Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 305/946/18

провадження № 61-19883св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду

від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Собослой Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 , третя особа - Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 квітня 2015 року він придбав на прилюдних торгах комплекс будівель меблевої фабрики загальною площею 4 818,8 кв. м, які знаходяться за адресою:, АДРЕСА_1 . Попереднім землекористувачем земельної ділянки, на якій знаходиться придбані ним об`єкти нерухомого майна було ТОВ «Апогей», що підтверджується копією акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000071, відповідно до якого загальна площа земельної ділянки, що перебувала у користуванні, складала 2,5 га. 09 грудня 2005 року ТОВ «Апогей» відчужив комплекс будівель меблевої фабрики за адресою: АДРЕСА_1 на користь МПП «Іберус» на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2005 року № 2843. У зв`язку з продажем нерухомого майна, рішенням Ясінянської селищної ради від 09 жовтня

2007 року № 500, частину земельної ділянки, площею 1,0 га, на якій безпосередньо знаходяться відповідні об`єкти, вилучено у ТОВ «Апогей» та віднесено у землі запасу селищної ради. Одночасно, наступним рішенням від 09 жовтня 2007 року № 501 цієї ж сесії, Ясінянською селищною радою надано дозвіл на розроблення проекту відведення відповідної земельної ділянки в оренду для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики новому власнику - МПП «Іберус». Додатково, рішенням сесії Ясінянської селищної ради від 24 лютого 2009 року № 1154, за згодою ТОВ «Апогей» вилучено в землі запасу селищної ради земельну ділянку, площею 0,50 га за адресою: АДРЕСА_1 з подальшою передачею їх МПП «Іберус». Таким чином, загальна площа земельної ділянки для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, право на оформлення якої Ясінянська селищна рада надала власнику цих будівель МПП «Іберус» склала 1,5 га.

Враховуючи вищенаведене та з метою забезпечення можливості користування придбаним нерухомим майном для здійснення підприємницької діяльності, він неодноразово звертався до Ясінянської селищної ради із заявами про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення у власність (оренду) земельної ділянки площею 1,0721 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики. Рішенням Господарського суду Закарпатської області

від 23 вересня 2016 року у справі № 907/378/16 встановлено, що земельна ділянка, площею 1,0721 га за адресою: АДРЕСА_1 призначена для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики. ОСОБА_1 має право на користування відповідною земельною ділянкою на підставі

статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України для обслуговування меблевої фабрики. Підстави відмови у наданні йому земельної ділянки відсутні. За результатами розгляду справи рішення Ясінянської селищної ради про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивачу визнано незаконним та скасовано.

У період з 08 липня 2015 року по 18 березня 2016 року, коли він неодноразово звертався до селищної ради із заявами про отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, остання, ігноруючи такі звернення, безпідставно передавала частини відповідної земельної ділянки у власність іншим фізичним особам. Зокрема, 10 травня 2016 року частина земельної ділянки, яка призначена для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, передана у власність ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 03 листопада 2015 року. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року у справі № 305/1587/16-ц, яке набрало законної сили 13 жовтня 2017 року, визнано незаконним та скасовано рішення Ясінянської селищної ради від 13 жовтня 2015 року № 1391 про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274 у власність ОСОБА_4 , загальною

площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане державним реєстратором Державної реєстраційної служби Петращуком І. В. від 03 листопада

2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, після отримання рішення суду позивач дізнався, що в період розгляду справи, відповідна земельна ділянка була два рази відчужена за договорами купівлі-продажу. Так, станом на день подання позову, власником земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, за адресою:

АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2017 року № 2-443 є ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене та на підставі уточнених позовних вимог,

ОСОБА_1 просив суд витребувати з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь первинного

власника - Ясінянської селищної ради. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності та кадастрового номера на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274 для гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2019 року у складі судді Марусяк М. О. позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь первинного власника Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності та кадастрового номера на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що процедура передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для індивідуального гаражного будівництва була порушена, і таке порушення вплинуло на права

ОСОБА_1 , оскільки Ясінянська селищна рада, як власник цієї ділянки, проігнорувавши розташування на вказаній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, належних позивачу на праві приватної власності, а отже і його право користування земельною ділянкою, яка була виділена попередньому власнику ТОВ «Апогей» для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, надала частину спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , позбавивши ОСОБА_1 можливості належним чином оформити свої права на землю у встановленому законом порядку, а ОСОБА_4 , відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_5 , який в свою чергу, відчужив земельну ділянку на користь відповідача

ОСОБА_3 .

Повернення у власність Ясінянської селищної ради спірної земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель промислового призначення, адже вона виділялася саме для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, яку ОСОБА_1 придбав і він мав право й на розумних підставах сподівався на передачу йому в користування цієї ділянки, яка є невід`ємним елементом функціонування придбаних ним будівель.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2019 року скасовано та ухвалено у справі постанову суду про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 просив суд витребувати спірну земельну ділянку на користь попереднього власника - Ясінянської селищної ради. Проте саме між сторонами в цивільному процесі виникає спір, саме вони є суб`єктами спірного матеріального правовідношення, і рішенням суду можуть вирішувати питання про права та обов`язки виключно сторін у справі, якими є

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Натомість, Ясінянська селищна рада у цій справі має процесуальний статут третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. У цьому випадку ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Також в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що Ясінянська селищна рада уповноважила ОСОБА_1. діяти в її інтересах.

Таким чином, з огляду на приписи процесуального законодавства, вимоги позову ОСОБА_1 про витребування майна на користь Ясінянської селищної ради не можуть бути задоволені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач зміг би реалізувати право на оформлення своїх прав на земельну ділянку лише після повернення такої в порядку витребування (враховуючи декілька перепродажів з метою унеможливлення виконання рішення суду) від останнього набувача у розпорядження Ясінянської селищної ради, яка в свою чергу, вже мала б прийняти рішення про оформлення таких прав ОСОБА_1 згідно закону. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що Яснінянська селищна рада незаконно передала частину земель промисловості під гараж, а земельна ділянка відповідача фактично повністю заблокувала виїзд та територію фабрики та унеможливила використання комплексу будівель за призначенням. ОСОБА_1 як законний володілець та особа, яка має першочергове та забезпечене законом право на оформлення прав на земельну ділянку під своїми будівлями вірно обрав ефективний спосіб захисту та звернувся до суду із позовом про витребування майна від останнього набувача за скасованим первинним документом на власність.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із суду першої інстанції матеріали указаної цивільної справи.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 червня 2016 року № 61872601 ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - комплексу будівель меблевої фабрики загальною площею 2 316,41 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно ОСОБА_1 придбав на прилюдних торгах (аукціоні) 30 квітня 2015 року.

Земельна ділянка, на якій розташований комплекс будівель меблевої фабрики, на торгах (аукціоні) предметом продажу не була, тобто

ОСОБА_1 придбав лише зазначені вище будівлі.

Попередньому власнику будівель меблевої фабрики, що розташована за зазначеною адресою СП «Апогей» ЛТД, на підставі державного акта на право постійного користування землею І-ЗК №000071, виданого Ясінянською селищною радою 20 грудня 2001 року, належало право постійного користування землею, яка розташована під будівлями цієї фабрики та яка необхідна була для обслуговування цих будівель. Після відчуження меблевої фабрики ТОВ «Апогей» надало дозвіл на вилучення у нього, як землекористувача, в запас селищної ради, як власника, земельної ділянки, площею 1,0 га (рішення Ясінянської селищної ради № 500

від 09 жовтня 2007 року) та площею 0,50 га (рішення Ясінянської селищної ради № 1154 від 24 лютого 2009 року), таким чином земельна ділянка загальною площею 1,50 га повинна була бути передана МПП «Іберус», як власнику комплексу будівель меблевої фабрики, а після відчуження цих будівель, відповідно ОСОБА_1 .

Отже, з відчуженням будівель меблевої фабрики на користь МПП «Іберус», а згодом на користь ОСОБА_1 , нові власники цього нерухомого майна, фактично отримали таке ж право на земельну ділянку, яке мало попередній власник ТОВ «Апогей» - право постійного користування землею.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року у цивільній справі № 305/1587/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Ясінянської селищної ради Рахівського району, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на земельну ділянку та визнання незаконним і скасування рішення Ясінянської селищної ради про передачу земельної ділянки у власність було встановлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК

№ 000071, попереднім користувачем земельної ділянки, на якій знаходяться придбані позивачем об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 було ТОВ «Апогей». Загальна площа земельної ділянки, що перебувала в користуванні згідно з актом складала 2,5 га. 09 грудня 2005 року ТОВ «Апогей» відчужив комплекс будівель меблевої фабрики за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПМП «Іберус» на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2005 року № 2843. У зв`язку із продажем нерухомого майна, рішенням Ясінянської селищної ради

від 09 жовтня 2007 року № 500, частину земельної ділянки, площею 1,0 га, на якій безпосередньо знаходяться відповідні об`єкти, вилучено у ТОВ «Апогей» та віднесено у землі запасу селищної ради. Одночасно, наступним рішенням від 09 жовтня 2007 року № 501 цієї ж сесії Ясінянською селищною радою надано дозвіл на розроблення проекту відведення відповідної земельної ділянки в оренду для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики новому власнику - ПМП «Іберус». Додатково, рішенням сесії Ясінянської селищної ради від 24 лютого 2009 року № 1154 за згодою ТОВ «Апогей» вилучено в землі запасу селищної ради земельну ділянку площею 0,50 га за адресою: АДРЕСА_1 з подальшою передачею їх ПМП «Іберус». Таким чином, загальна площа земельної ділянки для обслуговування комплексу будівель меблевої фабрики, право на оформлення якої Ясінянська селищна рада надала власнику даних будівель ПМП «Іберус» склала - 1,5 га.

Під час розгляду цивільної справи № 305/1587/16-ц 20 жовтня 2016 року було постановлено ухвалу про забезпечення позову, згідно з якою до вирішення цієї справи було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідками розгляду зазначеної вище справи було визнано незаконним та скасовано рішення Ясінянської селищної ради від 13 жовтня 2015 року

№ 1391 про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274 у власність ОСОБА_4 , загальною площею 0,01 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 , видане державним реєстратором Державної реєстраційної служби Петращук І. В.

від 03 листопада 2015 року на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, за адресою:

АДРЕСА_1 .

24 квітня 2017 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер якої 2123656200:09:002:0274, загальна площа 100 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення переданої у власність земельної ділянки - для будівництва індивідуальних гаражів.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23 вересня

2016 року у справі № 907/378/16 визнано незаконним та скасовано рішення Ясінянської селищної ради від 24 березня 2016 № 169 «Про розгляд заяви ФОП ОСОБА_1 , мешканця

АДРЕСА_2 ».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 пред`явлено в інтересах Ясінянської селищної ради, яка є третьою особою у справі та не уповноважувала ОСОБА_1 діяти в її інтересах, а тому вимоги позову ОСОБА_1 про витребування майна на користь Ясінянської селищної ради не можуть бути задоволені.

Колегія суддів погоджується з мотивами апеляційного суду про те, що з огляду на приписи процесуального законодавства вимоги позову

ОСОБА_1 про витребування майна на користь Ясінянської селищної ради не можуть бути задоволені.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Отже, за загальним правилом, особа може звернутися до суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Лише у виняткових та передбачених законом випадкам певні органи чи особи вправі звертатися до суду в інтересах інших осіб. В інших випадках ЦПК України не передбачено права однієї особи звертатися до суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.

Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 , зокрема просив суд витребувати спірну земельну ділянку на користь попереднього власника - Ясінянської селищної ради.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Саме між сторонами в цивільному процесі виникає спір, саме вони є суб`єктами спірного матеріального правовідношення, і рішенням суду можуть вирішуватися питання про права та обов`язки виключно сторін у справі, якими у цій справі є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, третя особа без самостійних вимог має стосовно предмета спору лише непрямий юридичний інтерес, оскільки не є суб`єктом спірного матеріального правовідношення, перебуває з однією із сторін процесу в таких матеріальних правовідносинах, які в результаті ухваленого рішення суду в спорі можуть лише змінитися між сторонами. Водночас судовим рішенням не можуть безпосередньо вирішуватися питання про права та обов`язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позивач не вправі пред`являти вимоги в інтересах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ясінянська селищна рада у цій справі має процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Ясінянська селищна рада уповноважувала ОСОБА_1. діяти в її інтересах.

За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції про неможливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування спірної земельної ділянки на користь Ясінянської селищної ради є обґрунтованими.

Водночас Верховний Суд вважає передчасним висновок апеляційного суду про необхідність відмови у позові у повному обсязі, зокрема за позовною вимогою ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274 з огляду на таке.

ОСОБА_1 просив суд також, крім витребування у ОСОБА_3 спірної земельної ділянки на користь Ясінянської селищної ради, скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, для гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що саме скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведення державної реєстрації прав є належним способом захисту прав та інтересів позивача. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (пункт 5.17),

від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74),

від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а).

При цьому колегія суддів звертає увагу на необхідність доведення особою, яка звертається до суду з позовом, порушення невизнання або оспорення її прав чи законних інтересів, що узгоджується з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України.

ОСОБА_1 зазначав про порушення його прав на спірну земельну ділянку як Ясінянською селищною радою Рахівського району Закарпатської області, так і ОСОБА_3 , вважав себе законним користувачем ділянки, оскільки на ній розташовані належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України судам слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій

статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах

від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) не встановлено правових підстав для відступу від наведених висновків.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до

статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі

статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V і згідно зі

статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України № 1702-VІ від 05 листопада 2009 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - комплексу будівель меблевої фабрики, загальною площею 2 316,41 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Укзанане нерухоме майно ОСОБА_1 придбав на прилюдних торгах (аукціоні) 30 квітня 2015 року.

Розпорядження селищною радою земельною ділянкою з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, у тому числі шляхом передачі її у власність ОСОБА_4 на підставі рішення Ясінянської селищної ради від 13 жовтня 2015 № 1391 «Про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність

ОСОБА_4 » для будівництва індивідуальних гаражів, яка в подальшому була відчужена ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, та до складу якої входить земельна ділянка, на якій розташоване майно позивача, саме по собі вказує на порушення права власності позивача на земельну ділянку, на якій розташоване придбане на прилюдних торгах нерухоме майно, та яка є необхідною для його утримання. Крім того, указане рішення селищної ради разом із свідоцтвом про право власності

від 27 жовтня 2015 року № 48661050 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнані недійсними рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року у справі № 305/1587/16-ц, яке набрало законної сили 13 жовтня 2017 року.

Тому питання про захист цього права має бути вирішене судом у обраний позивачем спосіб з урахуванням положень статті 16 ЦК України та

статей 26 і 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначених висновків Верховного Суду України щодо застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України і статті 377 ЦК України, як і наявності позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності та кадастрового номера на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та можливості її вирішення окремо від вимоги про витребування земельної ділянки, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, не врахував, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права і помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.

Оскільки наявність у ОСОБА_1 майнових прав на спірну земельну ділянку залежить, зокрема, від перебування у його власності об`єктів нерухомого майна, що розташовані на цій земельній ділянці, колегія суддів, враховуючи положення статей 120, 125 ЗК України та статті 377 ЦК України, вважає, що ОСОБА_1 вправі порушувати питання про захист своїх майнових прав шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові

від 24 березня 2021 року у справі № 305/947/18 (провадження

№ 61-19885св19).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:09:002:0274, загальною площею 0,01 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважає рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2019 року у цій частині законними та обґрунтованим.

За таких обставин, постанова Закарпатського апеляційного суду

від 30 вересня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку підлягає скасуванню, а рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 червня 2019 року в цій

частині - залишенню в силі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 сплачено 2 819,20 грн судового збору, що підтверджено квитанцією про сплату від 01 листопада 2019 року № 4010150005.

Зважаючи на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, частина сплаченого за її подання судового збору у розмірі

1 409,60 грн підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь заявника.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку скасувати, рішення Рахівського районного суду

від 19 червня 2019 року у цій частині залишити в силі.

В іншій частині постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн 60 коп судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович