ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року           справа №360/819/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Сіваченка І.В.,

секретар Сізонов Є.С.,

за участі представника позивача Литвин О.В.,

представника відповідача Сельської О.З.,

розглянув у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021р. у справі № 360/819/20 (головуючий І інстанції суддя Борзаниця С.В., у повному обсязі складено 08 лютого 2020 року у м.Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

                                                       УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луганської обласної прокуратури, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Луганської області №97к від 20.01.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область;

- поновити ОСОБА_1 на роботі – в прокуратурі Луганської області на посаді начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області;

- стягнути з прокуратури Луганської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.01.2020 до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позову зазначає про протиправність його звільнення, оскільки звільнення відбулося на підставі вимушеного рішення внаслідок відмови позивача від виконання протиправних вказівок керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, про що зазначив у заяві від 17.01.2020. В порушення інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 06.12.2017 № 343, керівництвом прокуратури Луганської області не ініційоване проведення службового розслідування з метою з`ясування обставин, викладених у заяві від 17.01.2020.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Луганської області від 20.01.2020 № 97к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Луганській обласній прокуратурі. Зобов`язано Луганську обласну прокуратуру прийняти всі необхідні рішення, здійснити дії щодо поновлення порушеного права ОСОБА_1 на продовження публічної служби в органах прокуратури на прокурорських посадах відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 січня 2020 року по 29 січня 2021 року у сумі 464627,73 з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 37965,76 з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не враховано те, що ініціатива звільнення за власним бажанням завжди виходить тільки від працівника та його волевиявлення. Звертає увагу суду, що наказ про звільнення позивача за власним бажанням видано на підставі його заяви і проведення службового розслідування за фактами, викладеними в ній, не перешкоджає його виданню. Вважає, що службове розслідування проведено належним органом відповідно до вимог діючого законодавства. Крім того, наголошує на тому, що висновок суду першої інстанції, що службове розслідування проводилось відносно ОСОБА_1 за фактом втручання чи будь-який інший вплив прокурора, саме ОСОБА_1 , у випадках чи порядку, передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора не відповідає фактичним обставинам справи. Посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає, що у разі встановлення, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній посаді, тому у Луганської обласної прокуратури відсутні повноваження щодо прийняття рішень та здійснення дій для поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на прокурорських посадах.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити з таких підстав.

Обставини справи.

17.01.2020 ОСОБА_1 на ім`я прокурора Луганської області Ляшенка О.С. було подано заяву про звільнення його з 21.01.2020 року з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та з органів прокуратури України за власним бажанням, у зв`язку з відмовою виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які на його думку не відповідають закону (а.с. 32).

20 січня 2020 року наказом № 97к прокурора Луганської області звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокурати Луганської області з 21 січня 2020 року у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру"). Підстава: заява ОСОБА_1 . Позивач ознайомлений з наказом 20.01.2020 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 3).

Наказом прокурора Луганської області від 20 січня 2020 року № 100к «Про призначення службового розслідування за заявою ОСОБА_1 » з метою повного, об`єктивного і всебічного з`ясування обставин його повідомлення, можливого порушення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів було наказано:

1. Провести службове розслідування за заявою начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області ОСОБА_1 .

2. Для проведення службового розслідування утворити комісію у складі:

Голови комісії: ОСОБА_2 - заступника прокурора області

Членів комісії: ОСОБА_3 - заступника начальника управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури області;

ОСОБА_4 - прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури області;

Ткалича Є.І. - начальника відділу організаційного та правового забезпечення прокуратури області;

Мітасова С.В. - начальника управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури області;

ОСОБА_5 - начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення прокуратури області.

3. За результатами службового розслідування підготувати у строк до 18.02.2020 висновок з конкретними пропозиціями про вжиття необхідних заходів та надати його для затвердження прокурору області.

4. З висновком службового розслідування ознайомити зацікавлених осіб.

5. Копію висновку про результати службового розслідування у триденний строк після затвердження надіслати до Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (а.с. 33-34).

31 січня 2020 року прокурором Луганської області був затверджений Висновок про результати службового розслідування за заявою ОСОБА_1 (а.с. 35-38).

Із Висновку від 31.01.2020 вбачається, що опитаний 22.01.2020 ОСОБА_1 пояснив, що на цей час вважає недоцільним надавати будь-які пояснення з приводу своєї заяви від 17 січня 2020 року.

За результатами опитування працівників прокуратури Луганської області та вивчення матеріалів, необхідних для надання об`єктивної юридичної оцінки даних, зазначених у заяві ОСОБА_1 , були зроблені висновки вважати завершеним службове розслідування за заявою ОСОБА_1 . Факти та обставини щодо надання керівництвом прокуратури Луганської області вказівок у кримінальних провадженнях, які не відповідають закону, або будь-якого втручання чи впливу у службову діяльність, не передбачених законодавством, не знайшли свого підтвердження. Копію висновку про результати службового розслідування направити до Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора (а.с. 35-38).

Листом від 31.01.2020 за № 11-48 вих-20 прокуратура Луганської області повідомила позивача, що за його заявою від 17.01.2020 про звільнення з посади завершено проведення службового розслідування.

В ході службового розслідування факти та обставини щодо надання керівництвом прокуратури Луганської області позивачу як прокурору вказівок у кримінальних провадженнях, які не відповідають закону, або будь-якого втручання чи впливу у службову діяльність, не передбачених законодавством, не знайшли свого підтвердження.

В листі зазначено, що з висновком про результати службового розслідування позивач має право ознайомитися у прокуратурі Луганської області (а.с. 39-40).

Матеріали справи містять лист за підписом голови Ради прокурорів України, яким повідомлено прокуратуру Луганської області, голову комісії з проведення службового розслідування заступника прокурора області, що упродовж 2019-2020 років звернення, повідомлення ОСОБА_1 про загрозу незалежності прокурора або з інших питань до Ради прокурорів України не надходили (а.с. 41).

Судом досліджено штатний розпис прокуратури Луганської області та Луганської обласної прокуратури.

Так, згідно штатного розпису станом на 01.01.2020 прокуратури Луганської області до структурного підрозділу «керівництво» відносилися посади: прокурор - 1 посада, перший заступник прокурора - 1 посада, заступник прокурора - 3 посади.

Згідно штатного розпису станом на 01.01.2020 прокуратури Луганської області до структурного підрозділу «відділ організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область» відносилися посади: начальник відділу - 1 посада, заступник начальника відділу - 1 одиниця, прокурор відділу - 8 одиниць (а.с. 155-158).

Згідно штатного розпису станом на 27.10.2020 апарату Луганської обласної прокуратури до структурного підрозділу «керівництво» відносяться посади: керівник - 1 посада, перший заступник керівника - 1 посада, заступник керівника - 2 посади.

Згідно штатного розпису станом на 27.10.2020 Луганської обласної прокуратури такий структурний підрозділ як «відділ організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область» відсутній.

Згідно штатного розпису станом на 27.10.2020 Луганської обласної прокуратури наявний такий структурний підрозділ як «відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань», до якого відносяться посади: начальник відділу - 1 посада, заступник начальника відділу - 1 одиниця, прокурор відділу - 7 одиниць, головний спеціаліст - 1 одиниця (а.с. 151-154).

Як встановлено судом першої інстанції та не позивачем заперечується, що позивач на підставі положень частини 1 статті 58 Закону №1697-VII скористався своїм правом подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням у будь-який час свого перебування на посаді.

У заяві про звільнення позивач мотивом для звільнення за власним бажанням зазначив свою відмову виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які, на його думку, не відповідають закону.

Зазначена обставина також відповідає положенням частини 1 статті 58 Закону №1697-VII, оскільки подання прокурором заяви про звільнення з посади за власним бажанням може мати місце незалежно від мотивів.

Заяв з проханням не розглядати його заяву про звільнення від 17.01.2020 року матеріали справи не містять.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності порушеного права позивача на проведення законодавчо визначеної процедури звільнення за власним бажанням з мотивів відмови виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях, які на його думку, не відповідають закону.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначає Закон України «Про прокуратуру», а основні напрями організації кадрової роботи в органах прокуратури України (крім військових прокуратур) визначає Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затверджене наказом Генеральної прокуратури України № 351 від18.12.2017 (далі - Положення № 351).

Згідно з пунктом 1 розділу V Положення № 351 звільнення прокурора з посади здійснюється наказом керівника органу прокуратури, визначеного частиною другою статті 51 Закону, на підставах і в порядку, передбачених цим Законом, та з дотриманням встановлених законодавством про працю гарантій.

Пунктом 9 розділу V Положення №351 встановлено, що у разі подання прокурором заяви про звільнення з посади за власним бажанням звільнення проводиться уповноваженим Законом керівником прокуратури з дати, зазначеної в заяві.

Статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Порядок звільнення прокурора за власним бажанням встановлений приписами статті 58 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до частин першої, другою якої прокурор незалежно від мотивів має право подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням у будь-який час свого перебування на посаді.

Заява про звільнення з посади за власним бажанням подається особі, уповноваженій цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора.

Таким чином, приписами Закону України «Про прокуратуру» врегульовано питання звільнення прокурора з посади за власним бажанням, та надано прокурору право на подання заяви про звільнення за власним бажанням незалежно від мотивів.

Зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що позивач фактично не погоджується з висновком службового розслідування, проведеного на підставі наказу прокуратури Луганської області від 20 січня 2020 року № 1200 за заявою позивача, що не є предметом розгляду даної справи, оскільки вимоги позивача стосуються визнання протиправним та скасування наказу прокурора Луганської області № 97к від 20.01.2020 року про звільнення позивача з посади начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область прокуратури Луганської області та поновлення на посаді.

Відповідно до ч. 9 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням прокурор не може бути звільнений з посади прокурора до завершення дисциплінарного провадження про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Частиною 1 ст. 45 Закону «Про прокуратуру» визначено, що дисциплінарне провадження – це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводилось за фактами, викладеними позивачем у заяві про звільнення.

Слід зазначити, що заява про звільнення подана позивачем з власної ініціативи. Будь-яких доказів впливу або тиску з боку відповідача позивачем не надано.

Отже, доводи апелянта стосовно того, що наказ про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням видано на підставі його заяви і проведення службового розслідування за фактами, викладеними в ній, не перешкоджають його виданню є слушними, тому наказ прокурора Луганської області № 97к від 20 січня 2020 року прийнятий в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність порушеного права позивача на проведення законодавчо визначеної процедури звільнення за власним бажанням з мотивів відмови виконувати вказівки керівництва прокуратури Луганської області у кримінальних провадженнях.

Оскільки, в даному випадку колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу прокурора Луганської області № 97к від 20.01.2020 та поновлення ОСОБА_6 на роботі задоволенню не підлягають, тому вимога ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п. 4 ч.1ст.317 КАС України, підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції не взяв до уваги наведеного вище та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, отже апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                    ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі № 360/819/20 скасувати.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Повний текст постанови складений 31 травня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                                  Л.В. Ястребова

Судді                                                                                                    І.Д. Компанієць

                                                                                                                          І.В. Сіваченко