Справа №443/2089/18

Провадження №2/443/262/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

з участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новострілищанської об`єднаної територіальної громади про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем до часу відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просить: встановити факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 терміном не менше п`яти років до дня його смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,0966 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю IІІ-ЛВ №088610 від 26.03.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №610.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер тітка позивачки ОСОБА_2 , який був співмешканцем позивачки. Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,0966 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю IІІ-ЛВ №088610 від 26.03.2001 року. Померлий був одиноким чоловіком і позивач проживала разом із ним, здійснювала догляд за ним і займалась похоронами. Заповіту ОСОБА_2 не залишив та на момент його смерті не було осіб, які б могли спадкувати за законом у спосіб, передбачений ст.ст.1261-1263 ЦК України. ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги, не заявляла про відмову від спадщини та вважається такою, що її фактично прийняла. Звернувшись в Жидачівську державну нотаріальну контору для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, у звязку із тим, що вона не є спадкоємцем до майна померлого, а також через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), що належала померлому і є спадковим майном. Відтак, для визнання права на спадкове майно їй потрібно у судовому порядку встановити факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем до часу відкриття спадщини. Окрім того, позивачка не може оформити право на спадщину в нотаріальному порядку, оскільки не має змоги пред`явити оригінал правовстановлюючого документа.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 25.01.2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 20.08.2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених у такому.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав клопотання згідно якого просить проводити розгляд справи у його відсутності, позов не заперечує.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Баковецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 25.06.2010 року (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входять земельні ділянки загальною площею 2,0966 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали ОСОБА_2 на праві приватної власності, згідно Державного акту на право приватної власності на землю IІІ-ЛВ №088610 від 26.03.2001 року (а.с.12).

Згідно довідки Новострілищанської селищної ради №659 від 01.06.2018 року, ОСОБА_2 проживав в господарстві в АДРЕСА_1 . До дня смерті та на день смерті, ОСОБА_2 разом з ним були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ОСОБА_3 здійснювала догляд за хворим ОСОБА_2 та займалася похороном (а.с. 9).

Постановою завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. від 23.11.2018 року (а.с.14) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку із тим, що вона не є спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_2 , оскільки заповіт від імені померлого не посвідчувався, а також відсутній родинний зв`язок мід спадкодавцем та спадкоємцем.

Як видно із копії паспорта ОСОБА_1 (а.с.6), остання зареєстрована та проживає у с.Квітневе Жидачівського району Львівської області.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , кожен окремо, в судовому засіданні показали, що ОСОБА_2 постійно проживав в с.Квітневе до дня своєї смерті. Разом із ОСОБА_2 до дня його смерті на протязі тридцяти років проживала ОСОБА_1 , де продовжує проживати. ОСОБА_2 працював у колгоспі на мав право на земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п.п. 2,21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Суд зауважує, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини є необхідність реалізації позивачем права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Одночасно суд бере до уваги і той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем до моменту відкриття спадщини, суд приходить до переконання, що здобутими в судовому засіданні доказами, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 проживалаоднією сім`єю із ОСОБА_2 терміном не менше п`яти років до дня його смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Доказом того, що покійний ОСОБА_2 володів земельною ділянкою, є завірена копія архівного примірника Державного акту на право приватної власності на землю Серія IІІ-ЛВ №088610 від 26.03.2001 року, видана Відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (а.с. 11,12)

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що вона не є спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_2 , оскільки заповіт від імені померлого не посвідчувався, а також відсутній родинний зв`язок між спадкодавцем та спадкоємцем.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із ОСОБА_2 терміном не менше п`яти років до дня його смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,0966 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю IІІ-ЛВ №088610 від 26.03.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №610.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 травня 2021 року

Головуючий суддя С.І Сливка