінії забудованої частини ділянки існують межові споруди, а саме паркани, які встановлені багато років тому.

На підставі Схеми обмірів вказаних земельних ділянок за фактичним землекористуванням, складеної інженером-геодезистом ПП «Землевпорядник Плюс» (т. 1, арк. 75), комісія з посиланням на ст. ст. 106-107, 158-161 ЗК України рекомендувала встановити межу між цими земельними ділянками саме за виявленим фактичним землекористуванням, за яким:

1)площа земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача ОСОБА_1 , становить 0,4224 га, з яких 0,25 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а 0,1724 га – для ведення особистого селянського господарства;

2)площа земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_2 , становить 0,4412 га, з яких 0,25 га – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а 0,1912 га – для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням № 11 від 11.12.2017 року Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області встановила межу між спірними земельними ділянками, по лінії, позначеній на Схемі обмірів за фактичним землекористуванням, складеній інженером-геодезистом ПП «Землевпорядник Плюс», з визначенням саме такої орієнтовної площі кожної із земельних ділянок, яка була встановлена та рекомендована в Акті постійної комісії від 28.11.2017 року (т. 1, арк. 71-72).

У вказаному Рішенні також зазначено, що воно прийнято в порядку вирішення земельного спору за правилами, встановленими 158-161 ЗК України, а на сторони покладено звернення до відповідних суб`єктів господарювання для виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно схеми обмірів земельних ділянок за фактичним користуванням (п. 2).

Станом на 21.12.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проведена державна реєстрація їх прав власності на земельні ділянки цільового призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» , що підтверджується матеріалами справи (т.3, а.с.31-38, 157-162).

Відповідач є власником гаражу, збудованого у 2006 році на належній йому земельній ділянці. Відстань від спірного гаражу до будівлі житлового будинку, який належить позивачеві становить 22, 65 м.

За Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 07-08 від 20.11.2018 гараж, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , є об`єктом нерухомого майна, який прибудований до будівлі житлового будинку по лінії забудови, що відповідає будівельним нормам, а саме п. 3.30 ДБН 360-92**, п. 6.1.39 ДБН б.2.2-12:2018, таблиці 10.6 ДБН Б.2.2-12:2018 з урахуванням ступеню вогнестійкості.

У Висновку № 399/07/2019  за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 11.07.2019 експерт, підтвердивши відсутність порушень будівельних норм щодо мінімальних відстаней між будівлями гаражу та житлового будинку позивача, зазначив, що спірний гараж побудований з порушенням протипожежних вимог, викладених у п. 3.1 ДБН 360-92 ** (який діяв до 01.09.2018 року) та п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2018 (який діє на час розгляду справи), оскільки розташований з порушенням мінімальної відстані до сараю на території домоволодіння позивача. Ліва стіна гаражу фактично слугує межею між домоволодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відступ від гаража до межі в розмірі 1,0 м для забезпечення доступу, обслуговування та поточного ремонту, як це передбачено п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 та п. 3.25 ДБН 360-92**, - відсутній. При цьому дах спірного гаражу має один ухил в бік земельної ділянки позивача і не має інженерно-технічного обладнання для забезпечення організованого водовідведення, внаслідок чого атмосферні опади з даху гаражу відводяться на земельну ділянку позивача, що також порушує вимоги п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018 та п. 3.25 ДБН 360-92**.

Звертаючись до суду із уточненим позовом, ОСОБА_1 зазначав про порушення суміжним землекористувачем будівельних норм і правил, що спірна споруда є самочинна, у зв`язку з чим, посилаючись на норми статей 391 та 376 ЦК України просив про знесення гароажу.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами 4 та 7 ст. 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність.

У постанові від 19 квітня 2017 року в справі № 6-129цс17 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої, вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність. За необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про стікання атмосферних опадів на земельну ділянку позивача, завдання шкоди суміжній ділянці і розташованому на ній майну позивач суду не надав.

Отже, невідповідність самочинної забудови вимогам ДБН не є достатньою підставою для її знесення за вимогою суміжного землевласника.

Встановлені висновком експертизи від 27.04.2018 обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства не є достатньою підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання пункту першого частини сьомої статті 376 ЦК України.

По справі відсутні докази відмови відповідача від проведення перебудови, облаштування гаражу водовідводом, як це передбачено частиною сьомою статті 376 ЦК України

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналіз вищевикладеного свідчить про те, що доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 травня 2021 року.

Головуючий:         І.В. Кочеткова

Судді:        А.В. Дашковська

        О.М. Кримська