26.05.2021

Справа № 721/153/21

Провадження №2/721/107/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стефанко У.Д.

за участю секретаря судового засідання Лейби І.І.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Путила, Чернівецької області, в порядку спрощеного  позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ « УЛФ Фінанс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

                                                 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до відповідача ОСОБА_2 , де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є ТОВ «УЛФ Фінанс».

Посилається на те, що  27 жовтня 2020 року, біля 03 год. 20 хв., в с. Раківчик Коломийського району, Чернівецької області, на ділянці автодороги Н-10 на 148 км + 312 м, громадянин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Renault Fluence» державний номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обставини та самовпевненість у своїх діях, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини дороги та заїхав у кювет.

05 листопада 2020 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області було ухвалено Постанову Іменем України по справі про адміністративне правопорушення № 723/4565/20 (провадження № 3/723/5250/20), якою громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «Renault Fluence» державний номерний знак НОМЕР_1 зазнав значних механічних пошкоджень. Вищевказана постанова суду оскаржена не була та вступила в законну сил.

Транспортний засіб - автомобіль марки «Renault Fluence» державний номерний знак НОМЕР_1 , який фактично був повністю знищений в результаті даної дорожньо- транспортної пригоди відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 07 серпня 2020 року належав Товариству з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС».

Право користування вищевказаним транспортним засобом позивачу було надано на підставі договору фінансового лізингу № 7349/07/20-Г від 30 липня 2020 року. Відповідно до вказаного договору вартість предмету лізингу становила 272 281 грн.

Даний транспортний засіб був застрахований в AT «СГ «ТАС» про що свідчить договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № А 505275 від 17 березня 2017 року та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-200863250 від 07 серпня 2020 року.

Відповідно до додатку № 3 до договору добровільного страхування наземного транспорту (витяг № FO-571355) встановлено страхову суму на випадок страхового випадку у розмірі 269281,00 грн., розмір франшизи за вказаним договором становить 10 % розміру страхової суми - тобто 26 928,10 грн.

В ході проведення страховою компанією оцінки збитків автомобіля марки «Renault Fluence» державний номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що вартість ремонту транспортного засобу значно перевищує вартість транспортного засобу, і є недоцільним, та значно перевищує суму страхового відшкодування.

Страховою компанією AT «СГ «ТАС» було визнано вказаний випадок страховим та здійснено страхову виплату в сумі 133462,90 грн.

Приймаючи до уваги те, що ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» погодилось визнати автомобіль фізично-знищеним, керівництвом було погоджено вищевказану страхову виплату з ПAT «СГ «ТАС»».

У зв`язку з передачею предмета лізингу у власність позивача, він перерахував на користь Лізингодавця не сплачену вартість предмету лізингу в сумі 66940,94 грн., що фактично становить вартість залишків вищевказаного транспортного засобу.

10 грудня 2020 року залишки даного транспортного засобу - автомобіля марки «Renault Fluence» державний номерний знак НОМЕР_1 позивачем було продано ОСОБА_3 за ціною 21600 грн.

Завдана позивачу майнова шкоду в результаті протиправних дій відповідача ОСОБА_2 становить 82414,75 грн., з яких: 45340 грн. - різниця між фактично сплаченою ним сумою за пошкоджений транспортний засіб та вартістю продажу вказаного автомобіля покупцю; 26928,10 грн. - розмір франшизи; 5421,65грн. – сплата за вимушене виготовлення дубліката ключа до автомобіля (через уникання відповідача від спілкування та зустрічей); 125 грн. – сплата за вимушене користування приватною стоянкою «ПП ОСОБА_4 » в м. Коломия; 4600 грн. – за транспортування пошкодженого автомобіля з м. Коломиї до м. Чернівці, з використанням послуг евакуатора «ПП ОСОБА_5 .

Крім того, в результаті вчинення вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , позивачу було завдано також моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почав до всього нервово відноситися, почастішали сварки в сім`ї та погіршився стан здоров`я. Розмір моральної шкоди оцінює в 50000 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, уточнивши позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 82414,75 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Зазначив, що у жовтні 2020 року надав відповідачу у користування автомобіль марки «Renault Fluence» державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , передавши йому, як особі, що мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на автомобіль на підставі усної домовленості, для використання в цілях надання послуг таксі.

Оскільки доказів на підтвердження укладення договору оренди між позивачем та відповідачем не зміг надати, зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з останнього майнової шкоди, відмовившись від стягнення втраченої вигоди у розмірі 36000 грн. Просив стягнути з відповідача завдану йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнову шкоду в розмірі 82414,75 грн., та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, судом належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, відзив на позов суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання представник третьої особи ТОВ «УЛФ Фінанс» не з`явився, хоча судом повідомлявся про місце і час розгляду справи про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що в жовтні 2020 року позивач надав відповідачу у користування автомобіль марки «Renault Fluence» державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , передавши йому реєстраційний документ на автомобіль, як особі, що мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Постановою Сторожинецького районного суду у справі № 723/4565/20 від 05.11.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зазначеною постановою, що вступила в закону силу 17.11.2020 року, ОСОБА_2 27.10.2020 року о 03.00 год. в с. Раківчик, Коломийського району, Чернівецької області, на автодорозі Н-10 148 км + 312 м, керуючи автомобілем марки Renault Fluence, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, на зреагував на її зміну, не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого з`їхав у кювет. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, відповідно до ст. 82 ЦПК України, вина у вищевказаному ДТП водія ОСОБА_2 доказуванню не підлягає, оскільки встановлена постановою Сторожинецького районного суду у справі № 723/4565/20 від 05.11.2020 року

Частина 4 ст. 55 Конституції України гарантує право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно пунктів 8 та 9 частини 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір.

Вказане зазначене також в постанові ВСУ від 3 грудня 2014 року у справі №6-183цс14. 

Статтею 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, має абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права виявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, правила про захист права власності, встановлені гл. 29 ЦК україни, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися по захист належних їй прав на підставі ст. 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення по захист цього права.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ від 10.10.2001 №1306.

Таким чином, згідно норм ст.ст. 395, 396 ЦК України, суду під час розгляду справи слід встановити, що відповідач  у момент дорожньо-транспортної пригоди правомірно володів транспортним засобом.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: 4. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України) майнова шкоди завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

За таких обставин, позивач просить суд стягнути на його користь, суму майнової шкоди, саме з особи винної у її заподіянні.

У відповідності до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За таких обставин, суд вважає, що докази надані позивачем є достатніми, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача майнової шкоди доведеними та такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне:

З копії договору фінансового лізингу № 7349/07/20-Г від 30 липня 2020 року укладеного між ТОВ «УЛФ-Фінанс» ( Лізингодавець) та позивачем ОСОБА_1 (лізингоодержувач), вбачається, що предметом лізингу є автомобіль Renault Fluence, 2016 року випуску, VIN НОМЕР_3 , з об`ємом двигуна 1462 куб.см., вартістю предмету лізингу на дату укладання договору – 272281,00 грн. Згідно вказаного договору: строк лізингу становить 36 місяців – до 30.07.2023 року, графік внесення лізингових платежів – з 30.07.2021 року по 30.07.2023 рік. Тобто, у позивача ОСОБА_1 виникло право користування вищевказаним транспортним засобом на підставі зазначеного договору.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 07.08.2020 року, вбачається, що власником  транспортного засобу марки Renault Fluence, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було ТОВ «УЛФ-Фінанс».

З копії Витягу № FO-571355 з Договору добровільного страхування між ПAT «СГ «ТАС» та ТОВ "УЛФ_Фінанс" від 10.08.2020 року Додатку № 3 до Договору добровільного страхування наземного транспорту № А505275, від 17.03.2017 року, (лізингоодержувач (експлуатант) ОСОБА_1 ,) на підставі договору фінансового лізингу № 7349/07/20-Г від 30 липня 2020 року застрахувала наземний транспорт марки Renault Fluence, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/шасі НОМЕР_3 , на страхову суму 269281,00 грн., франшиза за яким становить 10,00 %;

Відповідно до ст. 9 п. 9.1. ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 12 п. 12.1. ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи   при   відшкодуванні   шкоди,  заподіяної майну    потерпілих,   встановлюється   при   укладанні   договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страхове відшкодування  завжди  зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто Страховик зменшив суму страхової виплати лізинговій компанії при настанні страхового випадку на суму франшизи – 26928,10 грн. Вказана сума за договором покладена на позивача.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В ст. 30  Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. В ЧАСТИНІ 2 вказаної статті зазначено, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

З копії Ремонтної калькуляції № 24485_01 від 27.10.2020 року системи AUDATEX, наданої позивачем на підтвердження визначення вартості пошкоджень автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що вартість ремонту Renault Fluence, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова/шасі НОМЕР_3 становить 250913,31 грн., тобто витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу були економічно необґрунтовані, оскільки практично дорівнювали вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди – 269281,00 грн., та не були доцільними.

З копії додаткової угоди № 3 від 27.11.2020 року  до Договору фінансового лізингу № 7349/07/20-Г від 30 липня 2020 року, укладеної між ТОВ "УЛФ-Фінанс" та ОСОБА_1 , на підставі загальних умов до договору фінансового лізингу у зв`язку із настанням страхового випадку, а саме – пошкодженням Предмета лізингу Renault Fluence, номер кузова  НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та отримання акта/довідки страхової компанії, за яким випадок визнано страховим, та отримання страхового відшкодування від страхової компанії в сумі 133462,90 грн., сторони дійшли згоди про зарахування страхового відшкодування, отриманого від страхової компанії в сумі 133462,90 грн., змінили графік внесення лізингових платежів. В зв`язку з передачею права власності на Предмет лізингу у власніть Лізингоодержувачу ( ОСОБА_1 ), останній перерахував на користь Лізингодавця залишкову вартість предмету лізингу в сумі 66940,94 грн.

З копії договору купівлі-продажу №7625/20/005234 від 10 грудня 2020 року між суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, ТОВ «АВТО-АЛЬФА», який є комісіонером та діє на підставі договору комісії № 7625/20/005235 від 10.12.2020 року вбачається, що транспортний засіб марки «Renault Fluence», номер кузова НОМЕР_3 , проданий ОСОБА_3 за ціною 21 600 грн.

Тобто різниця між сплаченою позивачем на користь лізингової компанії вартістю пошкодженого автомобіля та сумою коштів, вирученою від продажу цього автомобіля становить 45340 грн. (66940,94 грн – 21600,00 грн).

Також позивачем понесені матеріальні витрати у зв`язку із пошкодженням автомобіля відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме:

Витрати на виготовлення ключа до автомобіля (Пліп ТІР) та його перепрограмування, які позивач здійснив через відсутність комунікації із відповідачем після дорожньо-транспортної пригоди. З копії рахунку сервісного центру RENAULT № Рх20002590 від 13.11.2020 року вбачається, що такі витрати становлять - 5421,65 грн.;

Витрати за перебування автомобіля на стоянці в м. Коломия, Івано-Франківської області у розмірі 125 грн., що вбачається з копії квитанції № 306423 від 13.11.2020 року, виданої позивачу ОСОБА_1 - ПП " ОСОБА_4 ";

Витрати за транспортування пошкодженого автомобіля Renault Fluence, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , евакуатором в напрямку Чернівці-Коломия-Чернівці, у розмірі 4600 грн., що вбачається з копії Акту виконаних робіт № 13.11-5 від 13.11.2020 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 13.11-5 від 13.11.2020 року, виданих ПП " ОСОБА_5 ;

Таким чином, завдана матеріальна шкода ОСОБА_1 в результаті протиправних дій відповідача ОСОБА_2 становить 82414,75 грн., з яких: 45 340 грн. - сума, що складається із різниці між фактично сплаченою позивачем ОСОБА_1 на користь Лізингодавця ТОВ "УЛФ-Фінанс" сумою за пошкоджений транспортний засіб - 66940,94 грн. та вартістю продажу вказаного автомобіля покупцю ОСОБА_3 – 21600 грн;

- 26928,10 грн. - розмір франшизи у сумі 10 % від страхової суми - 269281,00 грн. при настанні страхового випадку, що покладена на "Лізингоодержувача" ОСОБА_1 ;

- 5421,65 грн. - вартість виготовлення ключа до автомобіля (Пліп ТІР) та його перепрограмування сплачена ОСОБА_6 на користь сервісного центру RENAULT;

- 125,00 грн – сума сплачена ОСОБА_6 - ПП ОСОБА_4 за перебування автомобіля на автостоянці в м. Коломия, Івано-Франківської області;

- 4600,00 грн. – сума сплачена ОСОБА_6 - ПП " ОСОБА_5 " за послуги з транспортування транспортного засобу евакуатором в напрямку Чернівці-Коломия-Чернівці.

Так як вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди знайшли своє підтвердження за матеріалами справи в сумі 82414,75 грн., саме ця сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок такого відшкодування.

Щодо доводів позивача, з огляду на характер заподіяння моральної шкоди, яку він оцінює у 50000 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне:

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Постановою Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 роз`яснено, що суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Враховуючи обставини, при яких позивачу була завдана шкода, глибину та тяжкість його моральних страждань, спричинення йому душевних страждань через пережиті стреси, зміну звичайного способу життя, та враховуючи те, що після ДТП позивач змушений був докладати немалих зусиль, пов`язаних із моральними переживаннями щодо відновлення свого порушеного права, а також, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 гривень буде співмірним із заподіяною шкодою, справедливим та відповідати розміру його моральних переживань.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1   необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1184,15 грн.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст.ст. 16, 22, 23, 395, 396, 1166, 1167, 1187, 1194  ЦК України,  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з послідуючими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, ст.ст. 6, 9, 12, 28, 29, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 81, 88, 141, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ « УЛФ Фінанс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспртної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованаогого та жителя АДРЕСА_2 , майнову шкоду в розмірі 82414 (вісімдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 75 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1380 (тисяча триста вісімдесят) грн. 82 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований та житель АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено протягом п`яти днів з моменту оголошення вступної та резолютивної частини.

Суддя: У.Д.Стефанко