ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/966/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Гребенюк Т.Д.                       

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112)     

до  Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м.Харків, проспект Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121)   

про  стягнення коштів в сумі 112 918 грн. 57 коп.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Український папір” (далі — ТОВ “Український папір” або позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства “Завод “Електроважмаш” (далі — ДП “Завод “Електроважмаш” або відповідач) про стягнення коштів в сумі 112 918 грн. 57 коп., з яких: заборгованість по договору — 109 832 грн. 46 коп.; пеня - 41 грн. 19 коп; 1% річних - 458 грн. 52 коп.; інфляційні втрати - 2586 грн. 40 коп. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором поставки №217-06/20 від 06.03.2020, укладеним між ТОВ “Український папір” та ДП “Завод “Електроважмаш” (надалі - Договір). Всупереч встановленому Договором порядку розрахунків за отриману продукцію, відповідачем не здійснено перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 109 832 грн. 46 коп. Крім того, позивач  вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 41 грн. 19 коп., інфляційних втрат у розмірі 2586 грн. 40 коп. та 1% річних - 458 грн. 52 коп. Позивачем також викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп. Також вказує, що в разі понесення додаткових судових витрат, їх докази  будуть подані до суду у порядку, встановленому законом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 відкрито провадження у справі №922/966/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (а.с. 153-154).

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, дана ухвала була вручена ДП “Завод “Електроважмаш”  01.04.2021 (а.с.156).

13.04.2021 через відділ діловодства суду від ДП “Завод “Електроважмаш” надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, у якому відповідач просить вимогу про стягнення суми основного боргу у розмірі 109 832, 46 грн. залишити на розсуд суду; вимогу про стягнення пені, річних та втрат від інфляції залишити на розсуд суду, враховуючи контррозрахунок відповідача; здійснити розподіл витрат зі сплати судового збору, відповідно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідач зазначає, що визнає заборгованість перед ТОВ “Український папір” за поставлену продукцію у розмірі 109 832, 46 грн. Вказує, що усього ДП “Завод “Електроважмаш” було частково сплачено продукцію, поставлену позивачем на суму 254 330, 70 грн. Щодо здійснених позивачем розрахунків штрафних санкцій, то вони здійснені невірно: вказано 60 днів як кількість днів прострочення за видатковою накладною №КІ-02004247 від 12.08.2020 року замість 59 днів; визначено дату початку прострочення раніше за дату поставки, що призвело до невірного визначення дати початку прострочення за видатковою накладною №КІ-02005078 від 16.09.2020 року (період 19.08.2020-10.12.2020) — 114 днів замість 24. Тому ДП “Завод “Електроважмаш” здійснено контррозрахунок, відповідно до якого загальний розмір штрафних санкцій складає 1369, 19 грн., серед яких — пені у розмір 41,19 грн., річних у розмірі 335, 34 грн. та втрат від інфляції у розмірі 992, 66 грн.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.

30.04.2021 до суду надійшла заява ТОВ “Український папір” про зменшення розміру позовних вимог (вх. №9950), відповідно до якої позивач просив стягнути борг за невиконання відповідачем п.4.1. Договору в розмірі 109 832, 46 грн., пеню за прострочення оплати у розмірі 39,21 грн.,1% річних у розмірі 438, 65 грн. та інфляційного збільшення боргу у розмірі 2284, 24 грн. (направлена засобами поштового зв`язку — 28.04.2021) (а.с. 169-179).

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона підлягає прийняттю судом до розгляду як така, що подана з дотриманням вимог процесуального законодавства та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

20.05.2021 до суду надійшли пояснення ДП “Завод “Електроважмаш”, в яких відповідач вказує на невірний розрахунок загального розміру втрат від інфляції, нарахованого за прострочення оплати продукції поставленої за видатковими накладними №КІ-02004247 від 12.08.2020, №КІ-02005954 від 21.10.2020, що має становити: 122,90 грн. + 1 717, 34 грн.= 1840, 24 грн. (а.с. 186-187).

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.03.2020 між ТОВ “Український папір” та ДП “Завод “Електроважмаш” укладено Договір №217-06/20, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність замовника продукцію, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію і оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором (а.с. 22-28).

Згідно п.1.2. Договору сторони домовилися, що найменування, номенклатура кількість і ціна за одиницю продукції, вказані в Специфікації №1 (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок проводиться шляхом 100% оплати за продукцію протягом 60 календарних днів з моменту постачання і приймання її за якістю та кількістю.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що при відвантаженні продукції постачальник надає замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє 28.02.2021 року (п.14.1. Договору).

06.03.2020 сторонами було укладено Додаток №1 до Договору (Специфікація №1), у відповідності до якого загальна вартість продукції за специфікацією №1 складає 575 534, 10 грн, у тому числі ПДВ 20% 95922, 35 грн. (а.с. 29).

16.01.2021  ТОВ “Український папір” звернувся до  ДП “Завод “Електроважмаш” з вимогою-претензією, в якій просив сплатити суму заборгованості за договорами в розмірі 42 933, 48 грн., з підтвердженням її направлення та отримання (а.с. 103-108).

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, протягом 2020-2021 року між сторонами фактично склалися відносини щодо поставки продукції, які оформлювалися відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на виконання відповідного Договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних та товарно-транспортних накладних позивачем було поставлено відповідачеві  продукцію загальною вартістю 364 163, 16 грн.  Це підтверджується:

- видатковою накладною №КІ-02001169 від 16 березня 2020 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 52 432, 02 грн. з ПДВ (товарно-транспортна накладна №КІ-02001169 від 19 березня 2020 року);

- видатковою накладною №КІ-02001659 від 03 квітня 2020 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 56 793, 78 грн. з ПДВ (товарно-транспортна накладна №КІ-02001659 від 03 квітня 2020 року);

- видатковою накладною №КІ-02001981 від 27 квітня 2020 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 41 692, 08 грн. з ПДВ (товарно-транспортна накладна №КІ-02001981 від 29 квітня 2020 року);

- видатковою накладною №КІ-02002732 від 05 червня 2020 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 41 243, 82 грн. з ПДВ;

- видатковою накладною №КІ-02004247 від 12 серпня 2020 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 9 453, 48 грн. з ПДВ (товарно-транспортна накладна №КІ- 02004247 від 12 серпня 2020 року);

- видатковою накладною №КІ-02005078 від 16 вересня 2020 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 52 715, 52 грн. з ПДВ (товарно-транспортна накладна №КІ- 02005078 від 17 вересня 2020 року);

- видатковою накладною №КІ-02005954 від 21 жовтня 2020 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 42 933, 48 грн. з ПДВ;

- видатковою накладною №КІ-02008134 від 21 грудня 2020 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 22 699, 98 грн. з ПДВ;

- видатковою накладною №КІ-02100081 від 18 січня 2021 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 44 199, 00 грн. з ПДВ.

Вказані накладні підписані сторонами Договору.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, який використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

За змістом наведених положень чинного законодавства, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що надані позивачем видаткові накладні є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, позаяк відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

В свою чергу, сторонами не заперечувалися обставини поставки товару за видатковими накладними:  №КІ-02001169 від 16 березня 2020 року; №КІ-02001659 від 03 квітня 2020 року; №КІ-02001981 від 27 квітня 2020 року; №КІ-02002732 від 05 червня 2020 року; №КІ-02004247 від 12 серпня 2020 року; №КІ-02005078 від 16 вересня 2020 року; №КІ-02005954 від 21 жовтня 2020 року; №КІ-02008134 від 21 грудня 2020 року; №КІ-02100081 від 18 січня 2021 року.

Факт часткової сплати ДП “Завод “Електроважмаш” за поставки товару за Договором у сумі 254 330, 70 грн. підтверджується платіжними дорученнями:

- №59232 від 05.06.2020 року у розмірі 52 432, 02 грн. з призначенням платежу — оплата за папір згідно рахунку КІ-00000953 від 16.03.2020 року,

- №7879 від 09.07.2020 року у розмірі 56 793, 78 грн. з призначенням платежу — оплата за папір згідно рахунку КІ-00001129 від 01.04.2020 року,

- №8131 від 29.07.2020 року у розмірі 41 692, 08 грн. з призначенням платежу — оплата за папір згідно рахунку КІ-00001483 від 22.04.2020 року,

- №8802 від 01.09.2020 року у розмірі 41 243, 82 грн. з призначенням платежу — оплата за папір згідно рахунку КІ-00002035 від 05.06.2020 року,

- №10171 від 11 грудня 2020 року у розмірі 9 453, 48 грн. з призначенням платежу — оплата за папір згідно рахунку КІ-00003435 від 12.08.2020 року;

- №10170 від 11 грудня 2020 року у розмірі 52 715, 52 грн. з призначенням платежу — оплата за папір згідно рахунку КІ-00004131.

Факт вказаних оплат не заперечується і відповідачем.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами та сторонами підтверджується факт поставки та відповідно прийняття відповідачем товару загальною вартістю 364 163, 16 грн. за наведеними вище видатковими накладними. Також підтверджено частково сплату відповідачем коштів за поставлену продукцію у розмірі 254 330, 7 грн.

З огляду на наведене, вимога  позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 109 832, 46 грн., що залишилась неоплаченою, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, з урахуванням положень статей 253, 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1. Договору ДП “Завод “Електроважмаш” повинне було оплатити товар:

- поставлений за видатковою накладною №КІ-02001169 від 16 березня 2020 року у розмірі 52 432, 02 грн. до  15.05.2020 включно;

- поставлений за видатковою накладною №КІ-02001659 від 03 квітня 2020 року у розмірі 56 793, 78 грн. до 02.06.2020 включно;

- поставлений за видатковою накладною №КІ-02001981 від 27 квітня 2020 року у розмірі 41 692, 08 грн. до 26.06.2020 включно;

- поставлений за видатковою накладною №КІ-02002732 від 05 червня 2020 року у розмірі 41 243, 82 грн. до 04.08.2020 включно;

- поставлений за видатковою накладною №КІ-02004247 від 12 серпня 2020 року у розмірі 9 453, 48 грн. до 11.10.2020 включно;

- поставлений за видатковою накладною №КІ-02005078 від 16 вересня 2020 року у розмірі 52 715, 52 грн. до 15.11.2020 включно;

- поставлений за видатковою накладною №КІ-02005954 від 21 жовтня 2020 року у розмірі 42 933, 48 грн. до 21.12.2020 включно;

- поставлений за видатковою накладною №КІ-02008134 від 21 грудня 2020 року у розмірі 22 699, 98 грн. до 22.02.2021 включно;

- поставлений за видатковою накладною №КІ-02100081 від 18 січня 2021 року у розмірі 44 199, 00 грн. до 22.03.2021 включно.

Таким чином періоди заборгованості за видатковими накладними мають наступний вигляд:

16.05.2020 — 04.06.2020 за видатковою накладною №КІ-02001169 від 16 березня 2020 року;

03.06.2020 — 08.07.2020 за видатковою накладною №КІ-02001659 від 03 квітня 2020 року;

27.06.2020 — 28.07.2020 за видатковою накладною №КІ-02001981 від 27 квітня 2020 року;

05.08.2020 — 31.08.2020 за видатковою накладною №КІ-02002732 від 05 червня 2020 року;

12.10.2020 — 10.12.2020 за видатковою накладною №КІ-02004247 від 12 серпня 2020 року;

16.11.2020 — 10.12.2020 за видатковою накладною №КІ-02005078 від 16 вересня 2020 року;

22.12.2020 — 28.04.2021 за видатковою накладною №КІ-02005954 від 21 жовтня 2020 року;

23.02.2021 — 28.04.2021 за видатковою накладною №КІ-02008134 від 21 грудня 2020 року;

23.03.2021 — 28.04.2021 за видатковою накладною №КІ-02100081 від 18 січня 2021 року.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 10.4. Договору за порушення строку оплати, передбачених цим Договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми.

Судом здійснено розрахунок, відповідно до якого пеня за порушення строку оплати товару, поставленого:

-  за видатковою накладною №КІ-02001169 від 16 березня 2020 року складає 2, 87 грн.;

- за видатковою накладною №КІ-02001659 від 03 квітня 2020 року складає 5, 59 грн.;

- за видатковою накладною №КІ-02001981 від 27 квітня 2020 року складає 3,65 грн.;

- за видатковою накладною №КІ-02002732 від 05 червня 2020 року складає 3,04 грн.;

- за видатковою накладною  №КІ-02004247 від 12 серпня 2020 року складає 1,55 грн.;

- за видатковою накладною №КІ-02005078 від 16 вересня 2020 року складає 3,60 грн.;

- за видатковою накладною  №КІ-02005954 від 21 жовтня 2020 року складає 15,06 грн.;

- за видатковою накладною  №КІ-02008134 від 21 грудня 2020 року складає 4,04 грн.;

- за видатковою накладною №КІ-02100081 від 18 січня 2021 року складає 4,48 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленої вимоги про стягнення з відповідача 39, 21 грн. пені в межах заявлених вимог позивача.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 1% річних на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 1% річних в розмірі 438,65 грн.  

Крім того, варто відзначити, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат суд виходив з того, що з системного аналізу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та методики нарахування інфляційних втрат, вбачається, що останні підлягають нарахуванню, в разі якщо прострочення заборгованості тривало більше половини місяця. Розрахунок інфляційних втрат був здійснений у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", і становить 3574, 3 грн.

При цьому, судом здійснювалася перевірка розрахунку штрафних санкцій та інфляційних втрат, як за методикою позивача, так і за методикою відповідача, внаслідок чого встановлено, що сторони при здійсненні відповідних розрахунків, зокрема, щодо стягнення пені та інфляційних втрат, не врахували наступні обставини.

По-перше, при визначенні періоду заборгованості оплати продукції, поставленої за видатковою накладною №КІ-02001659 від 03 квітня 2020 року на суму 56 793, 78 грн., позивачем не враховано, що датою закінчення прострочення є 08.07.2020 року, а не 08.06.2020, оскільки сплата за відповідною видатковою накладною відбулася на підставі платіжного доручення №7879 від 09.07.2020 року.

По-друге, відповідачем невірно визначено дати, з яких ДП “Завод “Електроважмаш” є таким, що прострочив виконання зобов`язань з оплати товару, поставленого за видатковими накладними №КІ-02004247 від 12 серпня 2020 року; №КІ-02005078 від 16 вересня 2020 року; №КІ-02005954 від 21 жовтня 2020 року; №КІ-02008134 від 21 грудня 2020 року; №КІ-02100081 від 18 січня 2021 року, без врахування приписів статті 253 Цивільного кодексу України, а також положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

По-третє, позивачем при визначенні розрахунку інфляційного збільшення суми боргу за видатковою накладною №КІ-02005954 від 21.10.2020 року невірно вказано суму боргу, замість 42 933, 48 грн. враховано 52 715, 52 грн.

По-четверте, позивачем арифметично невірно вказані інфляційні витрати за видатковою накладною №КІ-02004247 від 12.08.2020 року, що мають становити 218, 66 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача і стягнення з відповідача 39, 21 грн. пені, 438,65 грн. одного відсотку річних, 2284, 24 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України  судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів звільнення від оплати та відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, суду не надав, стверджувань позивача не спростував.

За приписами  статті 86 Господарського процесуального кодексу України  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Український папір” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

  Керуючись  86, 123, 129, 233,  236-240,  250-252  Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Український папір” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Завод “Електроважмаш” (61089, м.Харків, проспект Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Український папір”  (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) заборгованість у розмірі 109 832 (сто дев`ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 46 коп., пеню у розмірі 39 (тридцять дев`ять) грн. 21 коп., одного відсотку річних у розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 65 коп., інфляційних втрат у розмірі 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 24 коп. та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

 Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "31" травня 2021 р.   

Суддя Т.Д. Гребенюк