ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 707/1823/20

Провадження № 22-ц/821/769/21

категорія: 307010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В.О.

суддів: Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Семенюк Ольга Григорівна

відповідач: ОСОБА_2

представник відповідача: адвокат Нікітюк Андрій Миколайович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Чорнослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітюк Андрія Миколайовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області, про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на спадкове майно.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Семенюк О.Г. звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області, у якій просила суд:

-визнати заповіт ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області 18 жовтня 2018 року, реєстрований № 271, який зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 63263746, дійсним;

-визнати позивача ОСОБА_1 спадкоємцем за заповітом;

-визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме:

будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради;

земельну ділянку площею 1,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Червонослобідської сільської ради, кадастровий номер 7124989000:03:002:0754, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 10 листопада 2002 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області;

земельну ділянку площею 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території с. Червона Слобода, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на землю від 26 вересня 2001 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області;

1/6 частку земельної ділянки площею 1,28 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0748, розташованої за адресою: Черкаська область, Черкаський район, в адмінмежах Червонослобідської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ЧР № 17-20-521т, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області 10 листопада 2002 року.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у справі ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батьків позивача відкрилася спадщина, до складу якої увійшли:

- житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради;

- земельна ділянка площею 1,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Червонослобідської сільської ради, кадастровий номер 7124989000:03:002:0754, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 10 листопада 2002 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області;

- земельна ділянка площею 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Червона Слобода, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на землю від 26 вересня 2001 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області;

- земельна ділянка площею 1,28 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0748, розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, в адмінмежах Червонослобідської сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ЧР № 17-20-521т, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області 10 листопада 2002 року.

За життя, 18 жовтня 2018 року, батьки позивача, кожен окремо, склали заповіт, відповідно до якого все своє майно, що буде належати їм на день смерті, заповіли позивачу у справі ОСОБА_1 . Після смерті батька - ОСОБА_4 - позивач, як спадкоємець померлого за заповітом, звернувся до Черкаської районної державної нотаріальної контори та 07 березня 2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частин земельної ділянки площею 1,28 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0748, розташованої за адресою: Черкаська область, Черкаський район, в адмінмежах Червонослобідської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ЧР № 17-20-521т, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області 10 листопада 2002 року. Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на 1/6 частину вказаної земельної ділянки видано не було. Її мала б отримати мати позивача - ОСОБА_3 , але вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері позивач, як спадкоємець померлої за заповітом, звернувся до Черкаської районної державної нотаріальної контори, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки нотаріус вважала, що заповіт ОСОБА_3 від 18 жовтня 2018 року, посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 271, не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав. Так, на думку нотаріуса, заповіт не містить часу його складання; у його тексті відсутні дані про те, що заповідач не може сам прочитати заповіт; у ньому відсутні дати народження свідків; а посвідчувальний напис не відповідає додаткам 3 та 5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. З вказаними мотивами позивач не погоджується та зазначає, що ОСОБА_3 у момент складання заповіту була при пам`яті та добре розуміла значення своїх дій, а заповіт відповідав її внутрішній волі, був складений нею добровільно, без будь-якого примусу чи насильства. На думку позивача, окремі помилки, як то не зазначення дати народження свідків, не впливають на зміст заповіту і не являються порушенням його форми. Інші зауваження нотаріуса позивач вважає безпідставними. Вказує, що у тексті заповіту зазначено інформацію про наявну у ОСОБА_3 хворобу - сліпоту, відтак, ОСОБА_3 не могла ані прочитати, ані підписати заповіт, а тому він був прочитаний вголос і підписаний свідком ОСОБА_5 . Зауважує, що свідки, присутні під час посвідчення заповіту, були сусідами ОСОБА_3 і не являлись її близькими родичами чи членами сім`ї. При цьому, у заповіті вказані реквізити їхніх паспортів, що слугує підтвердженням того факту, що особи свідків були встановлені. Час складання заповіту - «вісімнадцяте жовтня дві тисячі вісімнадцятого року, 10 год. 55 хв.» зазначений на 2-гому аркуші заповіту. Також, позивач наголошує, що нотаріусом не роз`яснено, чому, на його думку, посвідчувальний напис не відповідає додаткам 3 та 5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, а тому таке твердження є абстрактним і безпідставним. Натомість, позивач зауважує, що у посвідчувальному написі наявна інформація про те, де, коли і ким посвідчено заповіт; у ньому вказано, ким його зачитано та ким підписано; а також зазначено про сплату державного мита. Вказаний посвідчувальний напис скріплено підписом секретаря Червонослобідської сільської ради Дубовик Ю.А. та печаткою Червонослобідської сільської ради. Відтак, висновок нотаріуса про нікчемність заповіту позивач вважає безпідставним, протиправним, та таким, що порушує його права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15.02.2021 року Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області; про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на спадкове майно - задоволено частково.

Визнано заповіт ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області 18 жовтня 2018 року та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 271, а у Спадковому реєстрі - за № 63263746, - дійсним.

У решті заявлених вимог - відмовлено.

Судові витрати у справі компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт було записано секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_3 , дієздатність якої перевірено, за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, прочитано вголос свідками, підписано посадовою особою, яка наділена відповідними повноваженнями, та засвідчено гербовою печаткою. Вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано, державне мито сплачено.

Відтак, загальні вимоги, необхідні для чинності заповіту, при його складанні та посвідченні дотримано. При цьому, наявність формальних помилок при складенні заповіту та невідповідність заповіту деяким вимогам щодо його форми та змісту є формальними порушеннями, що не свідчать про нікчемність заповіту, не спростовують волевиявлення спадкодавця та презумпцію правомірності правочину.

Отже, вказаний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам законодавства, чинного на момент вчинення нотаріальної дії щодо його посвідчення.

Що ж до інших позовних вимог, то суд вважає необхідним зазначити, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У лютому 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 -адвокат Нікітюк Андрій Миколайович подав до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду 1 інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції повністю проігноровано наведені відповідачкою у своєму відзиві та письмових поясненнях її представника аргументи, внаслідок чого відповідачка фактично виявилась позбавленою права на справедливий судовий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга адвоката Нікітюк Андрія Миколайовича мотивована тим, що встановивши з показів допитаних у справі свідків, серед яких була допитана і особа, яка безпосередньо здійснювала нотаріальне посвідчення даного заповіту - і на той час займала посаду секретаря Червонослобідської сільської ради - ОСОБА_6 , що посвідчення заповіту відбулося за місцем проживання заповідачки ОСОБА_3 , а не в приміщенні Червонослобідської сільської ради, тоді як у тексті та посвідчу вальному написі оспорюваного заповіту від 18 жовтня 2018 року не міститься жодних даних про місце вчинення нотаріальної дії, як і даних про те, що заповідачка вголос прочитала зміст заповіту або що через фізичні вади вона не могла сама прочитати його текст, а не тільки підписати, а також , що в тексті заповіту не зазначено часу його складання, дати народження та місце проживання свідків, присутніх при посвідченні оспорюваного заповіту, суд 1 інстанції прийшов до помилкового висновку, що складений ОСОБА_3 заповіт від 18 жовтня 2018 року за змістом і формою відповідає вимогам ст. 1247, ч. 4 ст. 207 ЦК України та Порядку, а тому всупереч ч. 1 ст. 1257 ЦК України визнав оспорюваний заповіт без належних на те правових підстав дійсним.

Стверджує, що з показів допитаних у справі свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вбачається, що заповідачка ОСОБА_3 хоча і була незрячою, разом з тим, фізичного паралічу не мала, могла рухатися, хоча і за допомогою сторонніх, за необхідності могла брати до рук різні предмети, що в даному випадку свідчило лиш про неможливість ОСОБА_3 прочитати складений нею заповіт від 18 жовтня 2018 року, але аж ніяк не ставало на заваді для підписання нею даного заповіту, що судом першої інстанції до уваги взяти не було та даним обставинам, встановленим в ході розгляду справи, не було надано належної правової оцінки.

Вказує, що посилання суду 1 інстанції на те, що оскільки в тексті заповіту прямо зазначено, що у ОСОБА_3 наявна хвороба - сліпота, то власне це і є, на думку суду, причиною неможливості заповідача ані прочитати, ані підписати заповіт, є невірним, адже в тексті заповіту у відповідності до вимог пункту 1.4 Глави ІІІ Порядку окремо має бути зазначено з якої причини заповідач не може не тільки власноручно підписати, а і прочитати заповіт із зазначенням фізичних вад, хвороб, які роблять неможливою вчинення наведених вище дій заповідачем самостійно, дані про які відсутні у тексті оспорюваного заповіту.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У квітні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Семенюк Ольга Григорівна подала відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2021 року без змін.

Вказує, що ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, оскільки державний нотаріус Черкаської районної державної нотаріальної контори безпідставно та протиправно винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 13.08.2020 року №617/02-31.

Стверджує, що в суді 1 інстанції було встановлено, що у ОСОБА_3 була дійсно сліпота, ці обставини були встановлені не тільки на підставі письмових доказів, але і на підставі показань свідків, які були присутні під час складання заповіту. Всі свідки підтвердили, що складений заповіт відповідав внутрішній волі ОСОБА_3 також свідки надавали пояснення, що про своє бажання залишити все своє майно синові ОСОБА_1 вони чули від ОСОБА_3 і до дня складання заповіту. Тож немає жодних сумнівів, що зміст заповіту відповідає волевиявленню ОСОБА_3 .

При цьому відповідач під час розгляду справи посилався лише на формальні недоліки самого складеного заповіту. Більш того, в свої заперечення відповідачка жодного разу не послалася на те,що зміст заповіту не відповідає волі ОСОБА_3 . В результаті чого можна зробити висновок, що відповідачці було відомо про бажання ОСОБА_3 залишити все майно синові ОСОБА_1 , а зараз вона хоче отримати частку і шукає для цього формальні підстави.

Зазначає, що, отже, єдиним питанням, яке мав вирішити суд 1 інстанції являється встановлення факту чи є суттєвими порушення, які були допущені при складанні заповіту чи всі недоліки мали характер суттєвих. Вбачається, що в даному випадку немає жодного суттєвого недоліку, який міг би свідчити про дефект форми заповіту і міг би мати як наслідок визнання його недійсним.

Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції

25 березня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітюк Андрія Миколайовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області, про визнання заповіту дійсним та визнання права власності на спадкове майно.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1 інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області померла мати позивача - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 23 жовтня 2019 року виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 146 /а.с. 12/.

18 жовтня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дубовик Ю.А., яким на випадок своєї смерті заповіла позивачу у справі ОСОБА_1 все своє майно, що буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право /а.с. 21/.

Вказаний заповіт було складено у приміщенні Червонослобідської сільської ради за адресою: вул. Соборна, 2/1, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, а посвідчено вдома у заповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з хворобою заповідача (сліпотою) та відсутністю можливості у ОСОБА_3 прочитати і підписати заповіт особисто, за її дорученням та у присутності свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також секретаря Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дубовик Юлії Андріївни, текст заповіту було вголос прочитано свідками ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та підписано ОСОБА_5 .

При цьому факт наявності хвороби (сліпоти) у ОСОБА_3 сторонами не оспорювався.

Після смерті ОСОБА_3 , відповідно до положень ст. 1220 Цивільного кодексу України, відкрилася спадщина на її майно, до складу якого, крім іншого, увійшли:

- житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради /а.с. 23/;

- земельна ділянка площею 1,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Червонослобідської сільської ради, кадастровий номер 7124989000:03:002:0754, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 17-20-522т від 10 листопада 2002 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області /а.с. 28-29/;

- земельна ділянка площею 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Червона Слобода, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на землю серії І-ЧР № 020742 від 26 вересня 2001 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області /а.с. 27/;

- 1/6 частина земельної ділянки площею 1,28 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0748, розташованої в адмінмежах Червонослобідської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 17-20-521т, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області 10 листопада 2002 року /а.с. 25/.

З копії довідки Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 4076 від 19 листопада 2019 року вбачається, що за померлою ОСОБА_3 рахується житловий будинок по АДРЕСА_1 . Як на день смерті, так і по даний час, крім неї в будинку ніхто не зареєстрований та не проживає. Земельна ділянка площею 0,25 га не приватизована. Заборона на будинок і земельну ділянку відсутня /а.с. 58/.

Відповідно до листа Черкаської районної державної нотаріальної контори № 825/02-14 від 24 жовтня 2020 року, який надійшов на запит суду, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 641/2019. Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися: ОСОБА_2 (відповідач у справі) - онука померлої, батько якої - син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_9 помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; а також син померлої - ОСОБА_1 (позивач у справі). Свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності не видавались. У матеріалах спадкової справи наявні заповіти від імені ОСОБА_3 , копії яких додаються. Даних про осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після померлої ОСОБА_3 , немає /а.с. 55/.

Постановою державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. № 617/02-31 від 13 серпня 2020 року позивачу у справі ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 з тих підстав, що заповіт ОСОБА_3 від 18 жовтня 2018 року, посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 271, не відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, нотаріус посилається на те, що:

- у порушення вимог ст. 1247 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, заповіт не містить часу його складення;

- якщо заповіт записаний зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, він має бути прочитаний заповідачем вголос та підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. В тексті наданого заповіту відсутні дані, що заповідач не може сам прочитати заповіт;

- оскільки заповіт був посвідчений в присутності свідків, необхідно було врахувати всі вимоги щодо даних свідків, а саме: відсутні дати народження свідків, що суперечить п. 1.4 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування;

- посвідчувальний напис на наданому заповіті не відповідає формі, а саме: додаткам 3 та 5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування /а.с. 20/.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 пояснила, що у жовтні 2018 року позивач у справі ОСОБА_1 попросив її бути свідком при складенні заповіту його батьками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Того дня вона разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_8 спочатку поїхала до Червонослобідської сільської ради, де у них зі ОСОБА_8 взяли паспорти, а потім повернулися додому до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , де була секретар сільської ради Дубовик Юлія Андріївна. Там вони прочитали заповіт і підписали його. У її присутності ОСОБА_3 сказала, що «все її майно буде єдиному сину - ОСОБА_1 ». ОСОБА_3 не могла прочитати заповіт особисто, оскільки не бачила (була сліпою). У заповіті розписалася вона ( ОСОБА_7 ), ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Як виготовлявся текст заповіту, свідок не бачила. На уточнюючі запитання представника відповідача ОСОБА_7 відповіла, що за ОСОБА_3 доглядав син, вказала, що остання могла рухатися, але її водили, чи могла ОСОБА_3 брати предмети, їй не відомо.

Допитана як свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що у жовтні 2018 року ОСОБА_1 запропонував їй бути свідком при складенні заповіту його батьками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Того дня вона разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_7 поїхали до Червонослобідської сільської ради, де у них з ОСОБА_7 секретар сільської ради Дубовик Юлія Андріївна взяла паспорти та виготовила їхні копії. Потім вони повернулися до будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , де всі разом посвідчили заповіт, яким ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно своєму сину - ОСОБА_1 . При цьому, була присутня ще один свідок - ОСОБА_5 . Зауважила, що ОСОБА_3 була при здоровому глузді, лиш не бачила. Заповіт було зачитано вголос. Спочатку його зачитала ОСОБА_6 , потім - вона та ще один свідок, але хто саме: ОСОБА_5 чи ОСОБА_7 , не пам`ятає точно. ОСОБА_5 підписала заповіт замість ОСОБА_3 . Після цього його підписала вона та ОСОБА_7 . Текст заповіту був виготовлений у сільській раді. На уточнююче запитання суду ОСОБА_8 відповіла, що після смерті старшого сина ОСОБА_3 - ОСОБА_11 , остання постійно говорила про те, що потрібно зробити заповіт та залишити все майно ОСОБА_1 . Коли посвідчували заповіт, ОСОБА_3 перепитувала: «Чи все там пишуть на ОСОБА_1?». На уточнюючі запитання представника відповідача ОСОБА_8 відповіла, що ОСОБА_3 мала фізичну ваду - сліпоту, не бачила геть, тому не могла поставити підпис, паралічу у неї не було.

Допитана як свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні надала покази про те, що у жовтні 2018 року ОСОБА_1 попросив її бути свідком при складенні заповіту його батьками - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Оскільки вона була у домашньому одязі, то у сільську раду разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не поїхала, лише передала свій паспорт. Почекала, поки останні повернулись разом із секретарем сільської ради ОСОБА_12 . Оскільки ОСОБА_3 була сліпа, ОСОБА_13 зачитала заповіт і передала його всім для ознайомлення та підписання. При цьому секретар запитувала, чи згідна ОСОБА_3 із заповітом, та чи бажає залишити все майно ОСОБА_1 . Зауважила, що ОСОБА_3 після похорону сина ОСОБА_14 попросила її підписати замість неї заповіт, але під час тієї розмови не говорила, кому хоче заповісти майно, однак у день посвідчення заповіту виразила свою волю. На уточнюючі запитання представника відповідача ОСОБА_5 відповіла, що ОСОБА_3 була сліпа повністю, ложку брати могла.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 повідомила, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_3 працювала секретарем Червонослобідської сільської ради. Восени 2018 року, у першій половині дня, до неї звернувся ОСОБА_1 і повідомив, що його батьки бажають змінити заповіт. Оскільки останні не мали змоги прийти до сільської ради особисто, вона приїхала додому до заповідачів, де поспілкувалася з кожним з них окремо та встановила, що обоє розуміли значення своїх дій, на її запитання відповідали чітко, сумнівів щодо їхнього волевиявлення у неї не виникло. З`ясувавши, що ОСОБА_3 не бачить, а тому не може написати посвідчувальний напис і підписати заповіт особисто, вона роз`яснила ОСОБА_1 , що йому необхідно знайти трьох свідків для посвідчення заповіту матері, які не будуть їхніми родичами. Через деякий час ОСОБА_1 знову приїхав до сільської ради, повідомив, що знайшов трьох свідків, та надав їхні паспорти. При цьому, разом з ним до сільської ради приїхало двоє свідків, але паспорти були надані всіх трьох. Надрукувавши текст заповіту, вони всі разом повернулися додому до заповідачів, де у присутності свідків було посвідчено заповіт. Свідками було зачитано текст заповіту вголос, спочатку одним, потім іншим, а також перепитано у ОСОБА_3 , чи дійсно таке її волевиявлення. Заперечень, зміни волевиявлення у останньої не було. Лише після цього, у її присутності, всі підписали заповіт. Зауважила, що текст заповіту було виготовлено нею у приміщенні Червонослобідської сільської ради за адресою: вул. Соборна, 2/1, с. Червона Слобода Черкаський район, Черкаська область, а підписано, у зв`язку з хворобою ОСОБА_3 , вдома у заповідача. Зазначила, що сліпота передбачає неможливість як прочитати, так і підписати заповіт. Пояснила, що дійсно у тексті заповіту не вказала дати народження свідків, однак, зауважила, що їхні особи вона встановила, а також зазначила у заповіті реквізити паспортів свідків та зробила копії їхніх паспортів. Окремі помилки, допущені нею при складенні тексту заповіту ОСОБА_3 , пояснила браком досвіду, відсутністю у неї спеціальної освіти, а також відсутністю зразків заповітів. При цьому, наголосила, що волевиявлення заповідача не було порушено.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітюк Андрія Миколайовича підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області померла мати позивача - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 23 жовтня 2019 року виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 146 /а.с. 12/.

18 жовтня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дубовик Ю.А., яким на випадок своєї смерті заповіла позивачу у справі ОСОБА_1 все своє майно, що буде їй належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, а також все те, на що вона за законом матиме право /а.с. 21/.

Вказаний заповіт було складено у приміщенні Червонослобідської сільської ради за адресою: вул. Соборна, 2/1, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, а посвідчено вдома у заповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з хворобою заповідача (сліпотою) та відсутністю можливості у ОСОБА_3 прочитати і підписати заповіт особисто, за її дорученням та у присутності свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , а також секретаря Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дубовик Юлії Андріївни, текст заповіту було вголос прочитано свідками ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та підписано ОСОБА_5 .

При цьому факт наявності хвороби (сліпоти) у ОСОБА_3 сторонами не оспорювався.

Після смерті ОСОБА_3 , відповідно до положень ст. 1220 Цивільного кодексу України, відкрилася спадщина на її майно, до складу якого, крім іншого, увійшли:

- житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Червонослобідської сільської ради /а.с. 23/;

- земельна ділянка площею 1,20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Червонослобідської сільської ради, кадастровий номер 7124989000:03:002:0754, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 17-20-522т від 10 листопада 2002 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області /а.с. 28-29/;

- земельна ділянка площею 0,14 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території с. Червона Слобода, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на землю серії І-ЧР № 020742 від 26 вересня 2001 року, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області /а.с. 27/;

- 1/6 частина земельної ділянки площею 1,28 га, кадастровий номер 7124989000:03:002:0748, розташованої в адмінмежах Червонослобідської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 17-20-521т, виданого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області 10 листопада 2002 року /а.с. 25/.

З копії довідки Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 4076 від 19 листопада 2019 року вбачається, що за померлою ОСОБА_3 рахується житловий будинок по АДРЕСА_1 . Як на день смерті, так і по даний час, крім неї в будинку ніхто не зареєстрований та не проживає. Земельна ділянка площею 0,25 га не приватизована. Заборона на будинок і земельну ділянку відсутня /а.с. 58/.

Відповідно до листа Черкаської районної державної нотаріальної контори № 825/02-14 від 24 жовтня 2020 року, який надійшов на запит суду, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу № 641/2019. Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися: ОСОБА_2 (відповідач у справі) - онука померлої, батько якої - син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_9 помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; а також син померлої - ОСОБА_1 (позивач у справі). Свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності не видавались. У матеріалах спадкової справи наявні заповіти від імені ОСОБА_3 , копії яких додаються. Даних про осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після померлої ОСОБА_3 , немає /а.с. 55/.

Постановою державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. № 617/02-31 від 13 серпня 2020 року позивачу у справі ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 з тих підстав, що заповіт ОСОБА_3 від 18 жовтня 2018 року, посвідчений секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 271, не відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, нотаріус посилається на те, що:

- у порушення вимог ст. 1247 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, заповіт не містить часу його складення;

- якщо заповіт записаний зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, він має бути прочитаний заповідачем вголос та підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. В тексті наданого заповіту відсутні дані, що заповідач не може сам прочитати заповіт;

- оскільки заповіт був посвідчений в присутності свідків, необхідно було врахувати всі вимоги щодо даних свідків, а саме: відсутні дати народження свідків, що суперечить п. 1.4 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування;

- посвідчувальний напис на наданому заповіті не відповідає формі, а саме: додаткам 3 та 5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування /а.с. 20/.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заповіт було записано секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_3 , дієздатність якої перевірено, за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, прочитано вголос свідками, підписано посадовою особою, яка наділена відповідними повноваженнями, та засвідчено гербовою печаткою. Вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано, державне мито сплачено.

Відтак, загальні вимоги, необхідні для чинності заповіту, при його складанні та посвідченні дотримано. При цьому, наявність формальних помилок при складенні заповіту та невідповідність заповіту деяким вимогам щодо його форми та змісту є формальними порушеннями, що не свідчать про нікчемність заповіту, не спростовують волевиявлення спадкодавця та презумпцію правомірності правочину.

Отже, вказаний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам законодавства, чинного на момент вчинення нотаріальної дії щодо його посвідчення.

За таких обставин суд 1 інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання заповіту дійсним погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Спеціальними нормами права, що регулюють виникнення, зміну, припинення правовідносин спадкування за заповітом є Глава 85 «Спадкування за заповітом» ЦК України. Дана Глава не містить положень закону щодо визнання дійсним заповіту.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 не зазначив підстав, на яких ґрунтується його позовна вимоги про визнання заповіту дійсним.

Відповідно до змісту пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення. У цьому разі судам слід застосовувати статтю 1257 ЦК, оскільки норми глави 85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на спадкове майно, суд 1 інстанції виходив з того, що з огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність визнання заповіту ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області 18 жовтня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 271, - дійсним, беручи до уваги відсутність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину з урахуванням вказаних обставин, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в цій частині, оскільки вказані вимоги є передчасними.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно з вищевказаних підстав погодитися не може в зв`язку з наступним.

Враховуючи, що позовна вимога про визнання заповіту дійсним не підлягає задоволенню в зв`язку з тим, що норми глави 85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним та позивачем обрано спосіб захисту , що не ґрунтується на вимогах закону, то позовна вимога про визнання права власності на спадкове майно, яка є похідною з вимогою про визнання заповіту дійсним, також задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції відмовив в позовній вимозі про визнання права власності на спадкове майно з інших мотивів, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні в мотивувальній частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно п. п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вище викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітюк Андрія Миколайовича підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання заповіту дійсним скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, що не ґрунтується на вимогах закону, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права на спадщину - зміні, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітюк Андрія Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання заповіту дійсним скасувати, постановити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Червонослобідська сільська рада Черкаського району Черкаської області, в частині позовних вимог про визнання заповіту дійсним відмовити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права на спадщину змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31 травня 2021 року.

Головуючий В.О. Єльцов

Судді В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак