Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 525/391/19

провадження № 61-12642св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Релігійна громада Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Полтавська обласна державна адміністрація, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: Полтавська обласна державна адміністрація, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів

за касаційною скаргою адвоката Бабія Володимира Вікторовича як представника ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Одринської Т. В., Пікуль В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2019 року Релігійна громада Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви (далі - Релігійна громада) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним рішення загальних зборів віруючих Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Української Православної Церкви (далі - УПЦ) с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, яке оформлене протоколом від 08 лютого 2019 року № 1, підписане ОСОБА_1 як головою зборів та ОСОБА_2 як секретарем зборів, та скасувати протокол від 08 лютого 2019 року № 1 загальних зборів віруючих Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) УПЦ с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області як незаконний.

На обґрунтування позовних вимог Релігійна громада зазначала, що 08 лютого 2019 року в будинку культури с. Устивиця були проведені загальні збори віруючих Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) УПЦ, які були скликані ініціативною групою релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) УПЦ. До участі у цих зборах не були допущені 59 прихожан Михайлівського молитовного будинку УПЦ (Михайлівської церкви), жителі сіл Устивиця та Грянчиха Великобагачанського району Полтавської області та настоятель цього храму ієромонах ОСОБА_5 (ОСОБА_5). За результатами зборів, скликаних цією ініціативною групою та проведених 08 лютого 2019 року складено протокол № 1 загальних зборів віруючих релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) УПЦ с. Устивиця, в якому зафіксовані дії та рішення, що вчинені та прийняті з порушенням чинного законодавства та статуту релігійної громади.

При проведенні зборів та прийнятті відповідних рішень було порушено ряд положень статуту Устивицької парафії Полтавської єпархії, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», збори не були скликані ні настоятелем, ні парафіяльною радою, ні благочинним за благословенням архієрея, брали участь у зборах та приймали рішення особи, які не є членами Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку УПЦ, на цих зборах головував не настоятель, а відповідач у справі ОСОБА_1 , якому повноваження головувати на зборах не надавалися, а також не надавалися повноваження ОСОБА_2 бути секретарем зборів та підписувати відповідний протокол.

Такі дії відповідачів у справі є неправомірними, оскільки порушують вимоги законодавства та статуту Устивицької парафії, управління Полтавської єпархії та статуту управління УПЦ, а також права дійсних членів Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку УПЦ с. Устивиця, які на парафіяльних зборах релігійної громади питань про вихід релігійної громади зі складу Полтавської єпархії, що входить до складу Української Православної Церкви, та входження до складу Полтавської єпархії Православної Церкви України не розглядали і рішень не приймали, як і не приймали рішень про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Великобагачанський районний суд Полтавської області рішенням від 12 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законодавець надає право будь-якій релігійній громаді змінити її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях у спосіб проведення відповідних загальних зборів певної релігійної громади шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Позивач не довів як обставин незаконності рішення загальних зборів віруючих релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Української Православної Церкви с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, які оформлені протоколом від 08 лютого 2019 року № 1, так і підстав для скасування протоколу, на які позивач посилався як на обґрунтування пред`явленого позову.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 23 липня 2020 року закрив провадження у справі за позовом Релігійної громади до ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з його смертю.

Полтавський апеляційний суд постановою від 30 липня 2020 року рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав незаконним рішення загальних зборів віруючих Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) УПЦ с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, яке оформлене протоколом від 08 лютого 2019 року № 1, підписане ОСОБА_1 як головою зборів та ОСОБА_2 як секретарем зборів. Скасував протокол загальних зборів віруючих Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) УПЦ с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області від 08 лютого 2019 року № 1.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, члени релігійної громади для вирішення питання про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту мають право з власної ініціативи скликати збори.Допущені порушення положень статуту, які не спростовані належними доказами, не дають підстав для висновку щодо правомочності та повноважності складу зборів, які були проведені 08 лютого 2019 року, і на яких були прийняті рішення, що є предметом спору. Протокол зборів не підписаний діючим на той час настоятелем релігійної громади, затверджений особою, яка зважаючи на те, що зміни до статуту щодо зміни підлеглості, були зареєстровані лише 10 квітня 2019 року, не є уповноваженою особою, оскільки релігійна громада Михайлівського молитовного будинку була ще структурним підрозділом Української Православної Церкви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, пояснень, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 25 серпня 2020 року, адвокат Бабій В. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2020 року заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 598/157/15-ц та від 26 березня 2020 року у справі № 910/15213/19. Також заявник зазначає про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що подані процесуальні документи від імені юридичної особи, стосовно найменування якої в ЄДРЮОФОПГФ відсутні актуальні реєстраційні дані, підлягають поверненню як такі, що подані від імені особи, яка не має процесуальної дієздатності. Однак апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу особи, щодо якої немає будь-якої інформації щодо державної реєстрації такої юридичної особи.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення, порушив норми процесуального права та застосував норми матеріального права, які не регулюють спірних правовідносин, в результаті чого захистив права та інтереси Релігійної громади, які жодним чином не могли бути порушені самим лише фактом прийняття загальними зборами членів Релігійної громади рішення, оформленого протоколом від 08 лютого 2019 року № 1, про зміну своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях на користь Православної Церкви України, оскільки жодного рішення про відвідування церкви загальні збори членів Релігійної громади 08 лютого 2019 року не приймали.

Як порядок проведення загальних зборів членів релігійної громади щодо зміни підлеглості, так і порядок внесення відповідних змін або доповнень до статуту такої релігійної громади у зв`язку зі зміною підлеглості врегульований статтею 8 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ), редакція якої діє з 31 січня 2019 року на підставі Закону України від 17 січня 2019 року № 2673-VІІІ.

Проте апеляційний суд керувався пунктом 38 статуту Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви в редакції, чинній на 08 лютого 2019 року, які прямо суперечать указаному закону, оскільки жодної необхідності затвердження нової редакції статуту релігійної громади, якою прийнято рішення про зміну підлеглості, керуючим єпархії саме того релігійного об`єднання, з-під підлеглості якого така релігійна громада і прийняла рішення про вихід, стаття 8 цього Закону не передбачає, а тому це положення статуту не могло застосовуватися до спірних правовідносин.

12 січня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Прохур Н. І. як представника позивача, мотивований тим, щопостанова Полтавського апеляційного судуприйнята з додержанням норм матеріального і процесуального права і тому має бути залишена без змін.

Станом на дату звернення до районного суду з цим позовом юридична особа «Релігійна громада Михайлівського молитовного будинку (Михайлівська церква) УПЦ с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 25968053 мала як процесуальну дієздатність, так і повний обсяг правосуб`єктності. При розгляді апеляційної скарги апеляційний суд фактично перевіряв обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.

25 травня 2021 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення адвоката Бабій В. В. як представника ОСОБА_2 мотивовані відсутністю повноважень у ОСОБА_3 діяти як представник Релігійної громади.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Великобагачанського районного суду Полтавської області.

14 вересня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

30 червня 1992 року Полтавською обласною державною адміністрацією зареєстровано статут Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви, діяльність якої поширюється на с. Устивицю та навколишні населені пункти, про що цього числа видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади № 106, в якому вказано, що керівний орган громади розташовано в с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області.

Керуючий Полтавською єпархією Української Православної Церкви Архиєпископ Полтавський і Кременчуцький затвердив статут Устивицької парафії Полтавської єпархії, ухвалений парафіяльними зборами 13 березня 1993 року, яким визначені структура і управління парафією, парафіяльні заклади, джерела створення коштів та майнові відносини на парафії. Адресою парафії вказане с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області.

Відповідно до пункту 1 статуту Устивицької парафії парафія є релігійне об`єднання (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви, який безпосередньо входить до складу Полтавської єпархії. Парафія об`єднує громадян православного віросповідання для сумісного здійснення права на свободу, сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання (пункт 3 статуту).

Згідно з поданим проханням указом керуючого Полтавською єпархією Митрополита Полтавського і Миргородського Филипа № 34 протоієрей ОСОБА_4 з 31 жовтня 2018 року звільняється від обов`язків настоятеля Михайлівської церкви с. Устивиця та почисляється за штат.

Указом керуючого Полтавською єпархією Митрополита Полтавського і Миргородського Филипа № 37 насельник Мгарського Спасо-Преображенського монастиря ієромонах ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) призначений тимчасово виконуючим обов`язки настоятеля Михайлівської церкви с. Устивиця.

20 грудня 2018 року громадянин України, житель с. Устивиця ОСОБА_1 , який був головою парафіяльної ради Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку УПЦ (Михайлівської церкви), подав на ім`я настоятеля цієї церкви ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) прохання про звільнення його з посади голови парафіяльної ради за станом здоров`я. З написів на цій заяві відомо, що згідно з протоколом зборів Релігійної громади Михайлівської церкви с. Устивиця від 30 грудня 2018 року № 2 прохання ОСОБА_1 про звільнення з посади голови парафіяльної ради задоволено.

07 лютого 2019 року ініціативна група Релігійної громади направила до виконавчого комітету Устивицької сільської ради повідомлення про те, що 08 лютого 2019 року о 09 год 30 хв у приміщенні будинку культури відбудеться зібрання всіх прихожан с. Устивиця з приводу визначення належності релігійної громади до Православної Церкви України.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Устивицької сільської ради від 07 лютого 2019 року № 1 «Про забезпечення законності процедури проведення зборів прихожан с. Устивиця» виконавчий комітет сільської ради вирішив уповноважити секретаря виконавчого комітету цієї ради ОСОБА_7 провести організаційну частину зборів, контроль за виконанням цього рішення покладено на сільського голову Устивицької сільської ради.

08 лютого 2019 року в приміщенні Устивицького будинку культури відбулися збори Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви.

Згідно з протоколом загальних зборів віруючих релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви від 08 лютого 2019 року № 1 на зборах були присутні 183 особи (реєстр присутніх як вказано у протоколі додається). До порядку денного були включені такі питання: 1) про обрання голови та секретаря зборів віруючих Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви; 2) про обрання лічильної комісії загальних зборів віруючих Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви; 3) про вихід релігійної громади Михайлівського молитовного будинку зі складу Полтавської єпархії, що входить до Української Православної Церкви та про входження до складу Полтавської єпархії Православної Церкви України; 4) про виключення з інформації в ЄДР інформації про засновників Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви (ЄДРПОУ 25868053) як помилково зазначеної та включення в перелік засновників членів релігійної організації; 5) про ухвалення статуту Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Православної Церкви України с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області у новій редакції у зв`язку зі зміною назви та місцезнаходження; 6) про обрання уповноваженої особи від релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Православної Церкви України с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області для подання установчих документів на реєстрацію до Полтавської обласної державної адміністрації.

На зборах було заслухано доповідачів з кожного питання порядку денного, проводилося голосування з усіх питань порядку денного (за - 179, проти - 0, не брали участі у голосуванні - 4 особи), в результаті чого були ухвалені такі рішення: 1) обрано ОСОБА_1 головою загальних зборів віруючих релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви та ОСОБА_2 - секретарем загальних зборів віруючих релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви; 2) обрано лічильну комісію загальних зборів віруючих релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви в складі чотирьох осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , головою лічильної комісії обрано ОСОБА_11 ; 3) Релігійна громада Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви виходить зі складу Полтавської єпархії Української Православної Церкви; Релігійна громада Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви переходить у підпорядкування Полтавської єпархії Православної Церкви України; 4) виключено з інформації в ЄДР інформацію про засновників релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви (ЄДРПОУ 25868053) як помилково зазначену та включено до переліку засновників членів релігійної організації; 5) прийнято статут релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Православної Церкви України с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області в новій редакції; 6) обрано ОСОБА_1 уповноваженим від Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Православної Церкви України с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області для подання установчих документів на реєстрацію до Полтавської обласної державної адміністрації. Встановлено, що цей протокол підписаний головою загальних зборів ОСОБА_1 та секретарем цих зборів ОСОБА_2

26 лютого 2019 року до апарату Полтавської обласної державної адміністрації за підписами десяти громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 подано заяву на реєстрацію у новій редакції статуту релігійної організації «Релігійна громада Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Православної Церкви України, яка діє в с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області», прийнятий на загальних зборах Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) ПЦУ 08 лютого 2019 року; вказано вид релігійної організації та її віросповідна належність, місце знаходження с. Устивиця, вул. Сінна, 11 . Додатком до заяви вказано список громадян, які брали участь у загальних зборах громади, протокол загальних зборів від 08 лютого 2019 року № 1 та статут релігійної громади.

Розпорядженням тимчасово виконуючого обов`язки голови Полтавської обласної державної адміністрації Товстого Р. від 19 березня 2019 року № 187 «Про реєстрацію статуту релігійної громади» було зареєстровано у новій редакції статут релігійної організації «Релігійна громада Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Православної Церкви України с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області»; цим же розпорядженням доручено департаменту культури і туризму облдержадміністрації ( ОСОБА_20 ) у встановленому порядку оформити реєстраційні документи та видати їх зазначеній релігійній громаді.

Статут релігійної організації «Релігійна громада Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Православної Церкви України с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області» (нова редакція) було затверджено керуючим Полтавською єпархією Православної Церкви України архієпископом Полтавським та Кременчуцьким. Департамент культури і туризму Полтавської облдержадміністрації провів реєстраційні дії щодо змін до установчих документів юридичної особи.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом № 987-ХІІ, який був прийнятий 23 квітня 1991 року та набув чинності 06 червня 1991 року.

Предметом цього спору є незгода Релігійної громади з рішенням загальних зборів віруючих релігійної громади Михайлівського молитовного будинку (Михайлівської церкви) Української Православної Церкви с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, яке оформлене протоколом від 08 лютого 2019 року № 1, підписане ОСОБА_1 як головою зборів та ОСОБА_2 як секретарем зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколом від 23 лютого 2019 року № 1, оскільки, на думку цієї організації воно прийняте з порушенням вимог законодавства та статуту, а також порушує права дійсних членів релігійної громади, які на парафіяльних зборах релігійної громади питань про вихід релігійної громади зі складу Полтавської єпархії, що входить до складу Української Православної Церкви, та входження до складу Полтавської єпархії Православної Церкви України не розглядали і рішень не приймали, як і не приймали рішень про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням).

Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Відповідно до статті 13 Закону № 987-ХІІ релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

Згідно зі статтею 7 Закону № 987-ХІІ релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями частин першої - п`ятої статті 8 Закону № 987-ХІІ визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20.

З урахуванням наведеного спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).

Ураховуючи наведене, суди вирішуючи позов по суті заявлених вимог не звернули уваги на те, що спір у цій справі має розглядатися за правилами господарського судочинства, а не в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 27 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою

підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин касаційна скарга адвоката Бабія В. В. як представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює Релігійній громаді Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивач може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бабія Володимира Вікторовича як представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2020 року скасувати, провадження у справі за позовом Релігійної громади Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: Полтавська обласна державна адміністрація, департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів закрити.

Повідомити Релігійній громаді Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Попередити Релігійну громаду Михайлівського молитовного будинку Української Православної Церкви про те, що в разі неподання ними протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією справу буде повернено до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун