Справа № 22ц- 2190/2010                        Головуючий у 1інст. – Скалозуб О.М.

                                                                          Доповідач – Страшний М.М.

        У Х В А Л А            

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 1 червня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого- судді ХРОМЕЦЬ Н.С.,

суддів:               СТРАШНОГО М.М., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.

при секретарі

з  участю                                   Коваленко Ю.В.

представника позивача Ярмак В.В., відповідача ОСОБА_7

      розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  в м. Ніжині на рішення Ніжинського  міськрайонного суду  Чернігівської області від 7 квітня 2010 року у справі за позовом Ніжинського  міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  в м. Ніжині до ОСОБА_7 про стягнення в порядку регресу виплат на відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  в м. Ніжині просить рішення суду скасувати через порушення норм матеріального  права  та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 7 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Апелянт вказує на порушення судом норм Закону України „Про загальнообов’язкове державне  соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання”  та ст.ст. 1187, 1191 ЦК України. Так, страхові виплати, які проведені апелянтом  потерпілому, безпосередньо  знаходяться в причинному  зв”язку з неправомірними діями ОСОБА_7, отже витрачені кошти для Відділення є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, тобто позивач має право зворотної вимоги – регресу.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає   відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2004 року біля 23 години ОСОБА_7, керуючи  автомобілем НОМЕР_1 і рухаючись по  автошляху Ніжин-Носівка в напрямку м. Ніжин не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на зустрічну смугу і здійснив зіткнення  з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, який рухався  у зустрічному  напрямку.  В результаті   даного ДТП водій ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні  ушкодження.  Даний нещасний  випадок  визнано  пов”язаним з  виробництвом, про що свідчить  акт  про розслідування нещасного випадку  форми Н-5 від 17.11.2004 року та акт  про нещасний випадок , пов”язаний з виробництвом форми Н-1.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду від 18.01.2005 року ОСОБА_7 визнаний винним  у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, внаслідок  чого потерпілий ОСОБА_8 отримав  тяжкі тілесні ушкодження.

Відділення виконавчої дирекції  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ніжині  в зв”язку з даним нещасним  випадком здійснило виплати ОСОБА_8 на загальну суму 4619 грн. 10 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, як страховик,  за обов”язковим особистим страхуванням, не має права  вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому, з чим повністю погоджується апеляційний суд виходячи з наступного.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану  іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу)  до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом, що передбачено  ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

     Відповідно до  ст.ст. 6, 20 Основ законодавства України про загальнообов”язкове державне соціальне  страхування страховиками є  цільові  страхові фонди, які беруть на себе зобов”язання  щодо збору страхових внесків та надання застрахованим  особам  матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.

    Преамбулою Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачено, що страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є самостійним видом загальнообов”язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров”я громадян у процесі їх трудової діяльності.

    Згідно  ч. 4, 5 ст. 6 Закону  суб”єктом страхування є страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об”єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров”я та працездатність. Таким чином, страхування від нещасного випадку  на виробництві  є обов”язковим особистим страхуванням.

    Ні Основи законодавства , ні Закон, ні норми глави 67 ЦК України  не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором  загальнообов”язкового державного соціального страхування згідно із законом, на звернення з вимогою  до винної особи про відшкодування застрахованому страхових сум.

   Враховуючи наведене,  доводи апеляційної скарги щодо заподіяння ОСОБА_7  шкоди позивачу  в розумінні  ст. 1166 ЦК України  та право Відділення на зворотну вимогу  відповідно до  ст. 1191 ЦК України є безпідставними, оскільки не відповідають нормам чинного законодавства.

    Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.    

 Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

    Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  в м. Ніжині   відхилити.

    Рішення Ніжинського  міськрайонного суду Чернігівської області  від 7 квітня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий:                                     Судді: