ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/4547/20 Номер провадження 22-ц/814/675/21Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Одринської Т.В.

суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П.

за участю секретаря судових засідань Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органанів досудового розслідування та прокуратури,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2020 року

В С Т А Н О В И В :

В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, в якому просив визнати притягнення його працівниками прокуратури Ленінського району м.Полтави Полтавської області до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 272 КК України, обрання, відносно нього, запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд - незаконними діями; стягнути на його користь за рахунок держави, шляхом списання Державним казначейством України у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 500000 грн. у відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями слідчих та працівників прокуратури, 5000 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. судові витрати, а всього 525 000 грн. (а.с. 81-93)

Свої вимоги позивач мотивував тим, 01 серпня 2011 року прокурором Ленінського району м.Полтави було порушено кримінальну справу №9111220039 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України. 23 травня 2012 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні вказаного злочину, в цей же день, відносно нього слідчим було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

В ході судового розгляду кримінальної справи, обвинувачення висунуте відносно підсудного  ОСОБА_1  не знайшло свого підтвердження, тому постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 21 травня 2013 року кримінальну справу повернуто прокурору для організації додаткового досудового розслідування. 

15 червня 2013 року справу передано до СВ Ленінського відділення поліції Октябрського відділу ГУНП в Полтавській області для подальшого досудового розслідування. 

31 травня 2019 року старшим слідчим ВП № 2 Полтавського ВП ГУНП Полтавської області капітаном поліції Шевченком М.Л. винесено постанову про закриття кримінального провадження за № 12013180030000824 від 15 червня 2013 року на підставі ст. 110, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Позивач ввважає, що був незаконно притягнутий органами прокуратури в якості обвинуваченого, а також відносно нього незаконно обрано мірою запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

У зв`язку з незаконним притягнення його в якості обвинуваченого він був вимушений на протязі тривалого часу, змінювати свої життєві плани та наміри, втрачати свої нормальні життєві зв`язки. Ці всі обставини негативно вплинули на стан його здоров`я.

Моральну шкоду завдану незаконними діями працівників прокуратури позивач визначив у розмірі 500000 грн. Крім того, для здійснення свого захисту в ході розгляду кримінальної справи у суді, ним була укладена відповідна угода з адвокатом Листопад Н.А., якій за надання юридичної допомоги ним були виплачені грошові кошти в розмірі 5000 грн. та 20 000 грн. судові витрати.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органу попереднього (досудового) слідства, прокуратури - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів незаконності дій посадових осіб відносно нього, оскільки за час проведення додаткового досудового розслідування кримінального провадження №12013180030000824 від 15.06.2013 і до закриття кримінального провадження, позивач не мав будь-якого процесуального статусу.

З вказаним рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій посилається на на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в 23 травня 2012 року позивачу пред`явлено обвинувачення та в цей же день обрано міру запобіжного заходу у вигяді підписки про невиїзд. Кримінальне провадження було закрито лише 31 травня 2019 року, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Вважає, що існують підстави для стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки він тривалий час перебував під слідством та судом.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 серпня 2011 року прокурором Ленінського району м.Полтави порушено кримінальну справу №111220039 за фактом недотримання службовими особами ВАТ «Тепловозоремонтний завод» вимог законодавчих актів про охорону праці при виконанні робіт на вантажопідіймальному крані (тельфері), що спричинило тяжкі наслідки у вигляді загибелі обрубувача ливарного цеху вказаного вище підприємства ОСОБА_2 , за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 271 КК України.

Згідно обвинувального висновку від 31.05.2012р. у кримінальній справі №111220039, ОСОБА_1 , обвинувачений в тому, що займаючи посаду майстра виробничої дільниці ремонтного цеху ВАТ «Тепловозоремонтний завод», допустив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у ливарному цеху ВАТ «Тепловозоремонтний завод», що спричинило загибель людини (а.с.9-23).

Постановою Ленінського районного суд м.Полтави від 21.05.2013 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , направлено прокурору Ленінського району м.Полтави для організації додаткового досудового розслідування (а.с.24-28).

15.06.2013 року слідчим СВ Ленінського РВ ПМУ до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12013180030000824.

Після внесення відомостей про порушення працівниками ПАТ «Тепловозоремонтний завод» правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що потягло за собою смерть працівника підприємства до ЄДРР, досудове розслідування здійснювалося в порядку, передбаченому КПК України 2012 року.

За результатами досудового розслідування, постановою старшого слідчого ВП №2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Шевченко М.Л. від 31.05.2019 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013180030000824 від 15.06.2013 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України ( а.с.31-34).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013180030000824 від 15.06.2013 і до закриття кримінального провадження, ОСОБА_1 не мав будь-якого процесуального статусу.

Колегія суддів з таким висновком погодитися не може, з наступних підстав.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

З матеріалів справи вбачається, що за результатами досудового слідства майстру енергомеханічної служби ВАТ «Тепловозоремонтний завод» ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

Кримінальну справу № 111220039 з обвинувальним висновком від 06.06.2012 року направлено в порядку ст. 232 КПК України (ред. 1960 року) до Ленінського районного суду м. Полтави.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 21.05.2013 року кримінальну справу № 111220039 за обвинуваченням ОСОБА_1 , направлено прокурору Ленінського району м. Полтави для організації додаткового розслідування з підстав неповноти та неправильності досудового слідства. Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1 – залишено у вигляді підписки про невиїзд. На думку суду, не було притягнуто всіх винних осіб, які мають нести відповідальність згідно закону (а.с. 24-28).

Відомості за вказаними матеріалами 15.06.2013 року внесено до ЄРДР за № 12013180030000824 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Проведення досудового розслідування доручено СВ Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області.

В ході досудового розслідування встановлено, що підстав притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст.ст. 272, 367 КК України не встановлено. Органами досудового розслідування вичерпано можливості встановлення істотних обставин справи та постановою старшого слідчого ВП №2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Шевченко М.Л. від 31.05.2019 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013180030000824 від 15.06.2013 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України ( а.с.31-34).

При цьому слід зазначити, що з матеріалів кримінального провадження №12013180030000824, дослідженого місцевим та апеляційним судом, вбачається, що на підставі довідки від 19.08.2013 року (т.4 а.с. 157), органу, що здійснював досудове розслідування було відомо про перебування ОСОБА_1 з 04.05.2011 року по 01.06.2011 року у щорічній відпустці. Крім того, відповідно до висновку судової комплексної електротехнічної, в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизи № 9943/221 від 13.01.2015 року (т. 4 а.с. 173-200) встановлено, що дії майстра енерго-механічної служби ОСОБА_1 з технічної точки зору, не перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку. В той же час, кримінальне провадження за №12013180030000824 було закрито лише 31.05.2019 року

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013180030000824 від 15.06.2013 не мав будь-якого процесуального статусу, є помилковим, оскільки внесення 15.06.2013 року до ЄРДР за № 12013180030000824 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, не змінило статусу ОСОБА_1 , як обвинуваченого. Кримінальна справа відносно нього закрита не була.

Окрім того, постановою прокурора Полтавської місцевої прокуратури М.Г.Кантоки від 20 липня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Листопад О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , про скасування постанови від 23 травня 2012 року про притягнення останнього в якості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та скасування постанови від 23 травня 2012 року про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді підписки про не виїзд у кримінальному провадженні № 12013180030000824 від 15.06.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.

Рішення про закриття кримінального провадження № 12013180030000824 від 15.06.2013 року, прийнято старшим слідчим ВП №2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області Шевченко М.Л. лише 31.05.2019 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що в результаті незаконних дій органу досудового слідства та працівників прокуратури позивач протягом 84 місяців (з дня пред`явлення обвинувачення – 23.05.2012 року та до закриття кримінального провадження – 31.05.2019 року) незаконно перебував під слідством та судом, що відповідно до норм статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є підставою для відшкодування шкоди моральної шкоди.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 та Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Так, законом визначено мінімальний розмір моральної шкоди в місяць – мінімальна заробітна плата, розмір якої, згідно вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на час вирішення справи, становить 6000 грн.

Встановлено, що  ОСОБА_1 перебував 84 місяці під слідством та судом, що рахуються з дня пред`явлення останньому обвинувачення – 23.05.2012 року та до закриття кримінального провадження – 31.05.2019 року, а тому мінімальна сума компенсації моральної шкоди за 84 місяці перебування позивача під слідством та судом становить (6000 грн. х 84 місяці) – 504 000 грн. виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік».

Суд розглядає справу у межах позовних вимог, тому до стягнення підлягає заявлена позивачем сума у розмірі 500 000 грн.

Доводи прокурора, що після повернення кримінальної справи на до розслідування в ЄРДР було внесено дані кримінального провадження по факту, а не відносно ОСОБА_1 , тому запобіжний захід по нормам діючого КПК України йому не було обрано міру запобіжного заходу, як підписка про невиїзд, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України, який набрав законної чинності 20.11.2012 року, запобіжні заходи, що були обрані до 19 листопада включно, продовжують свою дію до моменту їх припинення і можуть бути змінені або скасовані, лише в порядку, передбаченому КПК 1960 року.

Окрім того, як вже було зазначено, постановою прокурора Полтавської місцевої прокуратури М.Г.Кантоки від 20 липня 2016 року,  ОСОБА_1  було відмовлено в скасуванні постанови про притягнення останнього  в якості обвинуваченого та скасування постанови про застосування запобіжного заходу з підстав, що ОСОБА_1  вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 272 КПК України(а.с. 101-104).

Щодо відшкодування шкоди позивачу на правову допомогу, надану йому в ході розслідування кримінальної справи слід зазначити наступне.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі, належних та допустимих доказів позивачем до суду не надано.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 п. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», з Полтавської обласної прокуратури в рахунок держави слід стягнути судові витрати у розмірі 12 500 грн. (5000 грн + 7500 грн.)

Керуючись ст.ст 367,  п.2 ч.1 ст. 374, п. 3, 4 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2020 року– скасувати, ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органанів досудового розслідування та прокуратури – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 500 000 грн.

Стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь держави судовий збір у розмірі 12 500 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.05.2021.

Головуючий суддя :                                                Т.В. Одринська

Судді:                                                                А.І. Дорош

В.П. Пікуль