Справа № 22ц - 2214/2010 р.                   Головуючий в суді 1 інстанції Бойко М.Г.

Категорія 01, 57                                                                                   Доповідач в суді II інстанції Хопта С.Ф.

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     2 червня 2010 року                                                                                                        м. Київ

     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в  складі :

     головуючого  Хопти С.Ф.,

     суддів:  Мережко М.В., Оношко Г.М.,

     при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі на постанову Таращанського районного суду Київської області від      25 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и л а :

          Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі відхилити.

          Постанову Таращанського районного суду Київської області від 12 лютого 2010 року залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

          Головуючий

          Судді :

Справа № 22ц - 2214/2010 р.                   Головуючий в суді 1 інстанції Бойко М.Г.

Категорія 01, 57                                                                                   Доповідач в суді II інстанції Хопта С.Ф.

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     2 червня 2010 року                                                                                                        м. Київ

     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в  складі :

     головуючого  Хопти С.Ф.,

     суддів:  Мережко М.В., Оношко Г.М.,

     при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі на постанову Таращанського районного суду Київської області від      25 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и л а :

          У лютому 2009 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом. В позові вказував, що він має статус дитини війни. Просив поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо неперерахування йому як особі, що має правовий статус дитини війни, доплати /підвищення/ до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війки» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 1 липня 2009 року в сумі 1225 грн. 20 коп.

          Постановою Таращанського районного суду Київської області від  25 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі щодо перерахунку та виплати позивачеві щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з       19.02.2009 року по 31.12.2009 року та  зобов'язано відповідача зробити перерахунок пенсії за вказаний період. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

          В апеляційній скарзі УПФУ в Таращанському районі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову та постановити нове судове рішення про відмову в позові.

          Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має соціальний статус   дитини війни.

         Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Управлінням Пенсійного фонду України в Таращанському районі, починаючи з 1 січня 2006 року до 1 січня 2008 року до пенсії, що виплачувалась позивачеві, доплати як  дитині війни не нараховувало, а з 1 січня 2008 року відповідач виплачував  позивачеві  підвищення до  пенсії в розмірі 10 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від   28.05.2008 року «Деякі   питання соціального захисту окремої категорії громадян», згідно п.8 якої на дітей війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗаконуУкраїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня 2008 року-48,1грн.,001 липня -48,2 грн., та з 01 жовтня 49, 8 грн.,

          Проте вказана постанова КМУ суперечить вимогам ст. 6 Закону України                    «Про соціальний захист дітей війни».

          Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади», відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші     нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права та свободи людини т а громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

          Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру доплати як дитині війни необхідно керуватися ст. 6 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян».

          Прийнявши до уваги наведене, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-ІУ і здійснити позивачеві відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

          Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача з посиланням на постанову КМ України № України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян» не приймаються до уваги, так як зазначена постанова КМ України суперечить ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Рішеннями Конституційного суд) України від 9 липня 2007 року № 6 –рп/2007 та від 22 травня 2008 року      № 10 - рп закони, якими були внесені зміни до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», були визнані неконституційними.

          Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, скільки питання фінансування   цих видатків не є предметом даного спору.

          Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування суд не ухвалював.

          Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.

         Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

          Керуючись ст.ст. 308-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі відхилити.

          Постанову Таращанського районного суду Київської області від 12 лютого 2010 року залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

          Головуючий

          Судді :

Справа № 22ц - 2265/2010 р.                   Головуючий в суді 1 інстанції Бойко М.Г.

Категорія 01, 57                                                                                   Доповідач в суді II інстанції Хопта С.Ф.

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     2 червня 2010 року                                                                                                        м. Київ

     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в  складі :

     головуючого  Хопти С.Ф.,

     суддів:  Мережко М.В., Оношко Г.М.,

     при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі на постанову Таращанського районного суду Київської області від      12 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и л а :

          Керуючись ст. ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі відхилити.

          Постанову Таращанського районного суду Київської області від 12 лютого 2010 року залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

          Головуючий

          Судді :

Справа № 22ц - 3217/2010 р.     Головуючий в суді 1 інстанції Муранова І.В.

Категорія 01, 57                                                              Доповідач в суді II інстанції Хопта С.Ф.

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     2 червня 2010 року                                                                                                        м. Київ

     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в  складі :

     головуючого  Хопти С.Ф.,

     суддів:  Мережко М.В., Оношко Г.М.,

     при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и л а :

           Керуючись ст. ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області відхилити.

          Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня       2009 року залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

          Головуючий

          Судді :

Справа № 22ц - 3217/2010 р.     Головуючий в суді 1 інстанції Муранова І.В.

Категорія 01, 57                                                              Доповідач в суді II інстанції Хопта С.Ф.

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     2 червня 2010 року                                                                                                        м. Київ

     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в  складі :

     головуючого  Хопти С.Ф.,

     суддів:  Мережко М.В., Оношко Г.М.,

     при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

в с т а н о в и л а :

          У липні 2009 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду із вищеназваним позовом В позові вказувала, що вона має статус дитини війни. Просила поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо неперерахування йому як особі, що має правовий статус дитини війни, доплати /підвищення/ до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війки» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 1 липня 2009 року в сумі 4641 грн. 90 коп.

          Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня    2009 року позов задоволено частково. Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі щодо перерахунку та виплати позивачеві щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 1 липня        2008 року по 1 липня 2009 року неправомірною, та зобов'язано відповідача зробити перерахунок пенсії за вказаний період. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

          В апеляційній скарзі УПФУ в м. Борисполі посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову та постановити нове судове рішення про відмову в позові.

          Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має соціальний статус   дитини війни.

         Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Управлінням Пенсійного фонду України в м. Борисполі, починаючи з 1 січня 2006 року до 1 січня 2008 року до пенсії, що виплачувалась позивачеві, доплати як  дитині війни не нараховувало, а з 1 січня 2008 року відповідач виплачував  позивачеві  підвищення до  пенсії в розмірі 10 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від   28.05.2008 року «Деякі   питання соціального захисту окремої категорії громадян», згідно п.8 якої на дітей війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗаконуУкраїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня 2008 року-48,1грн.,001 липня -48,2 грн., та з 01 жовтня 49, 8 грн.,

          Проте вказана постанова КМУ суперечить вимогам ст. 6 Закону України                    «Про соціальний захист дітей війни».

          Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади», відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші     нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права та свободи людини т а громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

          Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру доплати як дитині війни необхідно керуватися ст. 6 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян».

          Прийнявши до уваги наведене, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-ІУ і здійснити позивачеві відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

          Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача з посиланням на постанову КМ України № України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян» не приймаються до уваги, так як зазначена постанова КМ України суперечить ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Рішеннями Конституційного суд) України від 9 липня 2007 року № 6 –рп/2007 та від 22 травня 2008 року      № 10 - рп закони, якими були внесені зміни до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», були визнані неконституційними.

          Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, скільки питання фінансування   цих видатків не є предметом даного спору.

          Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування суд не ухвалював.

          Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.

         Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

          Керуючись ст.ст. 308-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області відхилити.

          Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня       2009 року залишити без змін.

          Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

          Головуючий

          Судді :