ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року           справа №200/10631/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 р. у справі № 200/10631/20-а (головуючий І інстанції Мозговая Н.А., повний текст складено 26.02.2021р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                     УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (надалі – відповідач-1), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (надалі – відповідач-2), в якому просив визнати дій відповідача-1 щодо невиплати заборгованості по страховим виплатам з 01 травня 2014 року протиправними та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відновити нарахування та сплату поточних страхових виплат, а також сплатити заборгованість по страховим виплатам з 01 травня 2014 року (а.с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він отримував страхові виплати, однак з зв`язку з набранням чинності Постанови КМУ від 07.11.2014 року №595, у населеному пункті, де він мешкав, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Фонду соціального страхування. Внаслідок цього він звернувся до із заявою про взяття на облік

та виплату страхових відшкодувань до іншого територіального органу управління – Бахмутського відділення як отримувач страхових виплат. Однак, заборгованість по страховим виплатам він не отримав. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належний соціальний захист.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 15.06.2015 року у зв`язку із закінченням терміну довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості по страховим виплатам за період з 02.05.2014 року по 30.09.2014 року, з 15.06.2015 року по 31.12.2019 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області сплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 02.05.2014 року по 30.09.2014 року, з 15.06.2015 року по 31.12.2019 року. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено (а.с. 49-53).

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, вважає рішення винесено з порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що діюче законодавство не покладає на органи Фонду обов`язку здійснювати розшук потерпілих, виявляти, які з них перемістилися з непідконтрольної українській владі території, і встановлювати їх фактичне місце перебування, банківські рахунки тощо. Також зазначає, що позивач не реалізував своє право на страхові виплати у спірному періоді, до будь-якого відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження та нарахування страхових виплат не звертався. Звертає увагу, що передбачені ч.1 ст.46 Закону України №1105-XIV випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг, не є вичерпними, оскільки законодавець зазначає: «в інших випадках, передбачених законодавством». Крім того, позивачем не вживалися заходи для своєчасного отримання щомісячних страхових виплат (а.с. 59-61).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 240631 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% з 22.05.2014 року безстроково (а.с. 7 зв.).

Згідно з довідкою від 20.05.2019 року №1436-5000127541 ОСОБА_1 є особою яка має статус внутрішньо переміщеною особи (а.с. 7).

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААВ №439909 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності безстроково (а.с.8).

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 30.10.2010 року знаходився на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні ВД Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве в Донецькій області.

24.09.2014 року позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Харкові із заявою, у якій просив тимчасово продовжити раніше призначену страхову виплату у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (а.с.21 зв.).

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Харкові від 01.10.2014 року №2011/16769/43405/34 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року включно (а.с. 22).

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Харкові від 15.12.2014 року №2011/16769/43405/35 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року включно (а.с.21 зв.).

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Харкові від 16.01.2015 року №2011/16769/43405/36 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року включно (а.с. 23).

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Харкові від 16.02.2015 року №2011/16769/43405/38 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.02.2015 року по 14.06.2015 року включно (а.с.22 зв.).

Листом від 16.12.2020 року №15.02-14/4983 Харківське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області повідомило, що з 15.06.2015 року позивачу припинені щомісячні страхові виплати у зв`язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України (а.с. 20).

29.01.2020 року позивач звернувся до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (а.с. 25).

Постановою Бахмутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 14.02.2020 року №0502/21194/21194/44 продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Виплати проводити з 01.01.2020 року безстроково (а.с. 28).

Листом від 15.12.2020 року №23.05-24/1729 Дружківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надало інформацію про недоотримані періоди щомісячних страхових виплат потерпілого ОСОБА_1 : з 02.05.2014 року по 30.09.2014 року, з 15.06.2015 року по 31.12.2019 року (а.с. 24).

Спірним у даній справі є правомірність невиплати позивачу щомісячних страхових виплат з 01 травня 2014 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIVстрахові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною 1 статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина 5 статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частинами 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

За положеннями пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(далі - Закон №1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 7 вказаного Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Частиною 10 вказаної статті Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.

У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.

Частиною 1 статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже вказана стаття вказує на випадки, згідно яких страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються.

Згідно з довідкою про доходи, у період 01.10.2014 року по 14.06.2015 року позивачу нараховані та виплачені щомісячні страхові виплати (а.с. 21).

В листі Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 15.12.2020 року №23.05-24/1729 зазначені недоотримані періоди щомісячних страхових виплат потерпілого ОСОБА_1 : з 02.05.2014 року по 30.09.2014 року, з 15.06.2015 року по 31.12.2019 року (а.с. 24).

Матеріалами справи підтверджується, що з 15.06.2015 року по 31.12.2019 року страхові виплати не виплачені, у зв`язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України.

Водночас, статтею 46 Закону №1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат не встановлено.

Отже, підстави зазначені відповідачем не є передбаченими законом підставами для припинення виплат.

Постанова КМУ № 365 не є законом, а є підзаконним нормативно-правовим актом, який має нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання страхових виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.

За вимогами статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 р. у справі № 826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 р. та ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365.

Суди дійшли до висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.

Крім того, зміна місця проживання або тимчасова відсутність за місцем проживання після призначення виплат, у розумінні статті 46 Закону № 1105, не може вважатися належної підставою для припинення виплати та невиплаті недоодержаних позивачем сум.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У спірних правовідносинах ч. 2 ст. 77 КАС України на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок доведення правомірності не виплати соціальних виплат позивачу.

У свою чергу, відповідачем не доведено правомірності не виплати соціальних виплат позивачу.

Отже, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, не виплачуючи соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушило право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 15.06.2015 року у зв`язку із закінченням терміну довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області сплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 02.05.2014 року по 30.09.2014 року, з 15.06.2015 року по 31.12.2019 року.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 р. у справі № 200/10631/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 р. у справі № 200/10631/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення 31 травня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                                        Л.В. Ястребова

Судді                                                                                                              Е.Г. Казначеєв

                                                                                                                       І.Д. Компанієць