Справа № 331/2281/21

                                                       Провадження № 3/331/988/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року                                                         місто Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Гнатик Г.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, тимчасово не працевлаштованого, державна реєстрація місця проживання якого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

-до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу від 08 квітня 2021 року серії ВАБ № 589701, 08 квітня 2021 року об 11 годині 15 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи у м.Запоріжжя по вул. Олександрівська 2, у холі Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, перебував без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи спеціальний статус, чим порушив вимоги п.п. 2 п. 3 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року зі змінами.

Дії особи кваліфіковані за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судові засідання призначені 18.05.2021 року та 31.05.2021 року, ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законодавством порядку шляхом надіслання судової повістки. Заяв, клопотань від ОСОБА_1 про відкладення, перенесення дати розгляду справи до суду не надходило. Таким чином, ОСОБА_1 повторно, для участі в розгляді справи в суд не з`явився. Крім того, відомості про час та місце розгляду справи розміщені на офіційному сайті Жовтневого районного суду міста Запоріжжя, який є загальнодоступним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, - сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення в статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 1, ч. 2 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини.

Положеннями частини першої статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Диспозиція норми ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення  є бланкетною, і відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.

Зокрема, у ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2020 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а санітарно-протиепідемічні правила і норми - нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.

Згідно зі ст. 29 вказаного Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»,  з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється “жовтий” рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється зокрема (п.п.3): перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.

Разом з тим, як слідує зі змісту протоколу серії ВАБ № 589701 від 08 квітня 2021 року, ОСОБА_1 знаходився у холі Відділу поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області по вул. Олександрівській, 2 в м. Запоріжжі без документів, що посвідчують його особу, підтверджують громадянство чи спеціальний статус.

З досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень ОСОБА_1 , рапорту помічника чергового Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області від 08.04.2021 року, долучених до матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебував в приміщенні Відділу поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області без документів, що посвідчують особу, що відповідно до визначення поняття «вулиця», в розумінні Закону України «Про автомобільні дороги», до вулиці не відноситься.

З огляду на викладене, будь-яких об`єктивних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме перебував на вулицях без документів, що посвідчують особу, матеріали справи не містять, відомостей про свідків в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суддя дійшла до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підтверджена наявними доказами безсумнівно, а інших доказів, які б вказували на наявність в діях останнього ознак адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, тому провадження в справі підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю складу та події вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 44-3, 247, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, через відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.                

       Суддя:                                                                        Г.В. Гнатик