Справа № 199/2122/21

(2/199/2082/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

28.05.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді - Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,

за участю відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що сторони з 08 вересня 2017 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Також позивач зазначає, що спільне життя подружжя і подальше збереження шлюбу є неможливим, оскільки через погіршення стосунків та застосування фізичного насильства з боку відповідача спільне проживання та ведення господарства сторонами припинено з 31 серпня 2019 року, спроби примирення не дали позитивних результатів, а лише призводили до нових сварок, так як сторони втратили почуття любові, взаєморозуміння та турботи один до одного, таким чином, шлюбні відносини припинились, а тому позивач вважає, що шлюб з відповідачем носить лише умовний характер і просила його розірвати, задовольнивши позов. Також позивач зазначила, що майнового спору у сторін не виникало, спільних дітей сторони не мають.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилась, проте направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні не підтримав заявлені позовні вимоги, зокрема такі викладені у позові підстави для розірвання шлюбу як неодноразове застосування відповідачем до позивача домашнього насильства (побиття), а також не визнав дату, з якої сторони проживають окремо та спільного господарства не ведуть, вказавши, що сторони мешкають окремо близько року. При цьому, відповідач пояснив, що немає підстав для примушування позивача до збереження шлюбних відносин.

Вислухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 08 вересня 2017 року між сторонами у справі було укладено шлюб, зареєстрований Амур - Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, за актовим записом №588, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_1 (а.с.12). Спільних дітей сторони не мають.

Як встановлено судом в ході розгляду справи у відповідності до ст.82 ч.1 ЦПК України, не спростовується матеріалами справи і не заперечувалось сторонами, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем остаточно припинені вже більше року, сторони з цього ж часу не мешкають разом, спільного господарства не ведуть, не підтримують тісних стосунків, притаманних подружжю та сім`ї, що призвело до остаточного припинення шлюбних відносин.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України.

Так, відповідно до ст.ст.7, 18 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способом захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення.

Положеннями ст.3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється і на підставі шлюбу.

Відповідно до ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Нормами ст.ст.24, 56 СК України, ст.51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.

Згідно ст.104 СК України підставою для припинення шлюбу є його розірвання.

За змістом ст.ст.105-107, 109, 110 СК України така форма припинення шлюбу як його розірвання у випадку наявності у подружжя спільних неповнолітніх дітей, небажання подружжя за обопільною згодою подати до суду заяви про розірвання шлюбу можлива за позовною заявою одного з подружжя на підставі рішення суду.

У відповідності до ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.ст.114, 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги ту обставину, що подружжя стосунки не підтримує, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені тривалий час та більше не відновлювались, сторони тривалий час не проживають постійно разом, позивач наполягає на розірванні шлюбу, враховуючи інтереси кожного з подружжя суд приходить до висновку, що шлюб сторін по даній справі розпався остаточно, відновлений бути не може, а тому підлягає розірванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, які складаються зі сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 908 гривень, керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 гривень (а.с.1).

Крім того, приймаючи до уваги, що позивачем в тексті її позовної заяви висловлено намір змінити своє теперішнє прізвище на дошлюбне, суд вважає за необхідне у відповідності до ст.113 СК України, ст.ст.10, 294 ЦПК України прізвище позивача після розірвання шлюбу залишити дошлюбне - « ОСОБА_1 ».

На підставі викладеного, керуючись ст.51 конституції України, ст.ст.3, 7, 18, 21, 24, 56, 104-107, 109, 110, 112-115 СК України, ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 142, 211, 223, 240, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 08 вересня 2017 року Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом №588, - розірвати.

Прізвище ОСОБА_1 , яке було змінено нею під час укладення шлюбу, після розірвання шлюбу змінити на дошлюбне - « ОСОБА_1 ».

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ), судовий збір в розмірі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 31 травня 2021 року.

Суддя А.М. Авраменко