Справа №22ц-2011/2010 р.       Головуючий у першій інстанції- Карапута Л.В.

Категорія - цивільна                                      Доповідач – Страшний М.М.

  У Х В А Л А  

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 03 червня 2010 року                                                                         місто  Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБАЛСТІ  в  складі :

                головуючого  -   судді  Хромець Н.С.

                        суддів  -   Страшного М.М. , Острянського В.І.

                       при  секретарі –  Коваленко Ю.В.

                                  з участю –  представника позивача ОСОБА_1,

                                                представника відповідача ОСОБА_2,

                                                третьої особи – ОСОБА_3 та її

                                                представника ОСОБА_4,                                

       розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні  суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Першої Чернігівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

    Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи і не застосування закону, який підлягав застосуванню. Апелянт зазначає, що він на день смерті спадкодавця ОСОБА_9 був малолітньою особою, а тому він згідно положень ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, проте через відсутність правовстановлюючого документу не може оформити свідоцтво про право на спадщину, навіть за умови продовження строку для прийняття спадщини. Апелянт наполягає на тому, що спадщина у вигляді житлового будинку належить йому на підставі заповіту від 30.05.1989 року.

В письмових запереченнях ОСОБА_6 просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним і обгрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, що підтверджується записом акта про смерть від 23.08.1993 року (а.с.36), після смерті якої відкрилась спадщина – житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_9 склала заповіт від 30.05.1989 р. на ім’я ОСОБА_5 (а.с.8).

Розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не прийняв спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_9, судовим рішенням йому відмовлено у продовженні додаткового строку для прийняття спадщини, тому вимоги про визнання за ним права власності на майно в порядку спадкування не підлягають задоволенню.  

Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону, який регулює правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Матеріалами справи підтверджено, що спадщина після смерті ОСОБА_9 відкрилась 20.08.1993 року, і суд обґрунтовано, з посиланням на відповідні норми закону, прийшов до висновку, що спадщина не була прийнята ніким із спадкоємців.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2009 року ОСОБА_5 було відмовлено в задоволенні його вимог про продовження строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_9

Посилання апелянта на те, що він фактично прийняв спадщину, жодним належним доказом по справі не підтверджено.

Крім того, по справі достовірно встановлено, що на даний час власником спірного будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 27.05.2009 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.212-214, 216).  

Таким чином, суд прийшов до вірного висновку про те, що законні підстави для визнання за ОСОБА_5 права власності на будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

    Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

                                У Х В А Л И В :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

          Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2010 року   залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Го ловуючий :                                                 Судді :