КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

                                                                                                                     Справа №552/880/21

Провадження № 2/552/709/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2021 року   Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого  судді - Шаповал Т.В.,

при секретарі   - Дубовик І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про стягнення інфляційних збитків, матеріальної та моральної шкоди, які пов`язані із невиконанням грошового зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 завернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення інфляційних збитків, матеріальної та моральної шкоди, які пов`язані із невиконанням грошового зобов`язання.

У обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.04.2019 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29.01.2019 № 25 про відмову в перерахунку його пенсії та зобов`язано ПОУПФ України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років відповідно до ст.. 50-1 ЗК «Про прокуратуру» у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислугу років інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06.09.2017 на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04.12.2018 № 18-607/вих.. 18 без обмеження її максимального розміру, рішення набрало законної сили 05.06.2019.

Посилався на те, що 01.08.2019 за № 13830/03.1-20 йому надана додаткова письмова інформація, що відповідач визнає існуючий борг, а за період з 06.09.2017 по 04.06.2019, нарахована заборгованість в сумі 393 070.93 грн.. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31.10.2019 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача інфляційні збитки за період з 06.09.2017 по вересень 2019 у розмірі 76 531.17 грн. , 3% річних за період з 07.09.2017 по 31.10.2019 у розмірі 25 328.84 грн., 5 000 моральної шкоди, а всього 106 860. 01 грн..

Відповідач продовжує протиправно ухилятись від виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі рішення Полтавського окружного суду від 23.04.2019 року, чим грубо ігнорує норми національного законодавства.

Також зазначив,що йому завдається матеріальна шкода від знецінення суми боргу по соціальних виплатах від інфляції.

Посилався на те, що систематичними, тривалими та протиправними діями відповідача порушено його нормальний соціально – побутовий ритм життя. Він позбавлений можливості придбати в повному обсязі ляки та пройти необхідне стаціонарне лікування. Сума боргу по пенсійним виплатах значно знецінилась від інфляціях, як наслідок його нервове перенапруження значно відображається на його стані здоров`я, а тому є підстави для відшкодування моральної шкоди, яка становить 33000 грн..

Просив суд стягнути з відповідача на його користь інфляційні збитки за період із 01.10.2019 року по 31.01.2021 року у розмірі 27493,01 грн., а також 3% річних за період з 01.11.2019 року по 28.02.2021 року у розмірі 15 669 грн., моральну шкоду 33000 грн., а всього 76162,01 грн..

Ухвалою від 11.03.2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.03.2021 року до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідач є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин є публічно – правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративного суду.

Також зазначив, що відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019, встановлено, що ОСОБА_1 не призначались до виплати будь – які конкретні суми, а зобов`язано здійснити певні дії пов`язані з перерахунком пенсії, а тому не можуть вважатись грошовими зобов`язаннями в розумінні ст.625 ЦК України, а тому відсутні правові підставі для застосування положень ст.625 ЦК України для даних правовідносин.

Посилався на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної і моральної шкоди, інфляції пов`язаних із значною затримкою соціальних виплат заявлені позивачем до неналежного відповідача, а тому не підлягають задоволенню в межах цього спору.

Також зазначив, що позивачем не надано належних доказів, що прямо підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, завдання шкоди його здоров`ю, чи завдання йому інших втрат немайнового характеру з яких можливо обрахувати розмір компенсації та характер і обсяг моральних страждань, матеріальні витрати, понесені позивачем. ОСОБА_1 не зазначив в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив, коли визначав саме такий розмір моральної шкоди. Просив суд закрити провадження по справі у зв`язку з непідсудністю, відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

05.04.2021 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що зміст відзиву носить вигаданий, шаблонний характер та жодним чином не спростовує жодного юридичного факту, доказів, остаточних попередніх судових рішень національного суду із предмету спору та позовних вимог наданих у позовній заяві.

Також зазначив, що відповідач проігнорував ухвалу суду від 11.03.2021 року та вимоги ст.178 ЦПК України, а тому суд не може брати до уваги докази, з якими позивач не був ознайомлений.

Просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 26.04.2021 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.04.2019 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29.01.2019 № 25 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано ПОУПФ України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугою років відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислугу років інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 06.09.2017 на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 04.12.2018 № 18-607/вих.. 18 без обмеження її максимального розміру, рішення набрало законної сили 05.06.2019.

07.06.2019 позивач звернувся із письмовою заявою до ГУ ПФ України Полтавської області, відповідно до якої просив повідомити в установленому законодавством термін про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року по справі №440/828/19, про розмір його нової пенсії та дату її виплати згідно рішення суду, про розмір суми виплати, яка буде виплачена разом з новим розміром та дату її виплати, та про розмір і дату доплати з дати вказаної в резулятивній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.08.2019 №13830/03.1-20 встановлено, що за період з 06.09.2017 по 04.06.2019 нарахована заборгованість у сумі 393070,93 грн., яка облікована і виплата якої буде здійснено згідно вимог постанови КМУ від 22.08.2018 №649. Після проведеного перерахунку пенсія встановлена з 05.06.2019 у сумі 36097,11 грн., з 01.07.2019 – у розмірі 36113,86 грн.. За період з 05.06.2019 по 31.07.2019 нарахована доплату у сумі 35026,79 грн., перерахування якої проведено на банківський рахунок позивача 10.07.2019.

Також судом встановлено, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 31.10.2019 року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки за період з 06.09.2017 по вересень 2019 у розмірі 76 531.17 грн. , 3% річних за період з 07.09.2017 по 31.10.2019 у розмірі 25 328.84 грн., 5 000 моральної шкоди, а всього 106 860. 01 грн., рішення набрало законної сили 09.01.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені статтею 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Так, судом встановлено, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року у справі №440/828/19, яким відповідача зобов`язано здійснити перерахунок і виплатити позивачу пенсію за вислугу років без обмеження її максимального розміру.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з перерахунку та, відповідно, виплати пенсії, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та Верховним Судом у постанові від 15 липня 2020 року у справі №335/6976/19 (провадження №61-20077св19).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На підставі аналізу наведених нормативно-правових актів слід зробити висновок про те, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.

Відповідно до статей 4, 5, 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити інфляційні збитки, суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути інфляційні збитки за період з 01.10.2019 по 31.01.2021 у розмірі 27493,01 грн., 3% річних за період з 01.11.2019 по 28.02.2021 у розмірі 15669 грн.. 

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Стаття 1173 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Суд, враховуючи ступінь вини відповідача та його поведінку, небажання мирним шляхом врегулювати спір, також те, що внаслідок протиправних дій з боку відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилася у тривалому позбавленні останнього на отримання грошових коштів, які стягнуті на його користь судовим рішенням, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, оцінює моральні страждання позивача в розмірі 5000 грн. та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Тому, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Позивач звільнений від сплати судового збору, отже судові витрати необхідно віднести  на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про стягнення інфляційних збитків, матеріальної та моральної шкоди, які пов`язані із невиконанням грошового зобов`язання задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інфляційні збитки за період з 01 жовтня 2019 року по 31 січня 2021 року у розмірі 27493 грн. 01 коп., три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі за період з 01 листопада 2019 року по 28 лютого 2021 року у розмірі 15669 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., а всього   48162 грн. 01 коп..

Судові витрати за розгляд справи судом слід віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській область, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Соборності,66, код ЄДРПОУ:13967927;

третя особа – Державна казначейська служба України, місце проживання: м. Київ, вул. Бастіонна,6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення виготовлено 31.05.2021 року.

Суддя                                Т.В.Шаповал