АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-955/2010 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 51, 53 Льон О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
іменем України
11 травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.І.
суддів Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі Голобородько С.О.
з участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Курилівського сільського голови на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Курилівської сільської ради, виконкому Курилівської сільської ради, третя особа – Управління праці та соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої заробітної плати, виплати допомоги по лікарняних листках та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
встановила:
13 липня 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Курилівської сільської ради, виконкому Курилівської сільської ради, третя особа – Управління праці та соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої заробітної плати, виплати допомоги по лікарняних листках та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
29 грудня 2009 року ОСОБА_4 доповнивши та уточнивши позовні вимоги вказувала, що за наказом головного лікаря Канівської ЦРЛ від 28 січня 1999 року за №13 п.1 була прийнята на посаду завідуючої Фельдшерським пунктом (далі-ФП) в с.Курилівка з 1 лютого 1999 року.
Рішенням Канівської районної ради за №2-7 від 19 липня 2002 року ФАП був переданий в комунальну власність Курилівській сільській раді, але позивача продовжувала працювати. 30 березня 2009 року Курилівський сільський голова видав розпорядження №11 про її звільнення з 30 березня 2009 року за ст.38 КЗпП за власним бажанням.
При цьому 16 березня 2009 року позивачка подала заяву про відкликання первісної заяви про звільнення, і фактично працювала до 17 березня 2009 року, а з 18 березня 2009 року до 1 квітня 2009 року, з 2 квітня 2009 року до 13 квітня 2009 року та з 14 квітня 2009 року до 23 квітня 2009 року в зв’язку з хворобою перебувала на лікарняному, про що свідчать лікарняні листи, які вона здала сільському голові для нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності. Після чого подала нову заяву про звільнення за власним бажанням від 24 квітня 2009 року.
Тому вважає, що відповідач незаконно звільнив її з роботи з 30 березня 2009 року, в період її тимчасової непрацездатності, та відмовив у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності на засіданні відповідної комісії, протокол №4.
Наказом головного лікаря Канівської ЦРЛ №20 від 1 лютого 1999 року їй було дозволено сумісництво 0,5 ставки молодшої медсестри (санітарки) з оплатою за фактично відпрацьований час.
Згідно розпорядження голови Курилівської сільської ради №21 від 1 січня 2003 року з неї було знято 0,25 ставки молодшої сестри (санітарки) ФП с.Курилівка, а розпорядженням сільського голови від 28 листопада 2008 року №46, без попередження позивачки, з листопада 2008 року їй було знято 0,25 ставки молодшої сестри Курилівського ФП та прийнято на цю посаду кочегара ОСОБА_5. Після цього вона продовжувала виконувати обов’язки молодшої медсестри без оплати за виконану роботу з листопада 2008 року до 1 березня 2009 року.
Тому просить суд стягнути з відповідачів – Куршівської сільської ради та виконавчого комітету Курилівської сільської ради на її користь недоплачену заробітну плату за роботу на посаді молодшої сестри Курилівського ФП за період з листопада 2008 року по березень 2009 року включно в сумі 1292,43 грн.; недоплачену заробітну плату за роботу на посаді медсестри і завідуючої ФП за 2008 - березень 2009 рр. в сумі 3633,70 грн.; недоплачену допомогу по непрацездатності за період з лютого до квітня 2009 року в сумі 1379,14 грн.; нараховані, але не виплачені своєчасно відпускні за додаткову відпустку в 2008 році відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 128,82 грн.; компенсацію за вимушений прогул з 25 квітня 2009 року до листопада 2009 року в сумі 8943,80 грн.; моральну шкоду в сумі 1000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., витрати інформаційно-технічного забезпечення в сумі 250 грн. Також просить суд зобов’язати відповідача внести зміни в її трудову книжку та довідку про заробітну плату направлену в Управління ПФУ в Канівському районі щодо дати звільнення з посади завідуючої ФАПом с.Курилівка - замість 30 березня 2009 року зазначити 25 квітня 2009 року.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з Курилівської сільської ради та виконавчого комітету Курилівської сільської ради на користь ОСОБА_4 недоплачену заробітну плату за роботу на посаді молодшої сестри Курилівського ФП за період з листопада 2008 року по березень 2009 року включно в сумі 1292,43 грн., недоплачену заробітну плату за роботу на посаді медсестри і завідуючої ФАП за 2008 - березень 2009 рр. в сумі 3633,70 грн., недоплачену допомогу по непрацездатності за період з лютого до квітня 2009 року в сумі 1379,14 грн., нараховану, але не виплачену своєчасно оплату за додаткову відпустку в 2008 році відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 128,82 грн., компенсацію за вимушений прогул з 25 квітня 2009 року до листопада 2009 року в сумі 8943,80 грн.
Зобов’язано Курилівську сільську раду та виконавчий комітет Курилівської сільської ради внести зміни до трудової книжки ОСОБА_4 та довідки про заробітну плату направлену в Управління ПФУ в Канівському районі щодо дати звільнення з роботи - замість 30 березня 2009 року зазначити 25 квітня 2009 року.
Стягнуто з Курилівської сільської ради та виконавчого комітету Курилівської сільської ради на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн.
Стягнуто з відповідачів на користь держави судовий збір в сумі 163,78 грн.
В апеляційній скарзі Курилівський сільський голова просить скасувати незаконне рішення суду, що ухвалене, на його думку, при неповному з’ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 за безпідставністю.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_4 відповідачем проведено з порушенням норм трудового законодавства.
Встановлено, що згідно наказу головного лікаря Канівської ЦРЛ від 28.01.1999 року за № 13п.1 ОСОБА_4 прийнята на посаду завідуючої ФП с.Курилівка з 1.02.1999 року.
Згідно наказу №20 від 1.02.1999 року їй дозволено сумісництво 0,5 ставки молодшої медсестри (санітарки) ФП с.Курилівка з оплатою за фактично відпрацьований час (а.с.174).
Рішенням Канівської міської ради від 19.07.2002 року №2-7 ФП с.Курилівка переданий у комунальну власність Курилівській сільській раді (а. с. 172).
Згідно розпорядження голови Курилівської сільської ради від 1.01.2003 року № 21 з ОСОБА_4 знято 0,25 ставки молодшої сестри (санітарки) ФП с.Курилівка.
Згідно розпорядження Курилівського сільського голови від 28.11.2008 року №46 з листопада 2008 року ОСОБА_4 відмінена оплата за роботу молодшої сестри Курилівського ФП в розмірі 25 відсотків від зарплати (а.с.147). Про такі зміни в оплаті праці ОСОБА_4 не була попереджена, а отже своєї згоди не давала. Наказу про звільнення з посади молодшої сестри (санітарки) відносно ОСОБА_4 немає.
Слід зауважити, що згідно названого розпорядження від 28.11.2008 року №46 ОСОБА_4 відмінена доплата 0,25 % окладу молодшої медсестри. Про те, що позивачка звільняється від виконання обов’язків молодшої медсестри ФП в розпорядженні мова не йде.
Тому суд першої інстанції обгурнтовано прийшов до висновку, що такі дії відповідача є порушенням норм статті 32 КЗпП України, де передбачено, що про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
При цьому судом правильно проведено розрахунки втраченого заробітку за листопад і грудень 2008 року та за січень і лютий 2009 року на підставі даних, що маються в справі (а.с. 152, 158).
Є облгрунтованим та правильним висновок суду і щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_4 за вказаний період з урахуванням доплати в розмірі 10% окладу за завідування ФП с.Курилівка, а також щодо нарахування лікарняних та відпускні за додаткову відпустку.
Що стосується нарахованої, але не виплаченої своєчасно оплати за додаткову відпустку в 2008 році відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то вказану суму відповідач визнав в своєму запереченні та в судовому засіданні.
Тому посилання в апеляційній скарзі про повне скасування рішення суду, в тому числі і в цій частині, є необгрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене є також не обґрунтованими посилання апелянта у скарзі і щодо інших позицій по стягненню виплат на користь позивачки.
Так, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що звільнення позивачки з 30.03.2009 року проведено з порушенням трудового законодавства, зокрема ч.3 ст.40 КЗпП України, де вказано, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, не допускається, оскільки з 18.03.2009 року по 23. 04.2009 року ОСОБА_4 перебувала на лікуванні, про що свідчать листки непрацездатності та протоколи засідання комісії із соціального страхування виконкому Курилівської сільської ради (а.с.22, 23, 74, 76,77).
Крім того, слід звернути у вагу на ту обставину, що згідно розпорядження №11 від 30 березня 2009 року як на підставу звільнення ОСОБА_4 з 30.03.2009 року є посилання на її заяву від 16.03.2009 року (а.с.75), тоді як в заяві від 16.03.2009 року позивачка вказала, що з 18 березня 2009 року вона буде лікуватися і лише по закінченню лікування (дата відсутня) вона передасть матеріальні цінності (а.с.73).
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Встановлено, що не всі суми, належні позивачці при звільненні, зокрема оплата за додаткову відпустку в 2008 році, відповідачем були виплачені, про що, як зазначено вище, визнав представник відповідача в судовому засіданні і які позивачка просила в даному позові також стягнути з відповідача.
Тому стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь період затримки розрахунку судом проведено також обґрунтовано.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дана належна юридична оцінка всім обставинам та підставам, по яких позивачка просила задовольнити її позов.
З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки застосовано закон, який підлягав застосуванню, в результаті чого спір вирішено правильно.
В зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, оскільки, зазначені в апеляційній скарзі підстави скасування рішення, не впливають на його законність.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Курилівського сільського голови відхилити.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Курилівської сільської ради, виконкому Курилівської сільської ради, третя особа – Управління праці та соціального захисту населення Канівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої заробітної плати, виплати допомоги по лікарняних листках та відшкодування матеріальної і моральної шкоди – залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Корнієнко