ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/549/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання - Сотник А.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - не з`явився,

відповідач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр»,

представник відповідача - Сибаль Андрій Михайлович,

арбітражний керуючий - Сибаль Андрій Михайлович - особисто (в режимі відеоконференцзв`язку «EasyCon»),

кредитор - Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»,

представник кредитора - Опенько Д.А. (посвідчення № 671 від 04.11.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференцзв`язку «EasyCon») касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр»

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020

у складі судді: Грамчук І.В.(головуючий), Вибодовський О.Д., Крамар С.І.,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020

у складі колегії суддів: Юрчук М.І. (головуючий), Крейбух О.Г., Демидюк О.О.,

та на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020,

у складі колегії суддів: Смаровоз М.В. (головуючий), Заверуха С.В., Танасюк О.Є.,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020,

у складі колегії суддів: Демидюк О.О. (головуючий), Тимошенко О.М., Бучинська Г.Б.,

у справі за позовом

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр»

про стягнення 194 945, 82 грн. заборгованості, з яких:

25 974, 95 грн. - заробітна плата за період з 1 січня по 30 вересня 2017;

5 608, 57 грн. - компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку;

3 679, 26 грн. - індекс зростання цін;

159 683,04грн. - середній заробіток за період затримки розрахунку,

у справі № 924/159/14 за заявою

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької від 24.07.2014 порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» (далі - ТОВ «Октант-Центр», боржник, відповідач);

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 16.11.2014;

призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича.

Процедура розпорядження майном неодноразово продовжувалась.

2. 30.05.2019 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Октант-Центр» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.03.2020) про стягнення 194 945,82 грн. заборгованості, з яких 25 974,95 грн. заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017, компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн., 3 679,26 грн. індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн.

3. В обґрунтування позову заявник вказує на порушення в.о. керівника ТОВ «Октант-Центр» вимог статей 24, 34 Закону України «Про оплату праці» та частини 1 статті 116 КЗпП України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 у справі № 924/549/19 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Октант-Центр» про стягнення 194 945,82 грн. заборгованості, з яких 25 974,95 грн. заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017, компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн., 3 679,26 грн. індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн. задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Октант-Центр» на користь ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 194 945,82 грн., з яких 25 974,95 грн. заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017, компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн, 3 679,26 грн індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн.

Стягнуто з ТОВ «Октант-Центр» в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 4 204,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Октант-Центр» від 27.07.2020 задоволено частково.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 у справі № 924/549/19 змінено в частині стягнення заробітної плати за період з 01 січня по 30 вересня 2017, в іншій частині - залишено без змін, виклавши абзаци 1 та 2 резолютивної частини у наступній редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» (29000, м. Хмельницький, вул. Озерна, буд. 20, ідентифікаційний код 30145299) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в загальній сумі 192 372,39 грн. (сто дев`яносто дві тисячі триста сімдесят дві гривні тридцять дев`ять коп.), з яких 23 401,52 грн. (двадцять три тисячі чотириста одна гривня п`ятдесят коп.) заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017, компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн. (п`ять тисяч шістсот вісім гривень п`ятдесят сім коп.), 3 679,26 грн. (три тисячі шістсот сімдесят дев`ять гривень двадцять шість коп.) індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні чотири коп.).

В позові в частині стягнення 2 573,43 грн заробітної плати відмовити».

6. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до довідки від 25.05.2018 № ОЦ000000001 ТОВ «Октант-Центр», загальна заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 становить 23 401,52 грн.

Короткий зміст ухвали суду від 05.08.2020 у справі № 924/159/14

7. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 у справі №924/159/14 відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого розпорядника майна Сибаля А.М.:

- про зобов`язання ОСОБА_3 провести авансування оплати послуг розпорядника майна-арбітражного керуючого Сибаля А.М. за період з 24.07.2014 по 31.10.21016 в сумі 10 821,41 грн.,

- про зобов`язання Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» провести авансування послуг розпорядника майна - арбітражного керуючого Сибаля А.М. за період з 24.07.2014 по 31.10.21016 в сумі 36 657,91 грн.,

- про зобов`язання ОСОБА_2 провести авансування оплати послуг розпорядника майна - арбітражного керуючого Сибаля А.М. за період з 24.07.2014 по 31.10.21016 в сумі 24 265,33 грн. шляхом внесення цих сум на депозитний рахунок нотаріуса,

Відмовлено у клопотанні (вх. № 05-06/669/18 від 29.10.2018);

- про стягнення з ОСОБА_3 на користь Сибаля А.М. оплату послуг розпорядника майна за період з 24.07.2014 по 31.10.2018 в сумі 34 714,16 грн.;

- про стягнення з Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на користь Сибаля А.М. оплату послуг розпорядника майна за період з 24.07.2014 по 31.10.2018 в сумі 117 595,42 грн.;

- про стягнення з ОСОБА_2 на користь Сибаля А.М. оплату послуг розпорядника майна за період з 24.07.2014 по 31.10.2018 в сумі 77 841,07 грн.;

В уточненні до клопотання (вх. № 05-06/4/19 від 04.01.2019) про стягнення з ОСОБА_2 на користь Сибаля А.М. оплату послуг розпорядника майна за період з 24.07.2014 по 31.12.2018 в сумі 82 876,46грн.;

- про стягнення з ОСОБА_3 на користь Сибаля А.М. оплату послуг розпорядника майна за період з 24.07.2014 по 31.12.2018 в сумі 36 959,75 грн.;

- про стягнення з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на користь Сибаля А.М. оплату послуг розпорядника майна за період з 24.07.2014 по 31.12.2018 в сумі 125 202,44 грн.,

В уточненні до клопотання (вх. № 05-06/306/20 від 03.07.2020) про затвердження звіту про оплату послуг в процедурі розпорядження майном та стягнення з ОСОБА_2 на користь Сибаля А.М. оплату послуг розпорядника майна за період з 24.07.2014 по 31.12.2018 в сумі 79 780,20 грн.;

- стягнення з ОСОБА_3 на користь Сибаля А.М. оплату послуг розпорядника майна за період з 24.07.2014 по 31.12.2018 в сумі 36 959,75 грн.;

- стягнення з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» на користь Сибаля А.М. оплату послуг розпорядника майна за період з 24.07.2014 по 31.12.2018 в сумі 125 202,44 грн. по справі № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр».

8. Судове рішення мотивоване тим, що комітет кредиторів ТОВ «Октант-Центр» по справі № 924/159/14 не створений, в матеріалах справи відсутній звіт розпорядника майна ТОВ «Октант-Центр» Сибаля А.М. про нарахування та виплату йому грошової винагороди за час виконання ним обов`язків розпорядника майна ТОВ «Октант-Центр», який не схвалений комітетом кредиторів ТОВ «Октант-Центр» та не затверджений ухвалою суду. Грошова винагорода арбітражного керуючому за період з 17.11.2014 по 31.12.2018 не підлягає стягненню, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства передбачає сплату основної винагороди арбітражного керуючого за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі та не містить приписів щодо стягнення грошової винагороди розпорядника майном боржника з ініціюючих кредиторів у пропорційному розмірі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 (про оплату послуг арбітражного керуючого) у справі №924/159/14 - залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 року №924/159/14 - залишити без змін.

10. Апеляційний суд вказав на те, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі 924/549/19, а також, з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 924/159/14, ТОВ «Октан-Центр» в особі директора Сибаля А.М. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить:

1) скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 у справі № 924/549/19 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 в частині стягнення з ТОВ «Октан-Центр» на користь ОСОБА_5 компенсації за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57грн., індексу зростання цін - 3 679,26 грн., а також середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн., прийняти нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

2) скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 924/159/14 (щодо плати послуг арбітражного керуючого) та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити в повному обсязі клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М., з врахуванням уточнень до клопотання.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/549/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.01.2021.

13. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Октант-Центр», датою проведення судового засідання визначено 16.03.2021.

14. 25.02.2021 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Сибаля А.М. надійшла Заява про приєднання до касаційної скарги ТОВ «Октант-Центр» в частині касаційного оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 924/159/14. Заявник вказує на те, що повністю підтримує вимоги касаційної скарги та підстави оскарження.

15. 05.03.2021 від Держаного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Суду надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою оскаржені судові рішення залишити без змін.

16. 15.03.2021 від ТОВ «Октант-Центр» надійшла Відповідь на відзив, в якій скаржник зазначає, що ТОВ «Октант-Центр» має законне право як учасник провадження та сторона у справі про банкрутство оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство, в тому числі і щодо вирішення питання про оплату послуг арбітражного керуючого.

17. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2021 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ «Октант-Центр», датою проведення судового засідання визначено 30.03.2021.

18. 19.03.2021 засобами поштового зв`язку від ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», на адресу Касаційного господарського суду, надійшло клопотання про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

19. 22.03.2021 засобами електронного зв`язку від ТОВ «Октант-Центр», на адресу Касаційного господарського суду, надійшло клопотання про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

20. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2021 клопотання ТОВ «Октант-Центр» та ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" - задоволено, ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).

21. 30.03.2021 суддею Верховного Суду Огородніком К.М. заявлено про самовідвід у розгляді справи № 924/549/19 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

22. Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 заяву судді Огородніка К.М. про самовідвід від розгляду справи № 924/549/19 задоволено.

23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/549/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 01.04.2021. Ухвалою від 06.04.2021 визначеною колегією суддів справу № 924/549/19 (№ 924/159/14) прийнято до провадження.

24. 07.05.2021 засобами електронного зв`язку від ТОВ «Октант-Центр», на адресу Касаційного господарського суду, надійшло клопотання про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

25. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2021 Клопотання ТОВ «Октант-Центр» про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" задоволено, ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснювати за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).

26. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 924/549/19 (№924/159/14) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

27. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (18.05.2021) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 18.05.2021.

26. Арбітражний керуючий Сибаль А.М. в судовому засіданні (в режимі відеоконференцзв`язку «EasyCon») повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній. Просив Суд:

1) скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 у справі № 924/549/19 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 в частині стягнення з ТОВ «Октан-Центр» на користь ОСОБА_5 компенсації за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57грн., індексу зростання цін - 3 679,26 грн., а також середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн., прийняти нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

2) скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №924/159/14 (щодо плати послуг арбітражного керуючого) та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити в повному обсязі клопотання арбітражного керуючого Сибала А.М., з врахуванням уточнень до клопотання.

27. Представник ДПАТ «НАК «Украгролізинг» в засіданні суду проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав наведених у Відзиві на касаційну скаргу. Просив Суд оскаржені судові рішення залишити без змін.

28. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр»)

29. В обґрунтування своїх доводів скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення прийняті без врахування висновків Верховного Суду у постанові від 08.07.2020 у справі № 280/737/16-ц, постанові від 08.07.2020 у справі № 740/2302/15-ц, постанові від 10.09.2020 у справі № 607/14495/16-ц, постанові від 02.09.2020 у справі № 520/9982/18, у постанові від 20.08.2020 у справі № 2а-0870/8972/11, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 712/9213/18; судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування статей 116, 117 Кодексу Законів про Працю України викладених у постанові від 27.01.2020 у справі № 682/3060/16-ц, постанові від 04.08.2020 у справі № 910/24323/16, постанові від 29.07.2020 у справі № 335/11006/18, постанові від 21.07.2020 у справі № 910/24323/16, постанові від 01.04.2020 у справі № 359/1022/18, постанові від 264/8490/13-ц; судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» викладеному у постанові від 16.04.2020 у справі № 200/11292/19-а; судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування статті 117 Кодексу Законів про Працю України в сукупності з положеннями статей 3, 9, 13, 549-552, 624 Цивільного кодексу України викладених у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, постанові від 07.10.2020 у справі № 607/12175/16-ц, постанові від 29.09.2020 у справі № 807/259/16, постанові від 21.09.2020 у справі № 225/5266/18, постанові від 09.09.2020 у справі № 212/5797/15-ц та постанові від 04.09.2020 у справі № 260/348/19.

Доводи кредитора

(ДПАТ «НАК «Украгролізинг»)

30. Кредитор у Відзиві на касаційну скаргу та представник кредитора в судовому засіданні доводив, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 924/159/14, в розумінні пункту 4 частини 1 статті 287 ГПК України, не порушує прав та інтересів ТОВ «Октант-Центр». На переконання кредитора, ТОВ «Октант-Центр» зловживає процесуальними правами, чим порушує положення статті 43 ГПК. Просив Суд ухвалу господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 924/159/14 (щодо плати послуг арбітражного керуючого) залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

31. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. Щодо оскарження ТОВ «Октант-Центр» ухвали Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 924/159/14 у поєднанні з оскарженням рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/549/19 колегія суддів вважає необхідним вказати наступне:

32.1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 (залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020) у справі № 924/159/14 відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого розпорядника майна Сибаля А.М. про оплату праці арбітражного керуючого Сибаля А.М. за час виконання ним повноважень розпорядника майна ТОВ «Октант-Центр».

32.2. З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

32.3. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

32.4. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

32.5. Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

32.6. 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII, цей Кодекс введено в дію з 21.10.2019.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

32.7. Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

32.8. Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

32.9. Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім:

- ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство

- ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів

- ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство

- постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

32.10. Наведений в частині 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено можливість оскарження окремо постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за результатами апеляційного перегляду ухвал місцевого господарського суду у справах про банкрутство щодо оплати послуг арбітражних керуючих за період, або під час виконання ними повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, ліквідатора, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України виключає можливість касаційного перегляду у разі самостійного і окремого оскарження такої постанови суду апеляційної інстанції.

В іншому разі (здійснення касаційного провадження) суд касаційної інстанції діяв би не як «суд встановлений законом» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

32.11. Водночас, абзацом 2 частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Аналіз змісту норми абзацу 2 частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства у сукупності з іншими частинами статті 9 та статті 7 Кодексу дає підстави для висновку про те, що необхідними (але не виключно) умовами застосування процесуальної можливості включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню є такі умови:

- судовими рішеннями, що підлягають касаційному оскарженню в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства можуть бути тільки постанови апеляційного господарського суду, з них первісний, основний об`єкт касаційного оскарження - постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами оскарження ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню та щонайменше одна постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо;

- процесуальна можливість спільного касаційного оскарження в порядку абзацу 2 частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (включення скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню) може бути застосована тільки щодо касаційного оскарження тих судових рішень (постанов апеляційного господарського суду) у процедурі банкрутства, які стосуються не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства.

32.12. Так, ТОВ «Октант-Центр» подано касаційну скаргу на:

- рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/549/19 (щодо стягнення заробітної плати та нарахувань) з включенням до неї скарги на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 924/159/14 (щодо оплати послуг розпорядника майна).

32.13. Колегія суддів вважає, що включення до касаційної скарги (первісна, основна) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/549/19 (щодо стягнення заробітної плати та нарахувань) скарги на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 924/159/14 (щодо оплати послуг розпорядника майна) не відповідає наведеним вище умовам застосування абзацу 2 частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на таке.

32.13.1. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

32.13.2. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

1. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

2. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

32.13.3. Відтак, в залежності від цього оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КузПБ (щодо першої групи судових рішень - пункт 32.13.2, 1. цієї постанови), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КузПБ (друга група судових рішень - пункт 32.13.2, 2. цієї постанови) - статтями 255, 287 ГПК України.

33. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Октант-Центр» про стягнення 110 929,25 грн., за результатами розгляду якої було прийнято рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/549/19, розглядалась в порядку статті 7 КУзПБ, у межах справи про банкрутство ТОВ «Октант-Центр» № 924/159/14.

Водночас, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 (залишену без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020) у справі № 924/159/14 прийнято на підставі приписів статті 30 КУзПБ у справі про банкрутство ТОВ «Октант-Центр».

34. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Кодекс України з процедур банкрутства).

35. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про неможливість застосування абзацу 2 частини 3 статті 9 КУзПБ щодо включення скарги на судові рішення, прийняті у справі про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ за результатами розгляду заяв (в порядку позовного провадження) у межах справи про банкрутство за скаргами на судові акти, що не оскаржуються в касаційному порядку.

36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

37. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

38. Стаття 129 Основного Закону серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

39. Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції маються передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

40. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Sevices v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

41. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

42. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

43. При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

44. Верховний Суд зазначає, що положення статей 287 та 296 ГПК України, не передбачають закриття касаційного провадження з вище наведених підстав, однак, у разі здійснення касаційного перегляду постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, прийнятої за результатами апеляційного розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 (щодо оплати послуг розпорядника майна) у справі № 924/159/14 суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

45. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Октант-Центр» (з урахуванням заяви арбітражного керуючого Сибаля А.М. про приєднання до касаційної скарги ТОВ «Октант-Центр») в частині оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 924/159/14.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

46. Враховуючи наведене вище та межі оскарження, об`єктом касаційного перегляду є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Октант-Центр» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 у справі №924/549/19 (щодо стягнення заробітної плати та нарахувань) в частині стягнення компенсації за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57грн., індексу зростання цін - 3 679,26грн., а також середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04грн.

47. Судами встановлено, що відносно ТОВ «Октант-Центр» порушено провадження у справі про банкрутство (ухвала Господарського суду Хмельницької від 24.07.2014), введено процедуру розпорядження майном боржника, яка неодноразово продовжувалась та тривала на час розгляду заяви ОСОБА_1 (надійшла до суду 30.05.2019) та прийняття оскаржених судових рішень.

48. Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

49. Згідно частини 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство, який діяв під час звернення ОСОБА_1 з заявою) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Наведена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

50. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Відповідно до приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

51. В травні 2019, тобто після порушення справи про банкрутство боржника, під час дії процедури розпорядження майна, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТОВ «Октант-Центр» заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку, індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 194 945,82 грн.

52. З огляду на викладене (пункти 47-50), вказана позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку позовного провадження в межах справи № 924/159/14 про банкрутство ТОВ «Октант-Центр».

53. Така ж правова позиція наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 910/24323/16.

54. Таким чином, враховуючи наведене вище, а також сталу судову практику щодо розгляду позовних заяв (заяв з кредиторськими вимогами) щодо оплати праці, відповідачем у яких є особа, стосовно якої порушено провадження у справі про банкрутство, колегія суддів вважає недоречним посилання судів першої та апеляційної інстанції (у контексті визначення юрисдикції суду для розгляду такого спору) на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12.

Більш того, слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 відступила від правових висновків Верховного Суду України (справа № 6-139цс12).

55. Згідно зі статтею 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

56. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

57. Згідно з частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

58. Щодо стягнення компенсації за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57грн.:

58.1. Положеннями статей 43, 45 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та встановлено гарантії права на відпочинок, що забезпечується, зокрема, наданням працівнику оплачуваної щорічної відпустки, на період якої за працівником зберігається його місце роботи (посада) та заробітна плата в силу статті 74 КЗпП України.

58.2. Аналіз частини 1 статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" дозволяє дійти висновку про встановлення законодавцем права працівника, який звільняється, вимагати виплати йому роботодавцем грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

58.3. За змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою визначено структуру заробітної плати, вбачаються її три складові - "основна заробітна плата", до якої законодавцем віднесено винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці; "додаткова заробітна плата", що включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; "інші заохочувальні та компенсаційні виплати", до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

58.4. Отже, чинним законодавством грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку працівника у разі його звільнення віднесено до додаткової заробітної плати та частиною 1 статті 47 КЗпП України гарантовано її виплату у день звільнення працівника разом з іншими належними працівнику виплатами на дату звільнення.

58.5. Відповідно до частини першої статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

58.6. Згідно зі статтею 9 Закону №504/96-ВР до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються: 1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; 2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці; 3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

58.7. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

58.8. На підставі аналізу доводів та заперечень сторін в цій частині, з урахуванням встановлених на підставі матеріалів справи фактичних обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірних висновків про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

59. Щодо індексу зростання цін сумі 3 679,26 грн. та середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн.:

59.1. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

59.2. Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713 (далі - Інструкція N 114/8713), розробленої відповідно до Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

59.3. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

59.4. Відповідно пп. 2.2.7 і 2.2.8 вказаної Інструкції № 114/8713, суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати віднесено до фонду додаткової заробітної плати.

59.5. За таких обставин суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв`язку з порушенням термінів її виплати фактично є заробітною платою працівника та підлягають виплаті в загальному порядку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах у справі № 910/24323/16.

59.6. В своєму рішенні №1-18/2013 від 15.10.2013 Конституційний Суд України дійшов висновку що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

59.7. Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

59.8. Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 «Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати» (надалі по тексту - Порядок).

59.9. Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

59.10. Враховуючи той факт, що відповідачем нарахована заробітна плата виплачена не була, встановивши обставини порушення трудових прав ОСОБА_1 та відсутність якої товариством в установленому порядку не спростовано, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку про нарахування компенсації по березень 2020 (з урахуванням уточнень від 12.03.2020), тобто період обраний позивачем, що є його правом та не суперечить діючому законодавству.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 910/24323/16.

59.11. При цьому, на переконання колегії суддів Верховного Суду, відкриття провадження у справі про банкрутство роботодавця не є беззаперечним доводом, який свідчить про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

60. Поряд з наведеним вище, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що, під час прийняття рішення від 08.07.2020 у цій справі, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до довідки від 25.05.2018 №ОЦ000000001 ТОВ «Октант-Центр», відповідно до якої загальна заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 становить 23 401,52 гривень.

61. Таким чином, судом апеляційної інстанції, у межах процесуальних повноважень, правомірно здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми заборгованості з заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017, та відмовлено у задоволенні вимог про стягнення 2 573,43 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції від 11.11.2020 в цій частині не оскаржена.

62. Колегія суддів Верховного Суду, виходячи з повноважень касаційного суду в силу статті 300 ГПК України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, оскільки не вправі втручатися у здійснену місцевим та апеляційним судами оцінку доказів у справі та надавати власну оцінку фактичним обставинам справи, та зазначає, що судами розглянуто спір у справі №924/549/19 в межах визначених позивачем вимог до відповідача, що відповідає передбаченим приписами статей 13, 14 ГПК України принципам змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві.

Щодо доводів касаційної скарги

63. Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявників з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

64. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

66. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

67. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

68. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення рішення Господарського суду Сумської області від 08.07.2020 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі № 924/549/19 (в частині стягнення компенсації за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608, 57грн., індексу зростання цін - 3 679, 26грн., а також середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 159 683, 04грн.) без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

69. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Октант-Центр» та залишенням без змін рішення суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції в оскарженій частині, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 924/159/14 закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 (в частині оскарження) у справі № 924/549/19 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.07.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 (в частині стягнення компенсації за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн., індексу зростання цін - 3 679,26 грн., а також середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн.) у справі № 924/549/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

С.В. Жуков