ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року                                                        

м.Суми

Справа №587/2285/19

Номер провадження 22-ц/816/836/21

22-ц/816/877/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів -          Собини О. І. ,  Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач  – ОСОБА_1 ,

відповідач  – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Климова Костянтина Валерійовича на рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 березня 2021 року

та апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Стадника Семена Валерійовича на додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 01 квітня 2021 року, в складі судді Степаненка О.А., ухвалені у м. Суми,

                                                  в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення грошових коштів.

Свої вимоги мотивувала тим, що 20 жовтня 2001 року вона уклала шлюб з відповідачем. Під час перебування у шлюбі і за спільні кошти подружжя 03 серпня 2006 року сторони набули у власність наступне майно: житловий будинок площею 44,1 кв.м разом із господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею відповідно 0,0375 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,1502 га для ведення особистого селянського господарства, а всього площею 0,1877 га. Право власності на вищевказане майно було зареєстроване за ОСОБА_2 . Зазначала, що після придбання спірного майна вони з відповідачем почали подальше переобладнання і добудову вказаного житлового будинку, якими повністю змінено як зовнішній вигляд будинку так і внутрішнє облаштування, перероблено планування будинку, розміщення кімнат, розширено площу будинку з 44,1 кв.м приблизно до 140 кв.м. Будівництво будинку було закінчено у 2012 році. Вказувала, що вона разом з відповідачем за спільні кошти здійснювали добудови та перебудови у житловому будинку, як капітальний так і поточний ремонт, облаштовували подвір`я, господарські споруди, купували меблі, побутову техніку й інші речі, облаштовували житло для проживання сім?ї разом з сином. В період з 2006 року до початку 2017 року вона разом з відповідачем здійснювала оплату комунальних послуг за будинок з власної заробітної плати. З 2014 року відповідач почав їздити на заробітки до Росії, рідко приїздив додому, однак допомагав матеріально, надавав кошти на утримання будинку, здійснюючи перекази коштів через банківські установи. В кінці 2016 року фактично шлюбні відносини між ними припинилися і з цього часу відповідач, перебуваючи на заробітках в Росії, почав приїздити додому один раз на рік та перестав надавати будь-яку матеріальну допомогу на утримання домоволодіння та земельних ділянок. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 22 листопада 2018 року шлюб між сторонами був розірваний (справа № 587/2180/18). Посилалась на те, що з початку 2017 року ОСОБА_2 не брав участі в утриманні домоволодіння, не здійснював оплату за комунальні послуги, не доглядав за домоволодінням, яке було придбано ними у шлюбі. Всі витрати щодо забезпечення підтримання в придатному стані для життя об`єктів незавершеного будівництва, його подальшому облаштуванні, витрати щодо капітального та поточного ремонту, оплату комунальних послуг будинку вона з кінця 2016 року здійснювала за власні кошти. Крім того, за власні кошти у 2019 році нею було здійснено ряд покращень у домоволодінні, а саме: повний ремонт даху на суму 20003,39 грн.

Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги (том 1, а.с. 244-245), позивач просила визнати домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А1» та прибудову (будівлі та споруди) «А2», тамбур «а 3», «а4», сарай «Г», гараж «Д», погріб «п/г1», навіс «Е», огорожу «№ 1-4», а також дві земельні ділянки площею 0,0375 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,1502 га для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1877 га - об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 2/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 разом з господарськими будівлями та спорудами, а також на 1/2 частину кожної земельної ділянки площею відповідно 0,0375 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,1502 га для ведення особистого селянського господарства, відступивши від засад рівності часток з врахуванням її вкладу у розбудову спірного домоволодіння і з врахуванням інтересів дитини; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 8405,00 грн в рахунок сплати нею власними коштами комунальних послуг (газопостачання та електропостачання) за період з грудня 2017 року по травень 2019 року; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 10000, 00 грн за поліпшення домоволодіння (ремонт даху житлового будинку), які були здійснені нею в період з 2019 року власними коштами; стягнути з відповідача витрати на правову допомогу та витрати на сплату судового збору.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 11 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А1» та прибудову (будівлі та споруди) «А2», тамбур «а 3», «а4», сарай «Г», гараж «Д», погріб «п/г1», навіс «Е», огорожу «№ 1-4», що було введено в експлуатацію згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 25.07.2019 р. № СМ181192060069 за заявою ОСОБА_2 , а також дві земельні ділянки площею 0,0375 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,1502 га для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1877 га - об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А1» та прибудову (будівлі та споруди) «А2», тамбур «а 3», «а4», сарай «Г», гараж «Д», погріб «п/г1», навіс «Е», огорожу «№ 1-4», що було введено в експлуатацію згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 25.07.2019 р. № СМ181192060069 за заявою ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0375 га для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1502 га для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2305, 20 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 8500, 00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 1446 гривень 53 копійки судового збору в дохід держави.

16 березня 2021 року представник ОСОБА_2 – адвокат Климов К.В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки в рішенні суду не вирішено питання компенсації відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 гривень у рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

В апеляційній скарзі на рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 березня 2021 року представник ОСОБА_2 – адвокат Климов К.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення скасувати в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 2833,33 гривень.

Вважає, що вирішивши справу по суті позовних вимог, суд першої інстанції не правильно здійснив розподіл судових витрат, не пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині зазначене рішення суду не оскаржується, а тому, відповідно до положень  ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 01 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 – адвокат Стадник С.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить додаткове рішення скасувати та відмовити у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 гривень у рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

Вказує, що всупереч вимогам ст. 134 ЦПК України, стороною відповідача не подавався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат і лише 11 березня 2021 року в судовому засіданні представником відповідача заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу, остаточний розрахунок витрат на яку буде подано протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення по суті справи. Крім того, суд стягнув з позивача витрати відповідача на правничу допомогу в повному обсязі, а не з урахуванням часткового задоволення вимог. Стягнуті витрати є неспіврозмірними із затраченим адвокатом часом на виконання робіт та обсягом складених ним документів, не відповідають принципу розумності та пропорційності. Зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінки порушенню процесуального права позивача на подачу клопотання (заяви) про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки копія заяви представника відповідача - адвоката Климова К.В. від 16 березня 2021 року про стягнення витрат на правничу допомогу не надсилалась позивачу і суд не повідомляв її  про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення.

Учасники справи правом на подання відзивів на апеляційні скарги не скористались.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Учасники справи повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з`явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення цього ж суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вищевказаним вимогам закону оскаржувані рішення в повній мірі не відповідають.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , уточнивши позов, звернулась до суду з такими вимогами майнового характеру: визнати житловий будинок «А1» та прибудову (будівлі та споруди) «А2», тамбур «а 3», «а4», сарай «Г», гараж «Д», погріб «п/г1», навіс «Е», огорожу «№1-4», а також дві земельні ділянки площею 0,0375 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,1502 га для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1877 га - об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

визнати за нею право власності на 2/3 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 разом з господарськими будівлями та спорудами;

визнати за нею право власності на 1/2 частину кожної земельної ділянки площею відповідно 0,0375 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та площею 0,1502 га для ведення особистого селянського господарства;

стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 8405,00 грн в рахунок сплати нею власними коштами комунальних послуг (газопостачання та електропостачання) за період з грудня 2017 року по травень 2019 року;

стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 10000, 00 грн за поліпшення домоволодіння (ремонт даху житлового будинку).

Враховуючи, що зазначена позивачем та не спростована відповідачем вартість спірного житлового будинку з прибудовами та допоміжними приміщеннями становить 337163,75 грн, а вартість двох земельних ділянок - 152743,00 грн, ціна позову складає          319552,33 грн (224775,83 грн 2/3 вартості житлового будинку з прибудовами та допоміжними приміщеннями + 76371,50 грн 1/2 вартості земельних ділянок + 8405,00 грн половина вартості комунальних послуг + 10000 грн половина вартості поліпшення домоволодіння (ремонт даху).

Відповідно до п. п. 1) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 повинна була сплатити в суд першої інстанції 1 відсоток ціни позову, тобто 3195,52 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатила 2305,20 грн судового збору за подачу позову (том 1, а.с. 90) та 8500,00 грн за надання правової (правничої) допомоги за договором №1 від 10 жовтня 2019 року (том 1, а.с. 85, 252-253).

Позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме на 76,66% (244953,38 грн х100% : 319552,33 грн = 76,66%, де 244953,38 грн - розмір задоволених позовних вимог, а 319552,33 грн - розмір заявлених позовних вимог).

Тому, відповідно до положень ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу повинні покладатися на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд правильно стягнув з ОСОБА_2 сплачені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 2305, 20 грн (3195,52 грн х 76,66% : 100% =2449,69 грн, де 3195,52 грн розмір судового збору, який підлягав сплаті; 76,66 відсоток задоволених позовних вимог). Разом з тим, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню 144,49 грн (2449,69 грн - 2305,20 грн) судового збору, а не 1446,53 грн, як визначив суд першої інстанції. Крім того, з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню недоплачена нею при подачі позову сума судового збору в розмірі 745,83 грн (3195,52 грн - 2449,69 грн).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – адвоката Климова К.В. про те, що суд першої інстанції стягнув з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8500 грн не пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено на 76,66%, а  позивач сплатила 8500,00 грн за надання правової (правничої) допомоги, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 6516, 10 грн (8500,00 грн х 76,66% : 100%), тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 137, 141 ЦПК України, врахувавши складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та затрачений ним час, дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі 10000 грн є співрозмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності та принципу розумності їх розміру. При цьому, в порушення вимог ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд стягнув з позивача на користь відповідача всі понесені ним витрати на правничу допомогу, а не пропорційно розміру задоволених позовних вимог,  як передбачено процесуальним законом.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу 16 березня 2021року представник відповідача – адвокат Климов К.В. подав до суду договір № 5 про надання правничої допомоги від 21.11.2019 року; додаток до договору № 5 про надання правничої допомоги від 21.11.2019 р.; акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 5 про надання правничої допомоги від 21.11.2019 р., копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 11.03.2021 про сплату 10000 грн на підставі договору про надання правничої допомоги.

Як зазначалося раніше, позов задоволено на 76,66%, тобто відсоток незадоволених позовних вимог складає 23,34 % (100%-76,66%), тому саме такий відсоток понесених відповідачем витрат на правничу допомогу підлягає компенсації і складає 2334 грн (10000 грн х 23,34% :100%).

В зв`язку з цим, додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 01 квітня 2021 року необхідно змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2334 гривень у рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу, а не в розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Стадника С.В. про те, що стороною відповідача не подавався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат спростовуються матеріалами справи. Зокрема, зі змісту відзиву на позовну заяву (том 1, а.с. 135-136) вбачається, що представник відповідача – адвокат Климов К.В. вказував попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн та зазначав, що докази на підтвердження фактичного здійснення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про порушення процесуального права позивача на подачу клопотання (заяви) про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв ОСОБА_1 про розгляд заяви представника відповідача – адвоката Климова К.В. про ухвалення додаткового рішення (том 2, а.с. 27), крім того, 30 березня 2021 року вона подала заяву про розгляд справи і ухвалення додаткового рішення без її участі (том 2, а.с. 28).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані рішення – зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368,  п. 2 ч. 1 ст. 374,  п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389  ЦПК України,

                                                          п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Климова Костянтина Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 березня 2021 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6516 гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 144 гривні 49 копійок судового збору в дохід держави, а не в розмірах, визначених судом першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 745 гривень 83 копійки судового збору в дохід держави за розгляд справи в суді першої інстанції.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 2305,20 гривень залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Стадника Семена Валерійовича задовольнити частково.

Додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 01 квітня 2021 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2334 гривні у рахунок відшкодування витрат на професійну правову допомогу, а не в розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. 

Головуючий -                                                                   О.Ю. Кононенко

Судді:                                                                                О.І. Собина

                                                                                           С.С. Ткачук