Справа № 22ц-2022/2010 р.                               Головуючий у першій інстанції – Логвіна Т.В.

Категорія – цивільна                                                     Доповідач – Страшний М.М.

У Х В А Л А    

     І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 червня 2010 року                                                                        м. Чернігів  

              АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ  у складі :                                                                                                        

                                 головуючого - судді Скрипки А.А.      

                                 суддів – Страшного М.М., Редьки А.Г .  

                                 при секретарі – Пільгуй Н.В.

                       з участю –  ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,    ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні гаражем та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною, визнання права власності на гараж, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, усунуто йому перешкоди у користуванні АДРЕСА_1 шляхом зобов?язання ОСОБА_4 звільнити гараж та віддати позивачу від нього ключі. Стягнуто З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 46 грн. у відшкодування сплачених судових витрат. В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, при вирішенні даної справи, суд повинен був керуватися нормами як ЦК УРСР 1963 року, так і нормами ЦК України, оскільки спірні правовідносини виникли 13.07.2003 року та тривають і в даний час, проте зазначена обставина залишилась поза увагою суду. Апелянт наполягає на тому, що між ним та ОСОБА_2 13.07.2003 року відбулась саме угода купівлі-продажу гаражу, оскільки останній передав йому оригінал паспорта на гараж та ключі, з 2003 року він сплачує членські внески, здійснює утримання гаражу, зокрема проводить його ремонт. Крім того, апелянт вказує, що поза увагою суду залишились спірні пояснення ОСОБА_2 про те, як у нього опинились кошти, які, як наполягає апелянт, він передав ОСОБА_2 в якості плати за купівлю гаражу.

         Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання,  перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є власником гаража, ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження укладення договору купівлі-продажу цього гаража, а тому відповідно до ст.391 ЦК України право власності ОСОБА_2 підлягає захисту.

        Судом першої інстанції обставини справи з’ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору; відповідно до встановлених обставин правильно визначено суть і характер правовідносини сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.  

        Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами є нерухоме майно - АДРЕСА_1.  

          Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до закону договір купівлі-продажу гаражу між сторонами укладений не був, реєстрація права власності на гараж відповідно до приписів Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, ОСОБА_4 проведена не була.  

            Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що написана ОСОБА_2 розписка, на яку посилається  ОСОБА_4 на обґрунтування своїх вимог,  не може бути  підставою для визнання дійсним договору купівлі-продажу гаражу.  

    Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.  

            ОСОБА_4 не надано жодного доказу, що після 13.07.2003 року  ним ставилось питання про набуття членства в автокооперативі  № 27 замість ОСОБА_2, переоформлення автокооперативом на його ім”я спірного гаражу, та подальша реєстрації права власності на нього.

За таких обставин, висновки суду про те, що законним власником гаража № 106 блоку № 9 дотепер являється ОСОБА_2, підтверджується матеріалами справи, зокрема відповідним паспортом (а.с.4).

Доводи апелянта про те, що він є власником гаражу, оскільки протягом декількох років сплачував членські внески та проводив утримання гаража, не можуть бути взяті до уваги та бути визнані законною підставою для визнання за ним права власності на гараж, оскільки будь-які роботи та сплата членських внесків не наділили апелянта правом власності на гараж.

          Враховуючи  наведене, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

          Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

          Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 березня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

          Головуючий:                                                Судді: